Тема 3. Синкретизм первісного мистецтва

Синкретизм первісної свідомості (нероздільність, злитість) не дозволяв первісній людині виділити себе з природи. Як органічна її частина, він асоціював себе як камінь, дерево, тварина, комаха і т. д. Тому й все, що було створено первісною людиною, теж було синкретичним, а саме первісна культура в цілому була синкретичною. Це означає, що релігія, ритуал, міф, танець, пісня, інщі види первісної діяльності були нерозривні, тобто з'єднані воєдино. Не було також виконавців і пасивних глядачів. Всі були учасниками ритуальних дій, творцями і споживачами культури одночасно.

Тому й первісне мистецтво, як частина первісної культури, явище синкретичне і, ймовірно, створювалося у відповідності до культів. Воно зародилося майже одночасно з появою людини розумної. Швидше за все, мистецтво виконувало культову чи практичну функцію. Зображення тварин використовувалися як тотемні символи для відправлення ритуалів або для навчання майбутніх мисливців.

Тема 4. Мегалітичні споруди як форма організації Космосу

У період неоліту (з 8 по 5-го тис. до н. е.), енеоліту та період бронзи (приблизно 3 – 2-е тис. – початок 1-го тис. до н. е.) з'явилися мегаліти і пальові будівлі.

Мегаліти (споруди з великих каменів) поділяються на менгіри, дольмени, кромлехи і так звані криті алеї – залежно від їх архітектури.

Менгіри (високі камені) – це окремі, вертикально закопані у землю камені до 20 м. заввишки. Іноді вони утворюють довгі алеї або розташовані по кільцю. Зазвичай менгіри знаходяться поблизу дольменів.

Дольмен (камінь-стіл) являє собою кілька кам'яних брил і плит величезного розміру, поставлених вертикально і перекритих масивної горизонтальної плитою.

Кромлех (коло з валунів) являє собою коло з окремих вертикально поставлених каменів. Іноді кромлехи мають більш складну будову: камені, що їх складають, можуть бути попарно чи по три разом перекриті зверху горизонтальними плитами, як дахом. У середині кола може бути встановлений дольмен або менгір.

Мегалітичні споруди зустрічаються в різних частинах земної кулі: на островах Полінезії, в Австралії, у Британії, Карелії, в Шотландії, Італії, Литві, Криму, на Кавказі, Кольському півострові та ін.

Згадки про мегаліти часто зустрічаються у ірландських сагах. Так, у «Хворобі Кухуліна» менгірам приписується здатність здійснювати зв'язок між людиною і сідами – божественними істотами, що жили під землею в пагорбах, у печерах, ущелинах скель або на чудесних островах у океані

Можливо, мегаліти є результатом набагато ранньої, але розвиненої культури, яка була досить потужною, щоб побудувати ці кам'яні комплекси, біля яких, більш відсталі з соціального розвитку нащадки (люди кам'яного століття, дикуни), розташували місця для своїх святилищ. Тобто, мегаліти створювали не тільки в культових цілях, але і зовсім для інших цілей. Вони могли служитиме будівельним матеріалом для велетенських будівель, які швидше за все, будувалися не для ритуальних церемоній або святилищ. Їх зведення було життєво необхідно, і швидше за все, вони використовувалися, як житлові, технологічні або оборонні споруди.

Ця гіпотеза дає підстави для висновку, що мегалітичні споруди по суті виконували роль перед-архітектури і були формами організації Космосу.