9. Соціокультурний аспект реклами.

соціокультурний підхід передбачає, що реклама як соціальне явище є часткою масової культури, яка несе інформацію не лише про тенденції економічного розвитку суспільства та про рівень і спрямованість індивідуальних потреб членів соціуму, а і про соціокультурні процеси. ґрунтуючись на положеннях комунікаційного підходу, рекламу можна розглядати як форму соціальної комунікації, яка сприяє передачі культурно-духовного досвіду у, формує поведінкові установки, цінності, стиль життя, стереотипи, досвід поколінь.Треба назвати кілька аспектів: (знати їх структурно):Символічний аспект;Ціннісний аспект.Ще є міфологічний, ідеологічний, емоційний, когнітивний, аксіологічний.

1. Реклама виступає як потужне джерело формування соціальних відносин у сучасному соціокультурному просторі, що базується на освітніх і виховних функціях свого впливу, сприяє становленню нових масових потреб, цінностей, норм, моделей поведінки соціальних груп, що впливають на формування культури особистості.

2. Соціокультурна середу являє собою оточення людини, що виступає у вигляді визначника його належності конкретній спільності людей, об'єднуючою окремі рекламні аудиторії, індивіди яких володіють певними подібностями, що дозволяють розглядати їх як складову цілої системи процесу рекламного впливу.

3.Соціально вплив реклами формує масову культуру індивідів, їх соціальні цінності і установки, визначає їх нові потреби і характер поведінки, що знаходить відображення у формуванні культури особистості.

Зважаючи на це вона є інтегральним соціокультурним феноменом зі складною функціональною структурою.

З огляду на соціокультурний аспект реклами виділяють 4 ф- ї. Основні – це інформування (інформаційно-комунікаційна), спонукання споживача до дії (спонукальна), стимулювання активності споживача (стимулююча), формування поведінкових установок, цінностей, задоволення потреби в рекреації (виховно-рекреаційна). Реклама як носій соціальних цінностей впливає на взаємодію людей із соціальною реальністю, але суспільство визначає рекламу, бо в ній акумулюються настрої людини.

13. Структура методу контент-аналізу.

Контент-аналіз — метод досліджень текстів, іншої подібної інформації, систематична процедура, метою якої є об'єктивний аналіз змісту будь-якого тексту.

У сформованій практиці досліджень в якості категорії аналізу розглядається стислий вираз деякої проблеми, щодо якої будуть класифікуватися складові змісту.

Одиниця аналізу являє собою фрагмент змісту, який відповідає тій чи іншій категорії аналізу. Зазвичай виділяють смислові та якісні одиниці аналізу.

Смисловою одиницею контент-аналізу може бути, наприклад, будь-яка ідея, соціально значуща тема. В якості одиниці аналізу часто використовується слово, вислів, заголовок, абзац, персонаж і т.д.

Визначивши одиницю, слід вирішити, що ми будемо підраховувати. Це може бути частота, може бути місце (для газети це також можуть бути розмір заголовка, сторінка, на якій розміщено дане повідомлення), це може бути час для телебачення, радіо і кіно. Одиницею рахунку є деяка характеристика тексту, наявність або відсутність якої дозволяє виявляти особливості змісту.

Процедурою контент-аналізу називається послідовність операцій контент-аналізу, кожна з яких заснована на певній техніці. Операції, що реалізують процедуру контент-аналізу, поділяються на три види: по розробці документів дослідження, по реалізації документів, щодо забезпечення надійності процедури.

1.Визначення цілей і завдань дослідження. Може використовуватися в якості основного методу дослідження, паралельного, тобто в поєднанні з іншими методами , допоміжного або контрольного.

2.Вибір об'єкта. Не всі документи можуть виступити об'єктом контент-аналізу. Необхідно, щоб досліджуваний зміст дозволив поставити однозначне правило для надійного фіксування потрібних характеристик (принцип формалізації), а також, щоб елементи змісту зустрічалися з достатньою частотою (принцип статистичної значимості).

3.Вибор категорій аналізу. Після того, як сформульовані тема, завдання та гіпотези дослідження, визначаються категорії аналізу, тобто найбільш загальні, ключові поняття, відповідні дослідним завданням.

4.Вибор одиниці аналізу. Після того, як категорії сформульовані, необхідно вибрати відповідну одиницю аналізу - лінгвістичну одиницю мови або елемент змісту, службовці в тексті індикатором цікавлять дослідника явищ.

