5.2. Методичні рекомендації до повторення правил з орфографії та пунктуації української мови Уживання м'якого знаку

1. У кінці слова м'якість зубних приголосних завжди позначається м'яким знаком: молодь, мить .

2. У середині слова м'якість зубних приголосних позначається м'яким знаком лише перед твердими нешиплячими: їдьте, боротьба.

3. Перед постійно м'якими ( або пом'якшеними ) і шиплячими м'який знак не ставиться: [с'в'ато] свято, [ дз' в'акнути] дзвякнути .

4. Після букв, що позначають губні, передньопіднебінні і задньоротові, м'який знак у кінці слова і перед наступним приголосним не ставиться: кров, сім.

Уживання апострофа

1. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних м, в, п, б, ф, якщо ці губні стоять:

а) на початку кореня: в'язка, в'язати;

б) після голосного : здоров'я, риб'ячий;

в) після р: черв'як;

2. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї і після р, якщо далі у вимові чується звук [й]: [бурйан] бур'ян.

3. Апостроф ставиться перед я, є, ю, ї після префіксів, які кінчаються на приголосні (від-, під-, над-, перед-, роз-, без-, з-, в-, об-, між- ): від'ємний.

М'який знак і апостроф в іншомовних словах

1. В іншомовних словах м'яким знаком позначається м'якість зубних приголосних також перед й, я [йа], ю [йу], є [йе], ї [й ]: батальйон [л'йон].

2. В іншомовних словах апостроф перед я, є, ю, ї ставиться не тільки після губних та р, а й після шиплячих та задньоротових , якщо після них чується звук [й]: комп'ютер [пйу].

3. Апостроф в іншомовних словах не ставиться перед я, ю, якщо ці букви позначають пом'якшення попереднього приголосного : бюро [ б'у].

Подовжені м'які приголосні

1. Подовжуються м'які зубні і пом'якшені шиплячі приголосні, якщо вони стоять між двома голосними:

а) в іменниках середнього роду: знаряддя, чуття;

б) в орудному відмінку однини іменників третьої відміни: тінь – тінню, сіль – сіллю;

в) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.

2. Якщо м'який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: життя – щастя, знання – знань.

Подвоєння букв унаслідок збігу

1. Подвоюються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них кінчається, а друга починається на ту саму букву: віддати (від + дати ), беззвучний (без + звучний ).

2. Подвоюється ч в іменниках, утворених від прикметників на -цьк (ий); Вінниччина (вінницьк + ина), козаччина (козацьк + ина).

3. Подвоюються внаслідок різних збігів ще в словах бовваніти, ссати, лляний (льняний ), овва, ввесь і похідних.

Правопис ненаголошених є та и

І. Написання ненаголошених [є] та [и] перевіряємо наголосом: весна, бо весни, далеч бо далекий.

2. Пишемо є, якщо при змінювані неясний звук випадає: серпень, бо серпня; палець, бо пальця.

3. Пишемо є, якщо при змінювані неясний звук чергується з [і]: осені, бо осінь; каменя, бо камінь.

4. Пишемо є в сполученнях -єре-, -еле-: перейти, передгір'я.

5. Пишемо и у відкритих складах -ри-, -л - у словах бриніти, бринчати.

6. У деяких словах (переважно іншомовних) написання є та и ніяк не перевіряється: апельсин, бензин, бетон, декада, делегат, демократія.