Структура соціологічних знань

Тільки соціологія вивчає суспільство як цілісну систему. Якщо економічні, політичні, юридичні й інші науки вивчають закономірності протікання процесів усередині кожної зі сфер життя, то соціологія намагається проаналізувати й встановити відповідні закономірності, що і дозволяє представити суспільство як складну динамічну систему, що складається з ряду підсистем.

Соціологія відрізняється від інших наук не тільки тим, що вивчає, але і тим, як вивчає. Для соціології характерне вивчення суспільства крізь призму людської діяльності, зумовленої потребами, інтересами, установками, ціннісними орієнтаціями і т. д. Соціологічний підхід дозволяє не тільки описувати явища, процеси, але і пояснювати їх, будувати моделі поведінки людини і розвитку суспільства в цілому. Аналіз динаміки соціальних процесів дає можливість встановлювати тенденції розвитку суспільства і виробляти рекомендації з цілеспрямованого управління соціальними процесами.

Узагальнюючи все сказане, можна дати таке визначення соціології: це наука, що вивчає тенденції, закони функціонування і розвитку соціальних систем, а також прояв даних законів у діяльності окремих суб'єктів (соціальних груп, спільностей, особистостей).

Основною задачею соціології є типологізація соціальних систем, вивчення зв'язків і відносин усередині кожної з них на рівні закономірностей, осмислення механізму їх дії і форм вираження у різних соціальних системах для цілеспрямованого управління ними.

Під структурою соціологічного знання розуміють систему взаємопов’язаних уявлень, понять, поглядів, теорій соціальних процесів різних рівнів.

Існує декілька моделей соціологічного знання.

Не викликає сумніву необхідність поділу соціології на макро- та мікросоціологію. Перша вивчає загальні закономірності функціонування та розвитку соціуму як цілого, а друга - соціальні явища та процеси через призму дії і взаємодії людей, їх поведінки. У центрі її уваги - особистість. Термін «мікросоціологія» ввів Г.Д.Гурвич, французький соціолог російського походження. Він позначив ним прикладний напрям соціології, який вивчає взаємовідносини особистості у малих групах.

В моделі відомого американського соціолога П.Сорокіна виділяються два рівні: теоретичний (фундаментальний) і емпіричний ( прикладний). Теоретична соціологія розробляє основний понятійний апарат, необхідний для вивчення суспільства. Емпірична соціологія вивчає конкретні соціальні поді і факти.

Американський соціолог Р.Мертон запропонував трирівневу структуру соціологічного знання:

1.загальносоціологічні теорії;

2. теорії середнього рівня, які поділяють на теорії, що вивчають окремі спільності (етнос, місто, село);

3. – теорії, що вивчають окремі елементи соціального механізму (соціальну активність, організацію, контроль); теорії конкретних соціологічних досліджень. (емпіричний рівень)

Соціологічні теорії середнього рівня, яких налічується понад 250, вивчають окремі соціальні спільноти(сім’ю, соціальний регіон),організації, інститути(освіта, релігія, право), процеси та явища або окремі сфери суспільного життя (політика, економіка, мораль, культура).

Можна поділити соціологію на загальну, яка вивчає суспільство в цілому, і галузеву, яка вивчає соціальні відносини в конкретній сфері діяльності суспільства. На сьогоднішній день у соціології виокремлюються більше 40 різних галузей.

Загальна соціологічна теорія, спираючись на соціальну філософію, дає уявлення про глибинну сутність розвитку того чи іншого суспільства, а також про місце і роль у ньому людини.

Спеціальні і галузеві соціологічні теорії стосуються тільки окремих сфер громадського життя, соціальних груп чи інститутів. Вони дозволяють створити міцну наукову базу для емпіричних досліджень у визначених напрямках.

Конкретні соціологічні дослідження проводяться для одержання об'єктивної інформації про різні аспекти соціальної реальності. Сформульовані висновки можуть трактуватися як з загальносоціологічної точки зору, так і з позицій спеціальних, галузевих теорій.