1. Законспектувати поданий матеріал.

Будь-який акт спілкування складається з кількох етапів:

1. Ретельна підготовка до спілкування. Цей етап передбачає:

^ складання плану майбутнього акту спілкування; ^ збирання матеріалів з предмета спілкування та їх систематизація;

^ умотивування аргументів на користь своєї позиції та контраргументів іншої сторони;

^ обгрунтування свого варіанта рішення та розгляд реакції співрозмовника.

2. Орієнтація в ситуації і встановлення контакту, тобто початок спілкування.

На цьому етапі важливо:

/ дбати про створення доброзичливої атмосфери спілкування (доцільно поговорити про спільні інтереси, сказати щось приємне співрозмовникові);

^ не протиставляти себе співрозмовникові;

^ демонструвати повагу й увагу до співрозмовника (доброзичливий погляд і усмішка допоможуть установити контакт);

^ уникати критики, зверхності та негативних оцінювань.

3. Обговорення питання (проблеми) На цьому етапі доцільно дотримуватися таких правил.

^ лаконічно й дохідливо викладати свою інформацію;

^ уважно вислуховувати співрозмовника і намагатися адекватно

сприймати те, про що він говорить; ^ пам'ятати, що спілкуванню характерний діалоговий характер; ^ аргументувати свою позицію: наводити переконливі докази. Аргументування - це важливий спосіб переконання за допомоги вмотивованих, обгрунтованих логічних доказів.

4. Прийняття рішення. Щоби прийняти правильне рішення, варто: *ґ запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми;

^ уважно вислухати аргументи співрозмовника щодо можливого рішення;

^ визначити за настроєм співрозмовника момент для закінчення зустрічі й запропонувати кращий варіант прийняття рішення;

/ не виказувати ні найменшої роздратованості, навіть якщо мети не було досягнуто, триматися впевнено.

5. Вихід із контакту. Ініціатива завершення розмови за статусної несиметричності спілкувальників має належати особі жіночої статі, людині, старшій за віком, вищій за соціальним становищем. Наприкінці спілкування треба підсумувати результати зустрічі, попрощатися і висловити надію на подальші взаємини і спільну діяльність. Мета професійного спілкування - регулювання ділових стосунків у виробничо-професійній діяльності через розв'язання професійних завдань.

Успіх професійного спілкування залежить від:

^ мовця як особистості з індивідуальними ознаками;

^ його знання сучасної української літературної мови як основи мови професійного спілкування.

* уміння ефективно застосовувати ці знання залежно від мети, ситуації спілкування.

Щоб правильно спілкуватися і досягти мети спілкування, комунікант має володіти комунікативною професійно орієнтованою компетенцією.

2. Законспектувати завдання за варіантами.

1 варіант.

Прочитайте текст. Дати відповідь, які бувають порядки повідомлень, їх визначення (письмово).

Вербальне спілкування

Культура мовленнєвого спілкування охоплює дві складові: культуру го­воріння та культуру слухання. Про одну людину кажуть, що вона говорить, як співає, про іншу - вона вміє не тільки слухати, а й чути. Що при цьому мають на увазі?

Розглянемо характеристику „говоріння". Це механізми побудови вислов­лювань відповідно до індивідуальних особливостей людини, що говорить. Це й особливості використаної лексики, і володіння граматикою, і багатство асоціацій, і продуктивність чи стереотипність мовлення, його динамічність, прояв за допомогою слів певного ставлення до співрозмовника. Конструюючи висловлювання, ми стимулюємо іншу людину до створення внутрішнього образу, подібного до того, що йому передається. При цьому відбувається розв'язання конкретних комунікативних задач відповідно до мети мовлення й особливостей ситуації. Висловлювання конструюються відповідно до гра­матичних правил, а з погляду психології вони несуть у собі переконуючий вплив.

Учені визначають кілька порядків побудови повідомлень: кульмінаційний порядок (найсильніші аргументи наводяться наприкінці), антикульмінаційний порядок (зворотний, коли, навпаки, повідомлення починається з сильного ар­гументу) та розміщення сильних аргументів усередині повідомлення. Напри­клад, викладач хоче наголосити, чому студентам краще не пропускати заняття з культури спілкування. Для цього він може побудувати речення з серединним порядком повідомлення: «У зібраному вигляді матеріал ніде не надрукований, тому вам не можна пропускати заняття з культури спілкування, бо дове­деться багато працювати самостійно». Кульмінаційний порядок повідомлен­ня такий: «У зібраному вигляді матеріал ніде не надрукований і доведеться багато працювати самостійно, тому вам не можна пропускати заняття з культури спілкування». Антикульмінаційний порядок повідомлення: «Вам не можна пропускати заняття з культури спілкування, бо у зібраному ви­гляді матеріал ніде не надрукований і доведеться багато працювати самостій­но». Яка ж форма викладу є ефективнішою? Виявилося, що кульмінаційний і зворотний порядок дають кращі результати, аніж серединний (із невеликою перевагою першого над другим) (Г.Л. Чайка).

