6.2 Теорії девіації

Назва теорії

Представник

теорії

Основні положення

теорії

Біологічні

Ч. Ломбразо

У. Шелдон

У. Пірс

Особливості анатомічної

будови тіла є причиною

девіації

Існує зв’язок між фізіологічними

особливостями організму та

формами поведінки людини

Наявність зайвої ігрек-хромосоми

у чоловіків обумовлює схильність

до кримінальної поведінки

Психологічні та

психіатричні

З.Фрейд

Ж.Пінатель

Креслі

Шуеслер

К.Хорні

Г. Салліван

А. Адлер

М.Герберт

Конфліктність особистості, що є

результатом боротьби між свідо-

мим та підсвідомим, викликає

девіації

Егоцентризм, агресивність, афек-

тивність – центральний стрижень

кримінальної здатності

Наявність писхологічних компле-

ксів є причиною девіації

Причини відхилень в поведінці

особистості – дефіцит емоційного

контакту, спілкування з матір’ю

в перші роки життя дитини

Відхилення в поведінці є резуль-

татом нездатності індивіда

встановити адекватний

контакт з оточуючим середовищем

Невпевненість в собі та низька

самооцінка є джерелом соціальної

дезадаптації

Соціологічні

1. Теорія соціального контролю

2. Теорія аномії

3. Теорія соціаліза-

ції

4.Культурологічні

теорії

5.Теорія стигма-

тизації (клейміння)

Е. Дюркгейм

Р. Мертон

Коуен

Сазерленд

С.Селлін

О.Турк

Г. Беккер

І. Гофман

Ф. Танненбаум

Деякий рівень девіації завжди

притаманний суспільству, як

температура людського тіла;

треба попереджувати лише”сплес-

ки”, ріст різних форм девіантної

поведінки

Девіантна поведінка обумовлена

розбіжністю між виголошеними

данною культурою цілями та

соціально схваленими способами

їх досягнення

Девіантній поведінці люди навча-

ються в процесі засвоєння культу-

ри певної групи

Причиною девіації є конфлікти між

нормами субкультури та офіційної

культури на основі того, що інди-

віди одночасно входять в різні

етнічні, соціальні, політичні та

інші групи, цінності яких не спів-

падають чи протирічать між собою

Девіантність не властивість, що

притаманна певній соціальній

поведінці, а наслідок соціальної

оцінки (стигмації, “клейміння”)

певної поведінки як девіантної;

девіація обумовлена здатністю

впливових груп суспільства

ставити “клеймо” на поведінку

малозахищених груп чи окремої

особи.