Багатошаровий епітелій.

Багатошаровий плоский епітелій. Цей вид епітелію дуже поширений в організмі і покриває поверхню шкіри, вистилає порожнину рота, стравоходу, рогівку очей, органи видільної системи: ниркові миски, сечоводи, сечовий міхур, сечівник. Розвивається з усіх трьох зародкових листків. Багатошаровий плоский епітелій являє собою товстий епітеліальний шар (до 2 мм), що складається з багатьох шарів клітин, з яких тільки

найглибший безпосередньо зв’язаний із базальною мембраною. Багатошарова структура епітелію відповідає його захисній функції, яку він виконує в організмі. Клітини багато-шарового епітелію утворюються шляхом мітотичного поділу стовбурних клітин, що розташовуються в базальному шарі, який лежить на базальній мембрані. Клітини, що виникли першими, мають кубічну форму, але в міру просування зовні, до вільної поверхні тканини, вони сплощуються. Такі клітини називаються лусочками, які можуть залишатися неороговілими (стравохід) чи ороговіють, перетворюючись в неживий роговий шар ке_

ратину, що злущується (шкіра).

Існують три види багатошарового епітелію: неороговілий, ороговілий і перехідний.

Багатошаровий неороговілий вистилає поверхню рогівки ока, порожнину рота і стравоходу.

Епітелій включає три шари клітин: базальний шар, що складається з клітин циліндричної форми, за рахунок яких відбувається зміна клітин, які відмирають; шар остеподібний — клітини неправильної форми, що мають відростки; шар плоских клітин, що закінчують свій життєвий цикл і злущуються.

Багатошаровий ороговілий покриває поверхню шкіри і складається з десятків шарів клітин, які можна об’єднати в п’ять основних: базальний, шипуватий, зернистий, блискучий і роговий шар, що складається з рогових плоских лусочок; самі поверхневі лусочки відпада-ють. Клітини базального і шипуватого шарів активно розмножуються, і за рахунок їх йде поповнення епітеліальних клітин

Перехідний епітелій назву одержав у зв’язку з тим, що його будова змінюється в залежно-сті від стану стінок органа — розтягнуті вони чи ні. Цей вид епітелію характерний для орга-нів видільної системи, стінки яких піддані значному розтягуванню при заповненні їхніх порожнин сечею: ниркові миски, сечоводи, сечовий міхур У ньому розрізняють два шари: базальний і покривний. Базальний шар складається з дрібних темних сплощених клітин. Покривний шар складається із великих сплощених клітин. При скороченні об’єму органа товщина епітеліального шару зростає, тому що клітини базального шару як би видавлю-ються в лежачі вище шари, тобто базальний шар набуває багаторядної будови.

Поверхневі клітини не злущуються.

Залозистий епітелій

Серед епітеліальних клітин розміщуються секреторні клітини, чи скупчення секреторних клітин, які синтезують особливі речовини —секрет. Епітелій, що містить велику кількість клітин, які виділяють слиз, називають слизовим. Структура, яка має скупчення секреторних клітин — залоза.

Розрізняють два основні види залоз: ендокринні, які не мають вивідних протоків і виді-ляють секрет безпосередньо в кров чи лімфу, у зв’язку з чим вони ще називаються залозами внутрішньої секреції (гіпофіз,надниркові залози й ін.), і екзокринні, що виділяють секрет у порожнину внутрішніх органів чи на поверхню тіла (потові, слинні, молочні зало-зи, печінка).

Продукти екзокринних залоз виводяться в порожнину організму (дихальні шляхи, кишеч-ник, шлунок) через протоки.

За типом секреції, тобто на підставі того, як утворюється секрет і яким шляхом він

виділяється із секреторних клітин, розрізняють три основні види залоз: мерокринові, у

яких секрет у вигляді ґранул і крапель виводиться безпосередньо через клітинну мембрану на вільну поверхню клітини без втрати цитоплазми (у простих келихоподібних клітинах, що є єдиними представниками одноклітинних екзокринних залоз в організмі, які виробляють слиз); апокринові — характеризуються частковим руйнуванням і відділенням

апікальних частин цитоплазми секреторних клітин із входженням цих частин до складу

секрету (секреція молочних залоз). Надалі зруйновані частини клітин відновлюються;

голокринові, у яких виділення секрету супроводжується загибеллю їх секреторних клітин.

