«Математика, 2 клас» (авт. Ф. М. Рівкінд, л. В.Оляницька)

Підручник складається з V розділів, які у свою чергу поділяються на уроки. У розділі I повторюється матеріал про числа та дії з ними, вивчений у 1 класі, при повторенні назв компонентів дій додавання і віднімання вводиться поняття рівняння. У розділі II вивчається додавання і віднімання чисел у межах 20 з переходом через розряд, у розділі III - додавання і віднімання чисел у межах 100 з переходом через розряд. Кожен випадок додавання чи віднімання розглядається за єдиною схемою: У розділі IV вивчається табличне множення і ділення. Розділ V присвячено повторенню матеріалу, вивченого у другому класі.

Усі уроки, вміщені в підручнику, мають єдину структуру. Перші завдання уроків дадуть змогу вчителеві організувати «математичну розминку», доцільно за цими завданнями організувати групову діяльність учнів. Введенню багатьох понять передують вправи, виконання яких «підводить» учнів до формування правила, закону тощо. При вивченні арифметичних дій над числами пропонуються різні способи їх виконання, учні мають можливість порівняти їх й обрати для себе найбільш раціональний. Завдання для формування обчислювальних навичок подані за принципом «від простого до складного.

Текстові задачі відзначаються різноманітністю сюжетів. Значна увага приділена складанню задач (за малюнком, коротким записом, розв’язанням).

Система геометричних завдань, пов’язаних із кресленням фігур, вимірюванням і обчисленням геометричних величин, дозволяє проілюструвати просторові та кількісні характеристики реальних об’єктів, організувати продуктивну діяльність молодших школярів. Завдання для домашнього виконання спрямовані на закріплення основних знань, з якими учні ознайомились на уроці.

Зміст підручника створює умови для застосування диференційованого підходу в навчанні школярів: завдання логічного характеру в рубриці «Банк математичних цікавинок», додаткові теми (наприклад, нестандартні задачі).

Навчальний предмет "Сходинки до інформатики" визначений як пропедевтичний. Основна увага приділяється саме ознайомленню учнів з визначеним програмою набором понять і термінів, не формулюючи строгих означень, часто звертаючись до набутого життєвого досвіду учнів початкової школи, але не відходячи в той самий час від принципу науковості.

«Сходинки до інформатики» (авт. Г. В. Ломаковська, г. О. Проценко, ф. М. Рівкінд , й. Я. Ривкінд).

Розгортання дидактично-методичного змісту програми з предмету "Сходинки до інформатики", визначає вибір, акцентування і послідовність усього навчального матеріалу. Він є не лише засобом навчання для вчителя (орієнтований сценарій уроку), а й для учня (формування навичок роботи з літературою, різноманітним програмним забезпеченням) та засобом забезпечення для нього ситуації успіху.

Формуванню системи знань сприяє використання авторами підручника визначених типів завдань, які зустрічаються не одноразово, а при вивченні різних розділів. Такими, наприклад, є завдання на встановлення відповідностей, на кодування і декодування повідомлень та інші.

Особливу увагу авторський колектив приділив підтримці, корекції i пропедевтиці знань з основних предметів. Це досягається шляхом роботи з різноманітними навчальними, навчально-контролюючими та пропедевтичними програмами з української, російської, англійської мови, математики та ін.

Предмет «Основи здоров’я» відіграє найважливішу роль у системі навчання і виховання учнів, його мета – формування здоров’язбережувальної компетентності учнів на основі оволодіння ними знаннями про здоров’я та безпеку, практичними навичками здорового способу життя і безпечної поведінки, виховання ціннісного ставлення до життя і здоров’я, сприяння всебічному розвитку дітей. Важливим є створення проблемних та ігрових ситуацій, використання прийомів інтерактивного навчання.

Уроки з основ здоров’я бажано проводити в спеціально обладнаному класі (кабінеті) або на спеціальному майданчику (у дворі школи, спортзалі, медичному кабінеті) з використанням навчально-наочних посібників та обладнання. Деякі заняття з правил дорожнього руху рекомендується проводити на вулиці, поблизу перехрестя, де можна спостерігати роботу засобів регулювання, рух транспортних засобів та пішоходів.

Оцінювання навчальних досягнень учнів має бути заохочувальним і здійснюватися переважно засобами моніторингу за прогресом у знаннях, ставленнях та уміннях учнів упродовж навчання.