7.2. Соціально-педагогічна робота в загальноосвітніх навчальних закладах
Пояснення
Традиційним суб’єктом соціалізації дітей і молоді у територіальній громаді є школа. У сучасних умовах загальноосвітня школа не може функціонувати як автономна організація в територіальній громаді, оскільки як сам навчальний заклад, так і його співробітники та вихованці знаходяться під очевидним впливом конкретних економічних і соціокультурних умов, що, у свою чергу, дає можливість характеризувати школу і як „адаптер та транслятор впливу факторів соціалізації на особистість”. Потрясіння, яких зазнало українське суспільство в останні десятиріччя, призвели до погіршення соціально-економічного стану сімей, поширення безробіття, соціального сирітства, деформації суспільних цінностей, зниження рівня соціальної безпеки, лібералізації статевої моралі, поширення негативних явищ у середовищі неповнолітніх (домінування культу сили, кримінальної субкультури, тютюнопаління, вживання алкогольних та наркотичних речовин, зниження віку „сексуального дебюту” ) тощо. Саме тому школа нині має виконувати нові соціально-педагогічні функції, що зумовлені змінами в соціумі, необхідністю впливу на соціокультурну ситуацію поза школою.
У нових умовах соціально-формуюча місія школи значно посилюється. У ситуації кризи дитинства, соціальної невлаштованості значної частини населення, сімейного неблагополуччя, агресивності соціального середовища школі необхідно значно актуалізувати, розширити та поглибити такі соціально-педагогічні функції як:
соціально-адаптивну та соціально-стабілізуючу, що забезпечить включення дитини в реальні соціальні відносини та пом’якшить соціальну напруженість та соціальні конфлікти;
соціально-перетворюючу, що забезпечить підготовку молодих людей до життя в умовах швидкозмінних ситуацій;
соціально-захисну, пов’язану з турботою про дітей, яким сім’я та суспільство не змогли створити необхідних умов для розвитку та життя;
здоров’язберігаючу, пов’язану з формуванням в особистості усвідомлення здоров’я як базової життєвої цінності.
Свідченням актуальності організації соціально-педагогічної роботи в школі є відповідні інструкції Міністерства освіти та науки України. Так, у листі від 2 серпня 2001 року № 1/9-272 „Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів” перед соціальними педагогами ставляться такі професійні завдання: формування гуманних стосунків між вихованцями, учнями та педагогами; охорона та захист прав та інтересів дітей; вивчення особливостей особистості учня, соціальної ситуації розвитку та умов його життєдіяльності; вияв інтересів та потреб, проблем і труднощів дітей та підлітків; створення атмосфери психологічного комфорту для учнів у навчальній та позанавчальній діяльності; організація та координація різних видів позанавчальної діяльності дітей та підлітків; попередження конфліктів в учнівських колективах; допомога старшокласникам у професійному самовизначенні; орієнтація учнів на здоровий спосіб життя; профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з учнями „групи ризику”; посередницька діяльність між вихованцями та адміністрацією, педагогами школи, батьками, різними соціальними інститутами; взаємодія з педагогами, психологом, батьками або опікунами для надання допомоги учням.
Листом Міністерства освіти і науки України від 18 серпня 2003 р. № 1/9-385 визначені нормативи чисельності соціальних педагогів у навчальних закладах. Ним передбачено, що, починаючи з 2004 року, посади соціальних педагогів вводяться у штати загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти незалежно від наявності там посад практичних психологів. Ці фахівці, як і передбачено їхніми посадовими інструкціями, мають співпрацювати, оскільки їхні функції в навчальному закладі є взаємодоповнювальними (раніше навчальний заклад мав обирати для працевлаштування психолога або соціального педагога). Функції соціально-педагогічної роботи спеціаліста у середньому загальноосвітньому закладі:
діагностична – вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об’єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім’ї та сімейного виховання, позитивних сил у громаді та джерел негативного впливу на дітей та підлітків;
прогностична – прогнозування на основі спостережень та досліджень динаміки розвитку негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на особистість чи групу;
консультативна – надання порад, рекомендацій учням, батькам, учителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога;
захисна – забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їхніх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо);
профілактична – переконання учнів у доцільності дотримання певних норм та правил поведінки стосовно здоров’я та способу життя;
організаторська – забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім’ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу в навчальному закладі;
Координаційно-посередницька – налагодження взаємодії між різними соціальними інституціями територіальної громади ( медичних, позашкільних, культурних, спортивних закладів, служби у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, неурядових організацій тощо), колективом педагогів та учнів з метою спільного вирішення проблем соціального становлення та розвитку особистості;
Функція фандрейзингу – пошук додаткових ресурсів для вирішення соціально-педагогічних завдань.