2 варіант.

Прочитайте текст. Записати до яких висновків дійшли дослідники що до вербального спілкування

Немає, мабуть, на нашій Землі спільноти, яка б не звертала уваги на спо­сіб ведення розмови, не надавала значення усмішці, помахові руки, байдуже сприймала лагідний чи насуплений вираз обличчя, не розрізняла зацікавлено­го, зневажливого а чи ворожого погляду, не вловлювала б найрізноманітніші відтінки в інтонації. Вербальні (словесні) й невербальні (жести, міміка, поза, хода, покашлювання, погляд, інтонація тощо) засоби тісно взаємодіють, до­повнюють та підсилюють одне одного під час спілкування. Уважно поспо­стерігаймо: хіба мало виникає ситуацій, коли розмова відбувається без слів? Про одну із них, наприклад, говориться в староарабській поезії «За мій язик говорить зір мій» (Переклад І. Франка):

Отак наші очі і брови

Нам служать замість розмов;

Ми не промовляємо ні слова,

Сама лиш говорить любов.

Сьогодні виокремились науки, які цим займаються (кінетика, проксеміка та ін.), організовані спеціальні лабораторії, кафедри. Дослідники виявили ве­личезну кількість невербальних сигналів і дійшли цікавих висновків. Кілька з них:

- у людини «говорить» усе: усмішка, погляд, порухи голови, брів, рухи рук, положення ніг, поза, інтонація, манера ходити, стояти тощо; очевидно, все це треба вміти «читати», розрізняти випадкове від суттєвого, природне від натренованого;

- мова тіла дуже часто дає правдивішу інформацію, ніж мова слів;

- важливо пізнати національні особливості «граматики» мови тіла. Дослідники стверджують, що частота жестикуляції залежить насамперед

від національної належності і - зрозуміло - від загальної культури людини. Цікавим, наприклад, є висновок англійського психолога Майкла Арджайла. Під час своєї навколосвітньої мандрівки він з'ясував, що в середньому про­тягом годинної розмови він використовує жестикуляцію один раз, італієць -80, француз - 120, а мексиканець - 180 разів. Українці сьогодні поки що не стали об'єктом таких спостережень, хоч у записах мандрівників минулих епох, у художніх творах, у працях культурологів є ряд цінних думок. Але пам'ятаймо, що невербальне спілкування також створює відповідний образ. (За О. Сербенська)

3 варіант.

Прочитайте текст, випишіть у два стовпчики тендерні особли­вості спілкування, доповніть їх не названими у тексті.

Характер мовленнєвого спілкування, його стратегія, стиль, тотальність великою мірою залежать від тендерних і комунікативних статусів учасників спілкування. Як засвідчує спостереження за живою мовною практикою, комунікативна поведінка жінок часто експресивна, надто емоційна, не завжди послідовна. Українські жінки значно краще аналізують емоції, настрій людини за мімікою і виразом обличчя, ніж чоловіки. Вони здатні розрізняти не менше десяте, емоційних станів співрозмовника: сором, страх, відразу тощо. Чоловіки ж переважно зауважують один стан - антипатію. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і спрямовують її, виявляю­чи зацікавленість (тоді підтакують) або ж бажаючи змінити тему (тоді про­мовисто мовчать). Жінки вдвічі частіше вживають умовну форму, а в п'ять разів - слова, що виражають оцінку повідомлюваного (напевно, очевидно, можливо, сподіваюся, слід гадати, безперечно тощо). Мовленню жінок властиві часті застереження, докладні пояснення, вибачення, незавершеність початих думок.

У зорових контактах теж спостерігається певна відмінність між статями: жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки прямого погляду уникають.

Тендерні особливості спілкування виразно виявляються у компліментах, які традиційно адресують чоловіки жінкам (За М. Стеків).

4 варіант.

Доберіть антоніми з двома парами. Складіть 4 речення.

Постійне -...; опосередковане -...; монологічне -...; усне -...; вербальне -...; етикетне -....

5 варіант.

Про який емоційний стан свідчать подані нижче мімічні ознаки.

1) відкритий рот, кутики губ опущені, очі розкриті й блищать, брови зближені до перенісся;

2) рот закритий, кутики губ підняті, очі примружені, брови підняті до­гори;

3) рот відкритий, широко розкриті очі, тьмяні, обличчя статичне.

6 варіант.

