- •Лекція 1
- •1.Предмет і завдання екології
- •2.Принципи екології
- •3.Глобальні проблеми екології
- •Лекція 2
- •1.Екологічна с-ма
- •2.Трофічін шляхи харчування
- •3.Екологічні фактори
- •1.Екологічна с-ма
- •2.Трофічін шляхи харчування
- •3.Екологічні фактори
- •Динаміка популяції
- •3 Типи динаміки популяції:
- •1.Забруднення гідросфери
- •2.Методи очищення стічних вод
- •7)Комплексні
- •1.Гігієнічні критерії якості довкілля
- •5 Класів сзз
- •2.Токискологія
- •3 Взаємопов’язані направлення:
- •Використання вод в промисловості, комунальному в с/г г-ві
- •3)Водопостачання населення
- •Екологічна експертиза
- •Екологічне право
Лекція 2
1.Екологічна с-ма
2.Трофічін шляхи харчування
3.Екологічні фактори
1.Екологічна с-ма
Повітря і вода, рослини і ґрунти, звірі та птахи та інші живі організми утворюють взаємозв’язану та взаємозумовлену світову біосферу, яка підтримує все живе і яка складається з систем, рівновага в яких дуже легко порушується.
Атом – молекула – клітина - тканини – органи – організм – надорганзімові с-ми (види, популяції, біоценози)
Екологічна с-ма – головна функціональна одиниця в екології, єдиний природний комплекс, утворений живими організмами та середовищем їх існування, в якому живі та неживі компоненти пов’язані між собою обміном речовин, енергією та інформацією.
Кожна екос-ма складається з:
1)біотопу – ділянка поверхні Землі, з більш-менш однотипними умовами існування (ґрунтом, мікрокліматом).
2)біоценозу – історично сформована сукупність тварин, рослин та мікроорганізмів, що населяє біотоп.
Відповідно до цього кожен біоценоз складається з:
1)фітоценозу (угрупування рослин)
2)зооценозу (тварин)
3)та мікро біоценозу (угрупування мікроорганізмів)
4)біогеоценоз – угрупування різних видів мікроорганізмів, рослин, тварин, які зселяють певні місця проживання, та які стійко підтримують біогенний кругообіг речовин, що являється основною ф-єю біогеоценозу
Класифікація екосистем
1)За масштабами:
- мікроекосистеми (невеличкі, тимчасові біоценози перебувають в обмеженому просторі – акваріуми, вулик, мурашник, калюжа, пліснява)
-мезоекосистеми (найбільш поширеними є мезоекосистеми або біогеоценози, в яких біоценози займають однотипні ділянки земної поверхні з однаковими фізико-географічними умовами і межі яких, як правило, збігаються з межами відповідних фітоценозів (озера, ліси, поля, ниви, луги).
-макроекосистеми (охоплюють величезні території чи акваторії, що визначаються характерним для них макрокліматом і відповідають цілим природним зонам (океани, пустелі, степ)
-глобальні екосистеми (планета)
2)За ступенем трансформації людської д-ті:
-природні (майже не залишилося – Антарктика, заповідники)
-антропогенні (в яких переважають штучно створені антропогенні об’єкти, і в яких окрім людей можуть існувати лише окремі види організмів, що пристосувалися до специфічних умов – місто, село, промисловий вузол)
-природно-антропогенні (які хоча й складаються майже виключно природних компонентів, але створені та регулюються людьми – парки, зоопарки, поле, ліс, ниви)
Стр-ра екосистеми:
1)організми (Біота – сукупність організмів)
2)фактори неживої природи (абіотичні фактори)
Розрізняють такі категорії організмів:
1)продуценти – автотрофні організми (живі організми, які здатні синтезувати органічну речовину з неорганічних складових з використанням зовнішніх джерел енергії – рослини, водорості, бактерії)
2)консументи – гетеротрофні організми, живі істоти, які споживають органічні речовини, і нездатні будувати своє тіло на базі неорганічних речовин. (Гетеротрофи: 1)Фітофаги – рослиноїдні (харчуються виключно живими рослинами, насінням) 2)Хижаки – виключно рослиноїдними рослинами або виключно м’ясоїдними тваринами. 3)Евріфаги – всеїдні (як і рослин, так і тварин – пацюки, свині, люди)
3)редуценти – доводять розпад органічних речовин до простих мінеральних сполук. 2 класи: 1)детрітофаги – споживають мертві організми (шакали та грифи) 2) деструктори – розкладають мертву органічну матерію на просто неорганічні сполуки (гриби та бактерії).
Гомеостаз – стан внутрішньої динамічної рівноваги, якій забезпечується взаємодією складних процесів регуляції і координації біохімічних реакцій за принципом зворотного зв’язку. Може здійснюватися тільки за певних умов навколишнього середовища. Поза межами цих умов автономність організму порушується, і він гине. А його внутрішнє середовище ототожнюється з зовнішнім.
Закон мінімуму або Закон Лібіха: якщо хоч один із життєво необхідних факторів відсутній, або дія його недостатня – організм не може існувати, нормально розвиватись і давати потомство.
Фактор, дія якого недостатня, називають лімітуючим.