5. Підрахунок одиниць аналізу. Процедура підрахунку в загальному вигляді схожа зі стандартними прийомами класифікації за виділеними угрупованням. Застосовується складання спеціальних таблиць, комп'ютерних програм, формул і т.д.

6.Визначення тональності. Тональність - категорія, що відображає психологічну установку автора, - відноситься до понятійного поля суб'єктивної модальності. Матеріали, частина (блоки) газетних матеріалів, сюжети, частина сюжетів, розмежовуються | розмежовується | по нейтральній, позитивній і негативної тональності. Тональність матеріалів, частини (блоків) газетних матеріалів, сюжетів, частини сюжетів, визначається по: • наявності оціночних суджень; • наявності оціночної лексики (епітети, іменники принизливій, зменшувально-пестливого характеру); • по інтонації (в письмовій мові - розділові знаки, особливо окличний і питальний); • використання метафор, порівнянь, прислів'їв, символів, що описують людини , предмет або явище; • за формулюванням основного повідомлення (заголовків); • по контексту; • по відповідності вербального тексту та відеоряду (фото, ілюстрацій); • по відповідності синхрону і відеоряду; • по верстці частини (блоків) сюжету, частинам | чергуванням | їх тональності; • по прямої чи опосередкованої оцінкою оточення суб'єктів контент-аналізу; • по прямої чи опосередкованої оцінкою суб'єктів контент-аналізу з боку інших суб'єктів контент-аналізу; • по прямої чи опосередкованої оцінкою суб'єктів контент-аналізу з боку журналістів; • по прямої чи опосередкованої оцінкою суб'єктів контент-аналізу з боку інших дійових осіб, засвідчених у сюжеті (блоці), статті.

7. Інтерпретація результатів.

8.Заповнення даних в таблицю аналізу.

9. Підрахунок даних.

10. Інтерпретація результатів.

17. Алгоритм здійснення інтент - аналізу.

Алгоритм Интент-аналізу.

1.Визначення предмета і об'єкта дослідження. 2.Виявленіе інтенцій політичної промови. 3.Розробка словника інтенцій. 4.Класифікація інтенцій. 5.Робота з текстами. 5.1.Визначення стилю і сфери комунікації тексту. 5.2. Визначення основної теми тексту. 5.3. Визначення основної ідеї тексту. 5.4. Визначення того, що являє собою текст в змістовно-логічному плані. 5.5. Визначення комунікативного типу промови (репродуктивний (образотворчий), інформативний, генеретівний, волюнтівний, реактивний). 5.6. Визначення емоційної забарвленості лексики. 5.7.Наявність епітетів, метафор, експресивного синтаксису. 5.8.Дінаміка особистих і присвійних займенників. 5.9.Інтертестуальность. 5.10.Характер (дружній і сімейний розмова, світська бесіда, розіграш, жарт, комплімент, похвальба, флірт, звинувачення, образи, глузування, прямі і непрямі сварки і т. д.). 5.11. Визначення інтенцій у тексті. 6. Статистична обробка отриманих даних. 7. Інтерпретація результатів. Обробка результатів:

- Підрахунок питомої ваги по виділеним інтенціям;

- Виявлення кількості стабільних і нестабільних інтенцій.

Виявлення 4 інтенціональних категорій: «Ми» - при обговоренні автором себе і своїх прихильників; «Вони» - які відносять до опонентів, противників; «Третя сторона» - адресовані аудиторії; «Ситуація» - на обговорення подій, що відбуваються.

У текстах присутній так звань трикутник: ми - вони (Свій - чужий) - третя сторона. Кожному з ціх компонентів пріпісується своя характеристика. Блок ми зазвичай характеризується позитивно, на адресу блоку вони висловлюються докори, засудження, погрози и т.ін. тобто, вони представляють ворога / опонента. Третя сторона - ції пересічні люди (народ), якіх або заохочують або Яким вони вісловлюють докорі.

З презентації Кандиби. Це скоріше один з етапів здійснення інтент-аналізу.

Процедура «згортання» тексту включає два етапи

1)Виокремлення об’єктів. Виокремлення поля обговорюваних предметів. Значимість об’єкта, детальність його опису. Відношення більше аніж двох дескрипторів. Основою виділення є значимість об’єктів для автора аналізованого тексту. Критерієм значимості виступає докладність опису об’єкта: виділенню підлягають всі об’єкти, які мають два та більше дискриптоорів. 2) Експертна кодифікація дескрипторів – надання кожному дескриптору певного значення по двох параметрах – оцінка(хороший-поганий), динамізм (сильний енергійний – слабкий, пасивний).