- •3. Історія розвитку вікової психології.
- •2. Предмет та завдання вікової психології.
- •4. Методи і методики дослідження вікової психології.
- •5. Рушійні сили розвитку психіки
- •6. Загальні закономірності психічного розвитку.
- •7. Основні концепції психічного розвитку.
- •8. Періодизація психічного розвитку.
- •9. Психологічні особливості новонародженого. 10. Психологічні особливості розвитку немовляти.
- •Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві
- •Провідна діяльність у ранньому дитинстві.
- •11. Новоутворення та провідна діяльність дитини раннього віку.
- •12. Кризи 1-го і 3-го років життя.
- •13. Психологічні особливості дитини дошкільного віку.
- •14. Розвиток пізнавальної сфери дошкільника.
- •15. Основні напрямки виховання в дошкільному віці.
- •16. Психологічна готовність дитини до школи.
- •Вступ дитини до школи.
- •17. Криза 6-7 років життя.
- •Готовність дошкільника до навчання в школі
- •18. Новоутворення та провідна діяльність в молодшого школяра.
- •19. Розвиток „я”- концепції особистості.
- •20. Психологічні особливості підліткового віку.
- •21. Взаємовідносини з батьками в підлітковому віці.
- •22. Акцентуація характеру та її прояв у підлітків.
- •Типи акцентуацій характеру підлітків
- •Фактори, що впливають на формування акцентуацій характеру
- •23. Особливості юнацького віку.
- •24. Самовизначення та самореалізація в юності.
- •25. Взаємовідносини в юності.
- •26. Психологічні особливості періоду молодості.
- •Перша фаза ранньої дорослості
- •27. Психологічна характеристика особистості в акмеперіод.
- •28. Психологічні особливості зрілого віку.
- •29. Фізіологічний, психологічний та соціальний аспекти похилого віку.
- •30. Психологія вмирання і смерті.
- •Страх смерті
- •Етапи вмирання
28. Психологічні особливості зрілого віку.
Віковий період, який настає за юністю, характеризується стійкістю психічної діяльності людини, набуттям цілісності і, головне, зрілості - усвідомлення свого місця серед інших людей, самоідентифікація, прийняття соціальних норм, відповідальність за власні вчинки.
Основною у зрілому віці є професійна діяльність, яка до похилого віку поступається місцем цінності існування та загальнолюдським цінностям.
Відзначається дві кризи розвитку зрілої особистості (Б. С. Братусь): у віці 30±2 роки у вигляді переоцінки свого життєвого шляху, коли людина не лише задумується над правильністю свого вибору, а й багато в ньому виправляє ("криза середніх років" у віці Христа) і передпенсійна криза у віці 55±3, коли настає період планування свого пенсійного життя.
Криза середніх років може виникнути у випадку істотного розходження при порівнянні наявної ситуації з віком, коли людина очікує "пожинати плоди", з ідеальною, яку малювала собі в юності. Розходження у сфері професійної ідентичності, яке включає незадоволення успішністю кар'єри, сформованим авторитетом, рівнем матеріального благополуччя, є лише одним із значущих розходжень, важливіших для чоловіка, ніж для жінки. Іншою такою сферою виступає сімейне життя, в якому кризу здатне викликати незадоволення сімейним статусом, вибором партнера і друзів, стосунки з близькими, благоустрій сім'ї та ін. Третя сфера, за якою відбувається процес звірки ідеалу і реальності, - це сфера особистісного зростання, яка включає задоволеність собою. Людина середніх років схильна аналізувати потребу в ній суспільства, міру розкриття в процесі життя своїх потенційних можливостей і здібностей.
При переході до похилого та старечого віку людина поступово мириться з тією роллю і становищем, яких вона досягла в процесі життя. Вона націлюється на достойне завершення життя, орієнтується на власне здоров'я та загальнолюдські цінності (наприклад, справедливості).
Основною психологічною проблемою старості є самотність і, внаслідок цього, втрата необхідних і бажаних контактів, беззахисність перед оточенням, яке несе (як здається людям похилого віку) лише загрозу їхньому благоустрою і здоров'ю. При цьому стосунки між сусідами не завжди доброзичливі. Часто вони стосунки перетворюються на тривалу війну, яка протікає з перемінним успіхом. Поразки постають у вигляді інфарктів, інсультів та інших захворювань. Часто хворобливо підвищена підозрілість самотньої людини провокує спалахи гніву в її близького оточення.
Типовими психологічними чи психопатологічними феноменами осіб похилого віку є:
- підвищена тривожність;
- підозрілість і недовіра;
- страх бути обдуреним.
З особистих якостей відзначається зменшення з віком таких якостей, як честолюбство, самолюбство при одночасному зниженні комунікативності та людинолюбства. Зменшуються переживання у вигляді туги і печалі, збільшується тривога, дратівливість, страх. Виникненню афективних розладів сприяє поява "рольової невизначеності" і соціальної ідентичності.