3. За місцем встановлення і конструктивним виконанням

Апарат внутрішньої установки не можна використовувати на відкритих електроустановках, а навпаки – використання не доцільне.

Захисні апарати, крім того, вибирають з урахуванням струму й потужності вимикання.

(6.3)

де – максимальне діюче значення струму к.з. в мережі, кА.

Для мереж напругою 35 кВ і більше .

Для мереж 10 та 0,38 кВ, для .

Якщо не виконувати цю вимогу, дуга не буде погашена і як наслідок – пошкодження апарата з перекриттям усіх 3-х фаз.

За режимом короткого замикання апаратура перевіряється на динамічну і термічну стійкість. Перевіряють шляхом порівняння:

1. максимально допустимого струму i_max з ударним струмом трифазного короткого замикання i_y⁽³⁾ (динамічна стійкість):

(6.4)

2. номінального струму термічної стійкості апарату I_t , що гарантується заводом протягом часу t, з розрахунковим усталеним струмом короткого замикання і приведеним часом дії короткого замикання t_пр (термічна стійкість):

(6.5)

Апарати, що використовуються в сільських електроустановках, здебільшого мають великий запас як за динамічною, так і за термічною стійкістю.

7 Приводи до комутаційних апаратів

Для включення та відключення комутаційних апаратів використовують спеціальні пристрої – приводи.

Приводи до апаратів можуть бути: ручні, вантажні, пружинні, електродвигунні, електромагнітні і пневматичні. За дією вони можуть бути автоматичними, напівавтоматичними і неавтоматичними.

Для керування роз’єднувачем, як правило, використовують ручний важільний або черв’ячний привод. Однополюсні роз’єднувачі приводять у дію також за допомогою ізольованої штанги.

Наявність привода дає можливість виконувати механічне або електричне блокування роз’єднувача і вимикача для запобігання помилкових операцій з цими комутаційними апаратами.

В сільській енергетиці найбільш поширені ручні важільні приводи ПР-10; ПРБА і ПРА. Вони прості, надійні, зручні в експлуатації. Істотним їх недоліком є неможливість дистанційного вмикання.

Короткозамикачами і віддільниками керують за допомогою приводів типу: ПГ-10-К і ПГ-10-О або ШПК і ШПО.

Вимикачі навантаження комплектуються приводом ПР-17 (з ручним вмиканням та вимиканням) або ПРА-17 (з ручним вмиканням і ручним або автоматичним вимиканням), ПЭ-11 (з дистанційним або автоматичним включенням та відключенням).

Приводи високовольтних вимикачів необхідні для їх вмикання, утримування в цьому положенні та вмикання високовольтного вимикача.

Незалежно від конструкції привод має механізм вмикання, заскочку (для фіксації положення “ввімкнено”) і механізм вимикання.

Найскладнішою операцією є вмикання вимикача, бо при цьому потрібно подолати тертя, опір пружин вимикання. Для цього привод повинен мати запас кінетичної енергії. Це може бути енергія піднятого вантажу (вантажний привід) або заведена пружина (пружинний привід).

В антажні приводи ПГ і ПГМ набули широкого застосування в сільських електроустановках, але вони мають ряд істотних недоліків і тому їх виробництво тепер припинено.

Найбільш поширеними в сучасної практиці для керування масляними і безмасляними вимикачами є автоматичні пружинні та електромагнітні приводи.

Пружинні приводи ПП-67; ППМ-10; ПП-74 та ін. – вмикання вимикача здійснюється попередньо стиснутою (заведеною) вимикаючою пружиною, яку можна заводити від руки або автоматичним моторним редуктором (АМР). Ці приводи можуть автоматично або дистанційно вмикатись багаторазово. Застосовуються для вимикачів напругою 10…35 кВ, забезпечують ручне або дистанційне (за рахунок вмонтованих електромагнітів) включення та відключення.

Основним недоліком пружинних приводів є складна механічна конструкція, через яку вони часто відмовляють.

Електромагнітні (соленоїдні) приводи вмикають апарати потужним електромагнітом. Вони використовуються для керування потужними вимикачами. Надійні в експлуатації, прості за конструкцією, але споживають значну потужність від мережі постійного струму. Найбільш легкий сучасний привод ПЭ-11. Для вакуумних вимикачів серії ВВ/TEL застосовують вмонтовані електромагнітні приводи малої потужності (один на кожний полюс вимикача).

Пневматичні приводи призначені для повітряних вимикачів, працюють на стисненому повітрі. Вони конструктивно прості, мають невеликі розміри, високу швидкість вмикання, а енергія легко накопичується в простих повітряних резервуарах. Останнім часом їх використовують навіть в тих електроустановках, в яких немає повітряних вимикачів.

К о н т р о л ь н і з а п и т а н н я

1. Будова та принцип дії роз’єднувача?

2. Будова та принцип дії вимикача навантаження?

3. Яким чином в мережах із вимикачами навантаження відключаються струми к.з.?

4. Типи високовольтних вимикачів?

5. Будова та принцип дії масляного малооб’ємного вимикача?

6. Які основні недоліки багато- та мало об’ємних масляних вимикачів?

7. Які основні переваги вакуумних вимикачів?

8. Які основні переваги елегазових вимикачів?

9. У яких випадках використовують короткозамикачі та віддільники?

10. Будова та принцип дії короткозамикача?

11. Будова та принцип дії віддільника?

12. Які конструктивні відмінності короткозамикачів напругою 35 та 110 кВ?

13. Як працює схема мережі із короткозамикачами та віддільниками на підстанції?

14. Які умови вибору комутаційних апаратів?

15. Які існують приводи високовольтних комутаційних апаратів?

129