Зруйновані клітини і складають секрет залози, що виштовхується через епітеліальний

шар (сальні залози). Характер виділеного залозами секрету може бути різним: білковим,

слизовим, білково-слизовим (змішаним) і жировим, у зв’язку з чим використовується й

аналогічна назва для залоз.

Сполучна тканина

Сполучна тканина характеризується наявністю клітин і міжклітинної речовини, що складається з волокон і основної речовини. Розрізняють чотири види сполучної тканини: власне-сполучна, хрящова, кісткова, кровотворна.

Сполучна тканина виконує функції: трофічну — участь в обміні речовин, захисну — здатність клітин сполучної тканини фагоцитувати і брати участь у створенні імунітету, пластичну — бере активну участь у загоєнні ран, механічну (опорну) — утворює зв’язки, сухожилля, хрящі,кістки й основи багатьох органів, кровотворення — складає основу кро-

вотворних органів.

Власне - сполучна тканина

Основні види власне-сполучної тканини :

Рихла неоформлена сполучна тканина складається з клітин і міжклітинної речовини. Міжклітинна речовина включає основну речовину і волокна — колагенові та еластичні, які розташовані в різних напрямках. Основна речовина — колоїдна система з мукополі-сахаридів, зв’язаних з білками. Клітини сполучної тканини різноманітні. Це фібробласти, макрофаги, гладкі, плазматичні, жирові, піґментні, малодиференційовані клітини. Зустрічаються клітини крові Рихла неоформлена сполучна тканина досить поширена в організмі людини. Вона виявляється в кровоносних судинах, нервах, входить до складу всіх органів і в багатьох з них утворює строму.

Щільна волокниста сполучна тканина.

Щільна неоформлена тканина.

Цей вид тканини складається з пучків колагенових волокон різної товщини і мережі еластичних волокон, що щільно прилягають одне до одного і переплітаються між собою, малої кількості основної речовини і незначної клітинних елементів. Клітинні елементи в цій тканині ті ж, що й у пухкій неоформленій волокнистій сполучній тканині.

З цієї тканини побудований шар власне шкіри.

Щільна оформлена тканина. Характеризується тим, що її колагенові волокна розташовані паралельно одні до одних і зібрані в пучки. Між пучками волокон в аморфній міжклітин-ній речовині розташовуються фіброцити. Цей вид тканини утворює сухожилля, зв’язки,

фасції, апоневрози.

Сполучна тканина зі спеціальними властивостями.

Ретикулярна тканина складається з ретикулярних клітин і ретикулярних волокон. Ретикулярні клітини, з’єднуючись між собою численними відростками, утворюють сітчастий кістяк. У тісному зв’язку з ретикулярними

клітинами знаходиться мережа ретикулярних волокон, що пробігають у всіх напрямках, розташовуючись усередині чи поза цитоплазмою клітин. Ця тканина утворює строму (кістяк) кровотворних органів: кісткового мозку, лімфатичних вузлів і селезінки. Зустрічається в кишечнику і нирках.

Розрізняють два види клітин цієї тканини: малодиференційовані і більш диференційовані. Малодиференційовані клітини здатні перетворюватися в інші клітини при різних подра-зненнях, і давати початок різним клітинним елементам: макрофагам, фібробластам й ін. Другий тип клітин утворюється із світлоядерних молодих клітин, що мають здатність до фагоцитозу, до накопичення барвника. При різних подразненнях вони стають вільними макрофагами.

Жирова тканина є місцем накопичення запасних живильних речовин. У своїй структурі має жирові клітини, колагенові та еластичні волокна. Клітини лежать щільно одна до одної і набувають багатокутних обрисів. Жирова тканина бере участь у процесах обміну речо-вин, фізичної термореґуляції, виконує механічну функцію, оберігаючи органи від ушкод-ження.

Слизова тканина. Зустрічається тільки в зародка. Клітинні елементи представлені, в осно-вному, фібробластами, зв’язаними між собою відростками. Зустрічається невелика кіль-кість макрофагів і лімфоїдних елементів. Міжклітинна речовина представлена гомогенним гелем.

Піґментна тканина. Має таку назву в зв’язку з тим, що в її структурі міститься велика кількість піґментних клітин - меланоцитів. Ця тканина має специфічні місця розташування: в області сосків, у мошонці, біля анального отвору, у райдужній оболонці ока.