На основі цих функцій визначається зміст та напрямки соціально-педагогічної роботи фахівця в загальноосвітньому закладі:
вивчення соціально-психологічних особливостей дітей та соціально-педагогічного впливу мікросередовища навчального закладу на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв’ювання, тестування, аналізу документів;
організація соціально-педагогічної взаємодії з учнями, які потребують допомоги, що забезпечується підтримкою дітей із проблемних сімей, спонуканням учнів до самоорганізації та самостійності, сприянням у вирішенні проблем;
захист прав та інтересів дітей, що здійснюється через дотримання положень міжнародних та вітчизняних нормативно-правових документів в умовах школи та сім’ї; турботу про дітей, які за певних причин виключені зі школи; захист прав дітей, що є представниками національних меншин; виявленні дітей, які незаконно зайняті на роботі в навчальний час, і вирішення питання їх освіти; сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг;
соціально-психологічна допомога та підтримка дітей в кризових ситуаціях здійснюється шляхом з’ясування проблеми, обговорення шляхів її вирішення, розробки плану дій, допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчого оточення, створення груп підтримки;
виявлення дезадаптованих дітей, встановлення причин дезадаптації та надання їм необхідної допомоги;
забезпечення рівних можливостей для дітей з функціональними обмеженнями, які отримують середню освіту на базі загальноосвітнього закладу;
корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво в творчому розвитку особи та групи, які сприятимуть оволодінню підлітками новим досвідом, допомозі в розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє “Я“, підтримці ініціатив окремого учня чи групи, створенні умов для творчості;
стимулювання соціально-значимої діяльності дітей, як-от: залучення до діяльності дитячих та молодіжних організацій; волонтерської роботи в різних соціальних службах тощо;
вивчення особливостей життєдіяльності дітей в умовах сім’ї шляхом соціального інспектування та забезпечення за необхідності соціального патронажу та соціального супроводу сім’ї;
організація внутрішньошкільного моніторингу з метою своєчасного виявлення та вирішення соціально-педагогічних проблем дітей, батьків, педагогічного колективу;
соціально-педагогічне дослідження мікрорайону школи з метою його соціальної паспортизації, що дає можливість мати інформацію: про інші соціальні інститути, які надають послуги дітям та молоді; організації потенційних спонсорів; місця стихійного групування підлітків; проблемні зони в мікрорайоні, громаді.
З метою ефективного забезпечення вищезазначених функціональних обов’язків соціальний педагог у своїй практичній роботі широко використовує такий метод аналізу соціуму, як складання соціального паспорту класу. Соціальна паспортизація класних шкільних колективів здійснюється на основі даних, отриманих соціальним педагогом у результаті вивчення біографічних даних учнів, індивідуальних бесід з ними, а також батьками та класними керівниками, спостереження за класним колективом тощо. На сьогодні в соціально-педагогічній практиці не існує стандартизованої форми соціального паспорту класу. Це пояснюється наявністю широкого спектру різних типів навчальних закладів, що, у свою чергу, обумовлює специфіку певного контингенту учнів. Орієнтовна структура соціального паспорту класу може мати такі блоки:
I.Гендерна характеристика класу:
кількість хлопців;
кількість дівчат.
