- •Соціальна психологія
- •Предмет і завдання соціальної психології.
- •2 Виникнення і розвиток соціально-психологічних теорій.
- •Передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання
- •3. Методи дослідження соціальної психології.
- •4. Особистість у суспільстві.
- •Поняття соціального статусу
- •Соціальні ролі особистості
- •5. Самопрезентація та самоаналіз, самоефективність.
- •Фактори впливу на статус
- •6. Соціальні переконання і судження.
- •7. Архетипи як неусвідомлені передумови соціальної поведінки.
- •8. Соціальна пам'ять.
- •9. Соціальна перцепція.
- •10. Теорія поля Курта Левіна.
- •11. Соціальна комунікація.
- •12. Міжособистісна взаємодія.
- •Особливості взаємодії в соціальній психології
- •Види взаємодії
- •Основні наукові погляди на взаємодію та її структуру
- •13. Взаємодія у групі.
- •Феномен групи з погляду соціальної психології
- •Соціальна спільність і соціальна група
- •14. Психологія великих груп.
- •Загальна характеристика великих соціальних груп
- •Класифікація великих соціальних груп
- •Загальні ознаки великих соціальних груп
- •Структура психології великих соціальних груп
- •Методи дослідження психології великих соціальних груп
- •15. Психологія натовпу.
- •16. Соціально-психологічна характеристика етнічних груп.
- •Ментальність
- •17. Психологія малої групи.
- •Сутнісні ознаки малої групи
- •18. Психологія маніпуляції.
- •19. Вплив групи на особистість.
- •20. Загальна характеристика групи.
- •21. Групові норми та цінності.
- •22. Розвиток групи.
- •23. Згуртованість групи.
- •24. Групові дискусії та групове мислення.
- •28. Перцептивна сторона спілкування.
- •29. Психологія лідерства.
- •30. Групові правила.
- •31. Прийняття групового рішення.
- •Прийняття рішення як теоретична проблема
- •32. Комунікативна та інтерактивна сторони спілкування.
- •33. Соціальні стереотипи.
- •34. Соціальні установки та соціальні упередження.
- •35. Соціально-психологічні механізми: переконування, навіювання, емоційне
12. Міжособистісна взаємодія.
У суспільстві в процесі соціального життя утворюється система взаємодій особистостей. Різноманітні соціальні відносини, суб'єктами яких вони є, зумовлені різноманітністю соціальних інтересів. Соціальні відносини мають об'єктивний характер, але для кожної людини вони, відображаючись у її внутрішньому світі, набувають особистісного сенсу, що виявляється в індивідуальних поведінці, почуттях, настроях та ін.
Особливості взаємодії в соціальній психології
Неодмінною особливістю соціальних відносин є між-особистісний соціально-психологічний аспект. Міжособистісні відносини визначають тип взаємодії (суперництво, співробітництво), ступінь його вираження (більш або менш успішне, ефективне співробітництво). На їх формування впливають умови життєдіяльності людини, емоційна забарвленість. Емоції спонукають до дії, відіграють важливу роль у таких взаєминах, як дружба, любов, шлюб. За допомогою емоцій (переляк, сміх та ін.) людина може впливати на партнера по взаємодії, відповідно змінюючи його реакцію на предмет обговорення.
Людину із суспільством пов'язує розгалужена система зв'язків. Основними їх елементами є суб'єкти зв'язку, предмет зв'язку — те, з приводу чого здійснюється зв'язок, і механізм свідомого регулювання взаємин між суб'єктами. Конкретний зв'язок відбувається у формі контакту і власне взаємодії, але контакт є першою сходинкою реальної взаємодії. Він може бути і самостійним явищем, яке у взаємодію не переростає. Такий контакт поверховий, швидкоплинний, позбавлений системи споріднених дій суб'єктів один з одним. Власне взаємодія є систематичними, регулярними діями суб'єктів, спрямованими один на одного, що мають на меті викликати відповідну реакцію, яка зумовлюватиме нову реакцію того, хто здійснює вплив.
Взаємодія — взаємозалежний обмін діями, організація людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності.
Під час взаємодії відбувається обмін діями, зароджуються спорідненість, координація дій обох суб'єктів, а також стійкість їх інтересів, планування спільної діяльності" розподіл функцій тощо. За допомогою дій відбуваються взаємне регулювання, взаємний контроль, взаємовплив, взаємодопомога. Це означає участь кожного учасника взаємодії у розв'язанні спільного завдання з відповідним коригуванням своїх дій, врахуванням попереднього досвіду, активізацією власних здібностей і можливостей партнера.
Спілкуючись, обмінюючись інформацією, людина виробляє форми і норми спільних дій, організовує і координує їх. Це забезпечує уникнення розриву між комунікацією і взаємодією.
Види взаємодії
Традиційно види взаємодії поділяють на дві групи:
1. Співробітництво. Воно передбачає такі дії, які сприяють організації спільної діяльності, забезпечують її успішність, узгодженість, ефективність. Цей вид взаємодії позначають також поняттями "кооперація", "згода", "пристосування", "асоціація".
2. Суперництво. Цю групу утворюють дії, які певною мірою розхитують спільну діяльність, створюють перепони на шляху до порозуміння. їх позначають також поняттями "конкуренція", "конфлікт", "опозиція", "дисоціація".
Ця класифікація в основі має дихотомічний поділ видів взаємодій. Інша — кількісний аспект, тобто орієнтується на кількість суб'єктів, які беруть участь у взаємодії. Згідно з нею розрізняють взаємодію між. групами, між особистістю та групою, між двома особистостями (діада).