Написати твір-мініатюру "Очі - дзеркало душі".

7 варіант.

За поданим зразком розкрийте значення фразеологізмів.

1. Пройняти когось поглядом.

2. Очі рогом лізуть.

3. Мозолити очі.

4. очі горять.

5. Очі розбігаються.

6. Очі грають.

7. Кидати очима (стріляти очима).

8. Як гляне, аж трава в'яне.

9. Очі сиплять іскрами.

Зразок: Пройняти когось поглядом - пильно дивитися.

8 варіант.

Скласти тези до тексту.

Про вигляд оратора

Хто відчуває, й відчує сильно, того обличчя є дзеркалом душі... Звідси ип ходить, що мова обличчя завжди була визнана найточнішим тлумачем почувань душевних. Часто один погляд, одне опускання брови говорить більше, ніж усі слова оратора, а тому він повинен вважати найістотнішою частиною свого мистецтва - вміння налаштувати обличчя відповідно до мовлення; а осо­бливо очі - орган душі настільки сильний, наскільки й виразний, як і мова,- повинні прямувати за всіма його рухами й передавати слухачам почування сер­ця. Найпрекрасніша промова стає мертвою, коли не оживлюється її обличчя..

Щасливий той, кому природа подарувала гнучкий, сильний, чистий і дзвінкий голос. Древні мудреці настільки поважали це обдаровання, що ви­найшли науку робити його приємним. Часті вправи, напруження грудей і смак до музики можуть доповнити або приховати недоліки природи...

Хто має справу з людьми, той повинен мислити добре, а говорити краще...

Роздумуючи про вигляд оратора загалом, ми відкрили істинний початок рухів руки й побачили зв'язок, який існує між ними та словом. Ми переко­нані, що рука доповнює думки, які не можна висловити, і, відповідно, рух її тоді лише потрібен, коли оратор більше відчуває, ніж може сказати, коли серце його зігріте пристрастю, коли мовлення не встигає за швидкістю його почуттів. Звідси можна вивести важливе правило, що рука тоді тільки пови­нна діяти, коли слід доповнювати поняття... (М. Сперанський).

9 варіант.

Користуючись «Словником паронімів української мови», з'ясуйте значення поданих слів та складіть з ними речення, якими Ви зможете скористатися у своїй професійній діяльності.

Шкода, шкода; прошу, прошу; особовий, особистий; діловий, діловитий; тактовний, тактичний.

10 варіант.

Установіть відповідність між словами й описовими тлумаче­ннями їхніх значень.

Одіозний, амбіція, корифей, еклектика, дефініція, лапідарний, сентенція, аналогія, анахронізм.

Гонор, самолюбство, честолюбство; стисле логічне визначення поняття; короткий, стислий, але чіткий і ясний; вислів повчального характеру, коротке напучення; подібність, застаріле, пережиткове явище; схожість між предмета­ми, явищами, поняттями; неприємний, небажаний, ненависний, неприйнят­ний; провідний, видатний діяч науки, мистецтва; відсутність оригінальності й самостійності.

11 варіант.

Запишіть словосполучення, добираючи можливі синоніми до ви­ділених слів.

Надзвичайне враження, надзвичайні здібності, надзвичайний обід, над­звичайно гарний, надзвичайно схвильований, надзвичайно гарячий.

12 варіант.

Перекладіть фразеологізми українською мовою, поясніть їх зна­чення. З трьома (за вибором) складіть речення з відокремленими обставинами, означеннями, додатками. Яку функцію виконують фразеологізми в мовленні?

Краеугольный камень, крылатые слова, без изюминки, притча во языцех, ярмарка тщеславия, бразды правления, попасть впросак, держать ухо востро, зеленая улица, убить время.

13 варіант.

Поясніть значення слів. З п'ятьма складіть речення публіцис­тичного стилю.

Креативний, картатий, крислатий, звитяжний, маргінальний, дескриптив­ний, наративний, розлогий.

14 варіант.

До поданих словосполучень дібрати слова-синоніми.

Ставити питання, давати оцінку, надавати інформацію, узяти в борг, при­ймати рішення, надати допомогу, велика кількість варіантів, підвести рис:-; узяти зобов'язання, вести контроль, нести відповідальність.

15 варіант.

Розкрийте дужки, побудуйте словосполучення з підрядним зв'язком керування. За потреби вживайте прийменники.

Додержати (слово), оволодіти (ситуація), опанувати (професія), завдати (шкода), називати (ім'я), ввести (склад), радіти (успіхи), зрадити (принципи комісія (складання проекту), звернутися (адреса), надсилати (адреса), мешка­ти (адреса), спілкуватися (Інтернет), згідно (закон), півтора (рік).