II. Вікові характеристики учнів класу (кількість учнів певного року народження).
III. Стан здоров’я вихованців:
здорові;
мають тимчасові розлади здоров’я;мають хронічні соматичні хвороби;
мають психосоматичні захворювання;
мають інвалідність.
IV. Види позанавчальної діяльності вихованців:
кількість дітей, які навчаються в музичних школах;
кількість дітей, що відвідують спортивні секції;
кількість дітей, що займаються в гуртках та клубах за інтересами;
кількість осіб, які не відвідують позашкільні заклади;
участь дітей у громадських дитячих об’єднаннях.
V. Соціальна поведінка учнів класу:
число учнів, що скоїли різні правопорушення;
число учнів, що стоять на обліку в кримінальній міліції у справах дітей;
наявність учнів з різними видами адиктивної поведінки;
кількість учнів, які систематично порушують дисципліну, мають стійкі конфлікти з вчителями.
VI. Інформація про соціальне середовище розвитку учнів:
кількість учнів з повних сімей;
число учнів з неповних сімей;
кількість учнів, яких виховують опікуни чи прийомні батьки;
число учнів, що проживають з алкозалежними батьками;
число учнів, які проживають з наркозалежними батьками ;
число учнів з матеріально забезпечених сімей;
кількість учнів з малозабезпечених сімей;
число учнів з багатодітних родин.
Існуюча практика соціально-педагогічної діяльності загальноосвітньої школи вказує на необхідність створення в ній окремого структурного підрозділу – соціальної психолого-педагогічної служби у складі соціального педагога, психолога, медичного працівника закладу. Мета діяльності такої служби полягає в забезпеченні доступної та своєчасної кваліфікованої соціально-психологічної допомоги дітям, батькам та педагогічному колективу.
Працівники служби можуть надавати такі соціальні послуги:
педагогічні (консультування батьків та дітей; послуги з організації дозвілля; просвітницькі послуги для батьків щодо формування навичок батьківської компетентності; послуги в організації домашнього навчання дітей-інвалідів; соціальний патронаж проблемних сімей; посередництво між учнями та батьками, учнями та педагогами тощо);
психологічні (консультації з психологічних проблем; психотерапевтичні послуги; послуги з психодіагностики та психокорекції; соціально-психологічні тренінги; послуги з профорієнтації тощо);
соціально-медичні послуги (інформування учнів щодо дотримання гігієнічних правил, організації раціонального харчування, попередження хвороб, які передаються статевим шляхом, шляхів передачі ВІЛ, наслідків вживання наркотичних речовин, алкоголю; сприяння в необхідному лікуванні дітей, які цього потребують тощо);
юридичні послуги (допомога в оформленні відповідних документів для визначення соціального статусу дітей, позбавлених батьківського піклування; послуги щодо отримання відповідних пільг для різних категорій дітей; представлення інтересів дітей у правоохоронних органах, послуги з правової просвіти неповнолітніх тощо).
Враховуючи специфічний характер соціально-педагогічної діяльності, режим роботи соціального педагога є варіативним і гнучким. Графік роботи соціального педагога затверджується керівником загальноосвітнього навчального закладу.
В інструктивно-методичних листах, які регламентують діяльність соціального педагога, наводиться такий орієнтовний перелік документації:
тексти нормативних документів щодо соціально-педагогічної роботи, законів та підзаконних актів щодо захисту прав дітей;
посадова інструкція;
перспективні плани роботи на півріччя;
графік консультацій;
програми по окремих напрямках соціально-педагогічної роботи, які реалізує спеціаліст у школі ;
документація по роботі з дітьми, які скоїли правопорушення;
документація щодо питань опіки та піклування учнів школи;
журнал реєстрації звернень учнів, батьків, педагогів із зазначеними видами наданої їм допомоги;
соціальні паспорти кожного класу;
результати соціального інспектування неблагополучних сімей;
звіти про роботу з проблемними сім’ями учнів;
методичні матеріали для різних напрямів соціально-педагогічної роботи;
інформація про діяльність різних соціальних служб та позашкільних установ, які діють у мікрорайоні.