2. Біологічна дія іонізуючого випромінювання.

2.1. Дія іонізуючого випромінювання(ів) на людину

Під впливом іонізаційного випромінювання атоми і молекули живих клітин іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяльності людини.

Вплив радіоактивного випромінювання на організм людини можна уявити в дуже спрощеному вигляді таким чином. Припустимо , що в організмі людини відбувається нормальний процес травлення. Їжа, що надходить розкладається на більш прості сполуки, які потім надходять через мембрану усередину кожної клітини і будуть використані, як будів6ельний матеріал для відтворення собі подібних, для відшкодування енергетичних витрат на транспортування речовин і їхню переробку. Під час потрапляння випромінювання на мембрану відразу порушуються молекулярні зав'язки, атоми перетворюються в іони. Крізь зруйновану мембрану починають надходити сторонні (токсичні) речовини, робота її порушується. Якщо доза випромінювання невелика, відбувається рекомбінація електронів, тобто повернення їх на свої місця. Молекулярні зв'язки відновлюються і клітина продовжує виконувати свої функції. Якщо доза випромінювання висока, або дуже разів повторюється, то електрони не встигають рекомбінувати, молекулярні зв'язки не відновлюються, нормальна життєдіяльність організму стає неможливою.

5

Специфічність дії іонізуючого випромінювання полягає в тому, що інтенсивність хімічних реакцій, індуційованих вільними радикалами, й в них втягається багато сотень і тисячі молекул, не порушених опромінюванням. Таким чином , ефект дії іонізуючого випромінювання зумовлений не кількістю поглинутої об'єктом, що опромінюється, енергії, а формою в якій ця енергія передається.

2.2. Особливості та систематизація дії іонізуючого випромінювання:

1. Органи чуття не реагують на випромінювання;

2. Малі дози випромінювання можуть підсумуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект).

3. Випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але і на його спадкоємців.

4. Різні органи організму мають різну чутливість до випромінювання.

Найсильнішого впливу зазнають клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу. При одній і тій самій дозі випромінювання у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому що у дітей всі клітини знаходяться у стадії поділу.

Ефекти, викликані дією іонізуючого випромінювання (радіації), систематизуються за видами ушкоджень і часом прояву.

За видами ушкоджень їх поділяють на три групи: соматичні, соматико-стохатичн і (випадкові, ймовірні), генетичні.

За часом прояву виділяють дві групи — ранні (гострі), пізні.

Форми променевої хвороби: гостра, хронічна.

Гостра форма виникає в результаті випромінювання великими дозами за короткий проміжок часу. При дозах порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим.

Хронічна форма розвивається в результаті тривалого випромінювання дозами, що не перевищують ліміти дози (ЛД).

Більш віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути: катаракти, злоякісні пухлини.