Роль амортизаційного фонду у відтворювальному процес і переХіДної економіки ук раїни

2.1.

Амортизаційні відрахунки та їх функції. Основний капітал, беручи участь у виробничому процесі, переносить на продукцію, що виготовляється, частину своєї вартості, що відповідає його зносу. Цей процес носить назву амортизації. Амортизація нараховується як на устаткування, що функціонує, так і наустаткування, яке не працює, якщо бездіяльність спричинена виробничими потребами (наприклад, налагодження і ремонт, або воно являє собою резерв чи запас, необхідний для нормального функціонування виробництва) чи технічними та організаційними причинами (простої у неробочі зміни, вихідні та святкові дні, сезонний характер роботи і ін.).

Перебування засобів виробництва у таких простоях К. Маркс на-зивав «прихованим станом». Хоча засоби праці не зайняті в цей часвиготовленням продукції, величина амортизації, яка переноситьсяна вартість продукту, визначається втратою в цей період споживноївартості.

Не нараховується амортизація по засобах праці, які переведеніна консервацію. Не здійснюються також амортизаційні відрахункиіз засобів праці, які знаходяться у тривалому капітальному ремонті,а також по устаткуванню, ще не змонтованому і не зданому в екс-плуатацію.

Що стосується руйнування засобів праці внаслідок незвичайнихявищ природи і стихійних лих (пожежі, повені, землетруси), то вонитакож не підлягають амортизації, тому що ці руйнування не спри-чинені ходом виробництва, не пов’язані з процесом виготовленняпродукції.

Для запобігання подібним руйнуванням засобів праці та іншихматеріальних цінностей (в їх вартісному виразі) існує страхування,яке нічого спільного з амортизацією не має.

Амортизація відшкодовує не будь-який знос. Передусім аморти-зуються засоби праці матеріального виробництва. У нематеріальнійсфері амортизаційні відрахування здійснюються лише в житловомугосподарстві та інших організаціях і господарствах, які працюютьна господарському розрахунку.

Фукс А. Е 

. Амортизація і оновлення основного капіталу: теорія іпрактика. – К., 1996. – С. 38.

Аналіз тексту !

Уривок з монографії відображає власне науковий стиль. Багато спеціальної економічної термінології:

вартість, амортизація, засоби виробництва, консервація.

Характерне вживання теперішнього часу дієслів в узагальненому значенні:

існує, відповідає , а також від дієслівних іменників з суфіксом -нн(я):

 устаткування, перебування, налагодження, виготовлення, відрахування, руйнування, запобігання, страхування.

 Трапляється нагромадження родових відмінків (пор. Руйнування засобів праці). Є книжні слова й звороти: беручи участь у виробничому процесі; специфічні зачини: що стосується ...;використання безособових дієслів ( стосується ;визначається).Переважають складні речення, серед них найчисленнішими є речення з підрядними означальними (1, 2, 4, 5, 6 та ін.), причиновими (7), умовними (2). Є дієприслівникові(беручи участь у виробничому процесі) і дієприкметникові звороти(необхідний для нормального функціонування виробництва, ще не змонтованому і не зданому в експлуатацію). Автор подає побіжне визначення поняття (амортизація), докладний опис амортизаційних відрахувань та їх функцій.

НАВЕДЕМО ПРИКЛАД НАУКОВО-НАВЧАЛЬНОГО ПІДСТИЛЮ

 (фрагмент з підручника):ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО. ГРОШІ, ЇХ СУТЬ І ФУНКЦІЇ... Як же можна виміряти величину вартості товару? Відповідь одна – кількістю витраченої праці або кількістю робочого часу, не-обхідного для його виготовлення. Робочий час, який витрачаєтьсяокремим  виробником (підприємством) на виготовлення якого-небудь товару, називається індивідуальним робочим часом, а вартість, створена ним, – індивідуальною вартістю.Однак величина вартості товару визначається не індивідуальними витратами робочого часу, а суспільно необхідним робочим часом, тобто часом, витраченим на виготовлення продукту за середніх у суспільстві умов виробництва.Вартість, створена суспільно необхідною працею, називається суспільною вартістю товару. Звідси можна кількісно визначити таку залежність: вартість одного товару відноситься до вартості іншого як робочий час, необхідний для виробництва даного товару, до робочого часу, необхідногодля виробництва іншого:

Вт1/ Вт2= Pz1/Рz2

.Проте робочий час змінюється зі зміною продуктивної сили пра-ці. Тому величина вартості товару змінюється залежно від продуктивності праці.Продуктивність праці визначається кількістю продуктів, виготовлених в одиницю часу, або часом, витраченим на виробництво пр. о д у к т у . Отже, величина вартості товару змінюється прямо пропорційно кількості витраченої на нього праці і обернено пропорційно його продуктивній силі. Праця може бути більш і менш інтенсивною. Інтенсивність праці – це її напруженість, яка визначається ступенем витрачання робочої сили в одиницю часу. Інтенсивніша праця створює в однаковий часбільшу вартість порівняно з працею менш інтенсивною.Слід підкреслити, що протягом нинішнього століття сталася певна еволюція товарного виробництва. Відбулися істотні зміни ухарактері праці, споживної вартості й вартості, викликані усклад-ненням суспільних потреб, еволюцією форм власності, зрушеннямиу науково-технічному прогресі.

 Бобров В. Я.

 Основи ринкової економіки. – К.: Либідь, 1995. –С. 33 – 34.