3 З’єднувачі

3.1. Умовні позначення

В процесі розвитку елементної бази умовні позначення з’єднувачів істотно змінилися. До введення стандартів використовувалися позначення, зміст яких визначався ТУ на електрорадіоелементи (умовні початкові позначення) і залежав від форми з’єднувачів і частотного діапазону.

Циліндричні (штепсельні) низькочастотні з’єднувачі мали частіше усього таку структуру умовних початкових позначень:

Позначення документа на поставку

Найбільша температура середовища

Матеріал покриття контактів

Умовний номер контактного набору

Вид контактів

Кількість контактів

Вид корпуса, кожуха, приєднувального кабелю

Посадочний діаметр в міліметрах

Тип з’єднувача

Тип з’єднувача позначається літерами або сполученням цифри і літери: ШР – з’єднувач циліндричний низькочастотний (штепсельний рознім); 2Р – з’єднувач циліндричний низькочастотний спеціального застосування. До цих сполучень можуть добавлятися літери, що позначають конструктивні відмінності, особливі властивості або область застосування: М – малогабаритний; Г – герметичний; П – прохідний; Т – теплостійкий та iн.

Вид корпуса кодується літерами: Б – приладова (блокова) частина, К – кабельна частина з’єднувача. Для позначення кожуха використовуються літери: П – прямий, У – кутовий хвостовик. Вид кабелю, що приєднується, позначається літерами: Э – екранований; Н – неекранований. Вид контактів кодується літерами: Ш – штир; Г – гніздо.

Умовний номер контактного набору вказує на сполучення контактів по діаметрах і їхнє взаємне розташування. Звичайно номер контактного набору відповідає номеру рисунка відповідного набору в ТУ. Для позначення матеріалу покриття контактів використовуються літери: А – золото; В – срібло; П – паладій; Е – нікель. Найбільша температура середовища позначається цифрами: 1 – 100^оС; 2 – 200^оС.

Приклад 1. З’єднувач (рознім) циліндричний спеціального призначення малогабаритний герметичний, установочний діаметр 30 мм, кабельна частина з кутовим хвостовиком під екранований кабель, кількість контактів – 32, вид контактів – гніздо, умовний номер контактного набору – 1, покриття контактів – золото, найбільша температура середовища – 100^оС, документ на поставку ГЕО.364.126 ТУ, має умовне позначення:

2Рмг3окуэ32г1а1 гео. 364. 126 ту

Початкова структура умовних позначень прямокутних низькочастотних з’єднувачів частіше всього мала вигляд:

Тип з’єднувача позначається літерами РП – з’єднувач (рознім) прямокутний низькочастотний. До цього сполучення можуть добавлятися літери, що позначають конструктивні відмінності, особливі властивості або область застосування: М – малогабаритний; Г – із гіперболоїдними контактами (якщо літера розміщається попереду) та iн. Вид контактів позначається літерами: Г – гніздо; Ш – штир. При позначенні конструктивного виконання використовуються літери: У – кутова форма хвостовика контактів; О – звичайне виконання; Пл. – із плаваючими контактними парами.

Матеріал покриття контактної пари позначається цифрами або літерами: I (З) – золото; 2(С) – срібло. Кліматичне виконання вказується для всекліматичного виконання літерою В.

Приклад 2. З’єднувач (рознім) прямокутний малогабаритний із гіперболоїдними контактами, номер розробки I, кількість контактів – 31, вид контактів – штир, кутова форма хвостовика контактів, матеріал покриття контактної пари – срібло, документ на поставку Ке0.364.006 ТУ має умовне позначення:

ГРПМI – 31 ШУ2 Ке0. 364. 006 ТУ

З

Позначення документа на поставку

Умовний номер типоконструкції

Вид складової частини з’єднувача

Установочний розмір

Кількість контактів

Номер розробки

Спосіб зчленування та фіксації, габаритні розміри

Група, підгрупа, вид з’єднувача

1972 року умовні позначення низькочастотних з’єднувачів стандартизовані і присвоюються по ГОСТ 17467–72, що потім із невеличкими змінами повторено в ГОСТ 17468–76. Структура умовних позначень з’єднувачів прийняла вид:

Група з’єднувачів позначається літерами: О – загального призначення; С – спеціального призначення. Для позначення підгрупи застосовуються літери: Н – низькочастотні; К – комбіновані.

Позначення виду з’єднувача залежить від його форми і способу монтажу: Ц(ц) – циліндричні для об’ємного (друкованого) монтажу; П(п) – прямокутні для об’ємного (друкованого) монтажу.

Спосіб зчленування і фіксації кодується літерами: Б – байонетне; Р – різьбове; В – врубне; С – самозамикальне; Н – безпосереднє зчленування з друкованою платою; К – непряме зчленування з друкованою платою; П – із примусовим обтисненням; Ж – із гвинтовою фіксацією; З – із пружиною фіксацією зчлененого положення. Габаритні розміри позначаються відповідно до табл. 3.1

Установочним розміром для циліндричних з’єднувачів є посадковий діаметр. Для прямокутних з’єднувачів указують довжину і ширину через знак множення «». Вид складової частини з’єднувача вказується літерами: В – вилка; Р – розетка. Умовний номер типоконструкції з’єднувача відбиває форму з’єднувача, вид його складової частини й особливості конструкції кожуха. Для приладової частини циліндричних з’єднувачів присвоюються номера від 1 до 10, для кабельної частини – від 10 до 20. Прямокутні з’єднувачі мають номера: від 21 до 33 – приладова частина; від 34 до 53 – кабельна частина.

