Література .

Государственные архивы Украинской ССР: Справочник.-Киев: Наукова думка, 1988.-С.70.

Документы ГАФ СССР в библиотеках, музеях и научно-отраслевых архивах.-М.: Мысль,1991.-С.452-454.

Карамзин - историк. Речь, читанная в собрании 18 июля 1911г. по случаю открытия памятника Н. М. Карамзину в с. Остафьево. - СПб, 1912. - 58с.

Котляр М. Ф. Галицько-Волинський літопис XIII ст.- К., 1994.

Кукуруза П. В. Полнота реляционных систем // Компьютеры + Программы.- 1993. - N. 2(3). - С.4-8 .

Лихачев Д. С. Текстология.- М.-Л. , 1962.- С.24-25 .

Мейер Д. Теория реляционных баз данных. - М., 1978.

Рыбаков Б . А . Древняя Русь. Былины. Летописи.- М., 1963.

Рыбаков Б. А. Петр Бориславич. Поиск автора "Слова о полку Игореве".- М., 1991.

Рыбаков Б. А. Русские летописцы и автор "Слова о полку Игореве".- М., 1972.

Толочко П . П . Нащадки Мономаха.- К. , 1972.

Толочко П. П. Літописи Київської Русі.- К., 1994.

Франчук В. Ю. Киевская летопись .- К., 1986.

Хаббард Дж. Автоматизированное проектирование баз данных.- М. , 1984.

Химка Іван Павло. Український національний рух у Галичині в світлі нових теоретичних праць про націоналізм і національні рухи. //Другий Міжнародний конгрес україністів . Львів , 22-28 серпня 1993р . Доповіді і повідомлення .Історія. Ч. I , - Львів, 1994. С.215-220.

Володимир ПОПИК

(Полтава)

2. Проблеми висвітлення в Українському біографічному словнику біографій діячів неукраїнського походження

Завданням майбутнього УБС має бути досягнення якомога повнішого відображення - через персоналії діячів історії та культури - минулого і сучасного України у всіх реаліях її історичної долі, зокрема , поліетнічній розмаїтості життя. Унікальність української історії і культури полягає в тому , що вона розвивалася й формувалася не в середині більш-менш замкнених, усталених культурних (цивілізаційних) ареалів, як це судилося багатьом народам Європи, а на "відкритому просторі", на перехресті світів-цивілізацій, часом, здавалося, мало сполучних між собою не лише за основоположними світоглядними засадами , цінностями , традиціями , але й за самою "внутрішньою механікою" і типологією розвитку, динамікою плину історичного часу. Відоме визначення "між Сходом і Заходом" відображає лише політичні і культурні реалії нової доби. Коли ж говорити про долю України "крізь віки", то необхідно повною мірою враховувати інтенсивні взаємодії - навколо і в самій Україні - кількох світів-цивілізацій: християнського Сходу, представленого як власною, православною культурною традицією, так і привнесеною з Росії, що не одне й те ж , Заходу Католицького і Заходу протестантського , нарешті мусульманського Сходу і єврейства як окремої цивілізаційної компоненти. Якщо ж від доби Київської Русі, котру сучасною традицією прийнято вважати часом відліку історії нашого народу, рушити в глибину віків, розкриються чимало інших коренів сучасного українства - племена, народи, цивілізації, сліди яких виразно помітні до цього часу в самому антропологічному типі, в генетичній пам'яті народу , в його культурі. Багато у чому саме тривала взаємодія цих різнохарактерних цивілізаційних чинників і витворила сучасне українство , сформувала ту його "духовну константу" , яка ідеологами українського національного руху у XIX - на початку XX ст. була творчо переосмислена як "вічна", існуюча з глибини далеких віків (I) і закономірно стала однією з головних підвалин української національної патріотичної свідомості.

Для завдань створення УБС викладене важливе тим, що допомагає окреслити етнокультурний та часовий діапазони охоплення біографічних матеріалів, наблизитись до оптимального вирішення проблеми співвідношення в УБС біографій етнічних українців та діячів неукраїнського походження. Робота по створенню Національного біографічного словника в умовах сучасної України поряд з історико-культурним має неоціненне ідейне, націотворче значення, спрямоване на завершення консолідації українства і витворення нації в європейському, державницько-політичному розумінні , щодо якої не лише українці , але й представники всіх етнічних спільнот вважали б себе її невід'ємною складовою частиною.Це зобов'язує дослідників, всебічно розкриваючи провідну, консолідуючу роль українського етнокультурного начала, водночас прагнути досягнення в УБС і високого ступеня інтегрування у національному (в її широкому, державницько-політичному, поліетнічному розумінні) історію та культуру імен та явищ, пов'язаних як з історією давніх, щезлих чи майже повністю "розчинених" у сучасному українстві племен , народів , етнографічних груп , культур, так і з нині існуючими на українських землях етнічними спільностями (національними меншинами,корінними народами). Всі ці історичні надбання, аж до спадщини колишніх кочових народів Півдня і Сходу сучасної території України, які значною мірою влилися до українського етносу, навіть до античних греків Північного Причорномор'я, по праву належать Україні і є частиною її тисячолітньої історії і передісторії.

Дуже важливим і цікавим з цього погляду є справа дослідження на біографічному матеріалі явищ інтеграції етнічно неукраїнських за походженням елементів - окремих осіб , цілих груп , масивів населення в українство, навіть динаміки цих інтеграційних процесів, що тривали протягом віків, неодмінно набираючи особливої сили в часи піднесення української культури і національного руху .

Інший бік проблеми - завдання осмислення і відображення життя багатьох відомих діячів минулого,які належали до неукраїнських груп населення в ретроспективі історії відповідних сучасних етнічних спільностей (національних меншин) України, в контексті історичного діалогу культур, їх взаємопроникнення і взаємозближення . Тобто, осмислення і висвітлення в УБС не як представників протиставлених українцям інших народів , інших держав , а як живої частини самого поліетнічного українського суспільства , як місцевих українських поляків, євреїв, росіян, які сформувалися як специфічні, міцно укорінені в українському культурному і громадянському контексті і значною мірою осібні, за рисами культури, ментальністю , політичними поглядами стосовно своїх національних материків , групи .

Реалії українського життя в його минулому і в сучасному дають чимало матеріалів для розкриття такого українського контексту в біографіях діячів всіх національностей, що населяють Україну. На погляд автора, саме інтегрованість у цьому українському контексті, у значно більш широкому, ніж суто етнічне, розумінні і повинна бути найважливішим критерієм занесення імен тих чи інших осіб до УБС. Ніяке встановлення "квот" штучний розрахунок пропорцій, відповідно до національного складу населення України, замінити його не зможе , передусім через те , що політична і культурна роль і активність представників різних національних груп протягом віків не була однаковою , вона зазнавала істотних трансформацій.