- •Ідейно-тематичний зміст і поетика кобзарських дум та історичних пісень.
- •Жанри фольклорної прози.
- •Літописи як різновиди художньої прози.
- •«Слово про Ігорів похід» у колі світових епосів.
- •Ідейний зміст «Енеїди» і.Котляревського.
- •Сентиментально-реалістична і бурлескно-реалістична традиції прози г.Квітки-Основ’ яненка.
- •Стильові течії українського класичного і «запізнілого» романтизму.
- •Конфлікти й характери драматургії м.Костомарова.
- •Творчість «Руської трійці».
- •Творчість Тараса Шевченка і Біблія.
- •Феномен мистецької творчості т.Шевченка як ідейно-художньої єдності.
- •Образ України у творчості т.Шевченка.
- •Гуманізм «Народних оповідань» Марка Вовчка.
- •Ідеологічний характер роману п.Куліша «Чорна рада».
- •Мотиви і образи поезії п.Куліша.
- •«Кларнетизм» ранньої творчості п.Тичини.
- •Роль і місце м.Хвильового-письменника і критика в літпроцесі 20-30-х рр. Хх ст.
- •Проблематика романів ю.Яновського «Чотири шаблі» та «Вершники» (порівняльний аналіз).
- •Імпресіоністичний характер новелістики г.Косинки.
- •Проблематика, жанрові особливості драматургії м.Куліша.
- •«Неокласицистична» та «Празька школа» української поезії (спільне та відмінне).
- •Характер ліризму у творчості в.Сосюри.
- •Жанр усмішки у творчості Остапа Вишні.
- •Новаторський характер кіноповістей о.Довженка.
- •Художнє моделювання давнини у поезії м.Зерова.
- •Особливості змістоформи драматургії і.Кочерги.
- •Індивідуальний тип світовідчування у поезії є.Плужника.
- •Новаторство творчості б.-і.Антонича.
- •Тема голодомору в українській романістиці.
- •Антитоталітарний характер творчості і.Багряного.
- •16. Роман «Люборацькі» а.Свидницького як внесок в українську літературу.
- •17. Художній світ поезії п.Грабовського.
- •18. Національний колорит творчості о.Стороженка.
- •19. Внесок б.Грінченка у розвиток народної теми.
- •20. Реалізм і романтизм творчості і.Нечуя-Левицького.
- •21. Жанровий спектр драматургії м.Кропивницького
- •22. Історизм творчості м.Старицького.
- •23. Жанр комедії і трагікомедії у творчості і.Карпенка-Карого.
- •24. Гуцульщина у художньому моделюванні ю.Федьковича.
- •25. Гумор і сатира у творчості в.Самійленка
- •26. Епічний дискурс Панаса Мирного: повістева та романна проза.
- •27. Ліризм творчості я.Щоголева.
- •28. Тема України у творчості і.Франка.
- •29. Новаторський характер поем і.Франка.
- •30. Драматургія і.Франка: конфлікти і характери.
- •31. Образ «нової» людини у прозі і.Франка.
- •32. Український модернізм та авангардизм: характерні риси і художні напрями.
- •33. Художня проза м.Коцюбинського: еволюційний розвиток стилю.
- •34. Тема митця і мистецтва у творчості Лесі Українки.
- •35. Політичний та психологічний зміст конфлікту в драматичних поемах Лесі Українки.
- •36. Поети «Молодої музи»: індивідуальна дикція, стиль.
- •37. Особливості малої прози в.Стефаника у контексті «Покутської трійці».
- •38. Естетизм творчості м.Вороного й Олександра Олеся.
- •39. Народне життя у моделюванні а.Тесленка, с.Васильченка.
- •40. Проблемний характер творчості в.Винниченка й о.Кобилянської.
- •42. «Кларнетизм» ранньої творчості п.Тичини.
- •55. Тема голодомору в українській романістиці.
- •48. Характер ліризму у творчості в.Сосюри.
Сентиментально-реалістична і бурлескно-реалістична традиції прози г.Квітки-Основ’ яненка.
Квітка-Основ’яненко своєю «Марусею» переконливо продемонстрував різнобічні художньо-літературні можливості української мови, його придатність для написання прозаїчних добутків серйозних, навіть трагічного змісту
У прозі письменницький талант Квітки розвився найбільше повно. Він пише «Солдацкий патрет», «Конотопская відьма», «От тобі й скарб» і інші, які ввійшли у дві книжки «Малороссийских повести, що розповідають Григорієм Основьяненком». Українські повісті й оповідання Квітки майстерно написані у формі живого, докладного оповідання людини з народу – мудрого старожила з харківської області, Григорія Основьяненка. Прозаїчні твори Квітки українською мовою по творчих принципах, жанрово-стильовими особливостями діляться на дві основні групи: сентиментально реалістичні повісті й бурлескно-реалістичні оповідання й повести.
До першої групи належать повести «Маруся», «Козир – дівка», «Нещасна Оксана», «Щира любов». Характерною їхньою особливістю є те, що письменник виводить, опоетизоване зображує в них позитивних героїв із селянсько-трудівничих мас, виявляє особливу увагу до внутрішнього миру героїв, їхніх думок і серцевої переживань. Мовний стиль цих повістей м’який, зворушливий, а там, де характери
Серед бурлескно-реалістичних творів Квітки – гумористичні оповідання «Солдацкий патрет», «Покійницька Великдень», «От тобі й скарб», «Пархомов сніданок», а також гумористично-сатирична повість «Конотопская Відьма». Створював їхній письменник, опираючись на багаті юмористично-сатирические традиції української літератури й фольклору, орієнтуючись на художній досвід щодо правдивого зображення народного життя, використання фантастики, щодо манери іронічно-комічного оповідання. Основне завдання його добутків – викриття або висміювання пороків дійсності, негативних життєвих якостей і чорт людей. В «Солдацком патрете», «Конотопской відьмі», менше ніж в інших добутках цієї групи зустрічаються елементи бурлескного стилю
В окремих місцях оповідань письменника є різкі сатиричні випади проти кріпосництва, соціальної неравности, паразитизму панів, заможності духівництва, проти повсюдного хабарництва представників влади й судна.
Стильові течії українського класичного і «запізнілого» романтизму.
Романтизм – літературно-мистецький напрям, що виник наприкінці ХVІІІ століття в Німеччині й панував у літературі Європи й Америки протягом першої половини ХІХ століття.
Особливості романтизму в Україні - велика роль в усіх родах літератури надається національно-історичній тематиці; ідеалізація патріархальних відносин; ліричний герой перебуває в гармонії з природою і природним життям; «світова туга» набуває характеру національної туги за минулою славою і волею України.
Стильові течії романтизму
Фольклорно-побутова – в Україні основу романтичного напряму склав національно-культурний рух, який, власне, і характеризувався зведенням до глибин народного життя й перш за все до глибин народної поезії як частини «природи», яка цінувалася вище за цивілізацію.
Фольклорно-історична –заглиблення в минуле, а почасти й милування ним стимулювалося передовсім невдоволенням сучасністю, прагненням вирватися з її задушливої атмосфери.
Громадянська – пов’язувалася з оспівуванням боротьби народу проти чужоземних поневолювачів.
Психолого-особистісна – пов’язана з увагою письменників до внутрішнього світу особистості. Романтики відкрили надзвичайну складність, суперечливість людської душі її невичерпність.
Перший український поет-романтик – Левко Боровиковський.
У літературному процесі 30-40-х років ХІХ століття «Харківська школа романтиків» була однією з локальних течій української романтичної поезії, яка тематично й образно розвивалась і в інших аспектах.