Таблиця 3.1 — Позначення габаритних розмірів

Найменування	Відстань між контактами, мм	Позначення
Нормальні габаритні розміри	5	Н
Малогабаритні	3,4 – 4,9	Г
Субмініатюрні	1,8 – 3,3	С
Мініатюрні	1,3 – 1,7	И
Мікромініатюрні	0,64 – 1,25	М
Супермікромініатюрні	<0,63	К

Приклад 3. З’єднувач низькочастотний прямокутний для друкованого монтажу, безпосереднього зчленування з друкованою платою, субмініатюрний, порядковий номер розробки 27, із 32 контактами, установочний розмір 38,5  8, складова частина з’єднувача – розетка, номер типоконструкції 50, всекліматичного виконання і документом на поставку НЩО.364.006 ТУ має умовне позначення:

ОНп – НС – 27 – 32/38,5 Х 8 – Р50 – В НЩО. 364. 044 ТУ

З 1989 умовне позначення низькочастотних з’єднувачів присвоюється по ОСТ 11 0634 – 89, що має структуру:

29

Позначення різновиду з’єднувача кодується трьома літерами. Перша літера С позначає тип електрорадіоелемента – з’єднувач. Друга літера залежить від частоти і напруги: Н – низькочастотні з < 1500В; К – комбіновані. Третя літера визначає конфігурацію ізолятора: Ц – циліндричний; П – прямокутний.

При позначенні числа контактів циліндричних з’єднувачів через дріб указується також установочний діаметр. Для комбінованих з’єднувачів число низькочастотних і високочастотних контактів пишуть через знак «+». Тип контакту вказується літерами: В – штировий (вилка); Р – гніздовий (розетка); Г– контакт–гібрид; У – уніполярний; П – перехідник; Н – контакт розетки безпосереднього зчленування.

Спосіб монтажу і тип хвостовика позначається літерно-цифровим кодом. Літера визначає спосіб монтажу: П – пайка; Н – накрутка; О – обтискування; В – врізання; С – зварювання, Т – запресування. Цифрою кодується тип хвостовика в залежності від способу монтажу відповідно до табл.3.2.

Таблиця 3.2 — Коди типів хвостовика

Спосіб монтажа	Позначення хвостовика
	1	2	3	4
Пайка	Об’ємний монтаж	Прямий, на друк. плату	Кутовий, на друк. плату	Планарний
Накрутка	Звичайна	Модіфікована	–	–
Обтискування	Циліндричне	Плескате (пелюсткове)	–	–
Врізання	Вилочне	Клінчер(заклепочне з’єднання)	–	–
Зварювання	Лазерне	Точкове	–	–
Запресування	Вилкове	З’єднання заклепкою	–	–

Матеріал покриття робочої частини контактів позначається цифрою: 1–золото; 2–срібло; 3–олово; 4–нікель. Позначення типу кожуха вказується цифрою: 1 – прямий неекранований; 2 – прямий екранований; 3 – кутовий не екранований; 4 – кутовий екранований; 5 – комбінований неекранований; 6 – комбінований екранований.

Приклад 4. З’єднувач комбінований прямокутний, номер розробки 17, що має 60 низькочастотних і 3 високочастотних контактів, із штировим контактом (вилка), із хвостовиком під пайку для об’ємного монтажу, срібним покриттям і кутовим екранованим кожухом має умовне позначення:

СКП 17 – 60 + 3 ВП124......ТУ

З 1996 року діє державний стандарт України ДСТУ 3066–95 на умовні позначення з’єднувачів низькочастотних на напругу до 1500 В і комбінованих. У стандарті першим елементом умовного позначення є літера “З” (з’єднувач). Перед умовним позначенням вказується скорочена назва держави-розробника з’єднувача – літера “У” (Україна). Інші елементи умовного позначення такі самі, як у ОСТ 11.0634–89.

Структура умовних позначень радіочастотних з’єднувачів має вид:

Різновид з’єднувача позначається набором літер СР – з’єднувач радіочастотний. При необхідності можуть додаватися літери, що враховують конструктивні відмінності: Г – герметичний і т.п. Хвильовий опір позначається в Ом (звичайно 50 або 75).

Порядковий номер розробки присвоюється в залежності від виду зчленування і способу його фіксації. Цифри від 1 до 100 відповідають байонетному способу фіксації зчленування, від 101 до 500 – різьбовому. Цифри від 501 до 700 позначають врубну контактну пару.

Матеріал ізолятора позначається літерами: П – поліетилен; С – полістирол; К – кераміка; В – високочастотний прес-порошок; Ф – фторопласт. Позначення може доповнюватися вказівкою кліматичного виконання.

Приклад 5. З’єднувач радіочастотний із хвильовим опором 50 Ом, порядковий номер розробки 63 (байонетна фіксація зчленування), матеріал ізоляції – фторопласт, виконання всекліматичне, документ на поставку ВРО.364.009 ТУ має умовне позначення:

СР – 50 – 63 ФВ ВРО.364.009 ТУ

При маркуванні з’єднувачів крім скороченого умовного позначення (без позначення документа на поставку) задається товарний знак підприємства - виробника, дата виготовлення, нумерація виводів.