3.Поняття «людина – індивід – особа – особистість - індивідуальність» перш за все характеризують якісні прояви людини.

Поняття «людина» означає вид у біологічній класифікації,розумну істоту, що має принципові відмінності від усіх інших істот.

Це поняття відображає передусім спільні якості людей. Людина як біологічний вид існує понад 3 млн. років. Увесь цей час тривала її біологічна еволюція. Сучасна людина(за класифікацією К.Ліннея -homo sapiens) як окремий вид сформувалася приблизно 200 тисяч років тому( прямоходіння, мова, мислення, оволодіння знаряддями праці і вогнем, тощо). Все що створено людиною розумною, пов’язане не з біологією, а з культурою й суспільством.

Поняттям «індивід» позначають окремо взятого представника людського роду, якому властиві передусім природні якості людини.

Людина народжується індивідом. Особою,особистістю вона не народжується, а стає у суспільстві. Індивід стає особистістю тоді, коли він, взаємодіючи із суспільством через конкретні соціальні спільноти, групи, інститути, реалізує соціально значимі властивості, соціальні зв’язки. Щоб стати особистістю людина має пройти певний шлях розвитку. Необхідною умовою цього розвитку є наявність соціального середовища, світу культури із яким дитина взаємодіє. Дитина, яка виховується у людському суспільстві, включена в соціальні зв’язки і взаємини, які з часом розширюються і поглиблюються. Разом з тим, відомо,що у випадку важкого психічного захворювання може наступити розрив, розпад соціальних зв’язків і тоді індивід втрачає ознаки особистості. Або,наприклад, дитина, вихована серед тварин( «феральні діти»), так і не стає особистістю.

Характерно те, що такі діти, всі без винятку, набували повадок тварин, серед яких вони росли, проте ніхто з них не володів такими характерними для людини властивостями, як ходіння на двох ногах, членороздільна мова; всі діти були дуже мало розвинуті розумово. Так, дівчинка Камала, яка була повернена в суспільство людей із вовчої «сім'ї» у віці 7 років, лише на третій рік навчилася триматися на ногах і пізнала шість слів. Через сім років вона навчилася самостійно ходити. Проте бігала по-старому, на рачках, засвоїла лише близько 45 слів, а ще через три роки — близько сотні. Далі мовний прогрес не пішов. За цей період Камала полюбила суспільство людей, перестала боятись яскравого світла, навчилася їсти руками і пити зі склянки. Досягнувши сімнадцятирічного віку, Камала за рівнем свого розвитку прирівнювалася до чотирирічної дитини. Успадковані задатки розвиваються прямо пропорційно тим елементам середовища, з якими дитина нерозривно пов'язана, активно взаємодіє. Так, задатки до мовлення самі по собі ще не визначають, чи буде дитина загалом розмовляти. Це залежить від наявності відповідного оточення — людей.

Поняття «особи» характеризує реальні якості людського індивіда як представника певного суспільства, здатного до самостійної діяльності.

Термін «персона»,який походить від назви маски, був введений до наукового вжитку швейцарським психіатром, філософом Карлом Юнгом. Він вказує на здатність індивіда взаємодіяти з оточуючим світом, відображаючи свою соціальну роль.

Людина як особа завжди має свою індивідуальність, свої неповторні біопсихосоціальні якості( темперамент, характер, думки, уява тощо). Індивідуальність не може сформуватися без самоусвідомлення. Якщо людська особа усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги, вона стає особистістю.

Особистість – це сукупність соціально значущих якостей людини,людська особа в тих ролях, які вона виконує в суспільстві. Поза суспільством стати особистістю неможливо. Поняття «особистість» вживається стосовно кожної людини, а поняття «особа» соціальну сутність людини конкретизує узагальнено.

Тільки в діяльності людина виступає та самостверджується як особистість. Сама людина може думати про себе що завгодно, будувати будь-які ілюзії, але те, чим вона є в дійсності, відкривається тільки в ділі. Не випадковою, звичайно, знаменитий Конфуцій не тільки «вислуховував» людей, а й «дивився на їх дії», а не менш відомий Аристотель писав, що вінки переможців одержують лише ті, «хто брав участь у змаганнях».

Особистість - це завжди процес постійного становлення. Особистість, яка зупинилась у формуванні, у своїх прагненнях, - особистість деградуюча. Деградація особистості відбувається й тоді, коли людина, яка повністю підкорена чужій волі та позбавлена (навіюванням, ідеологічною обробкою, пропагандою тощо) особистого світогляду, думок і поглядів, перестає бути особистістю.

3. Завдання.

Прочитайте твердження:

1. Аристотель: «Громадянами можна і слід вважати тих, хто бере участь у суді й народних зборах»;

2. «Щоб бути громадянином Афін треба було належати до однієї з десяти філ, мати земельну власність в Аттиці, житло, освячене домашнім божеством»;

3. «У практиці грецьких полісів громадянином вважався лише той, у кого батьки були громадянами»;

4. Німецький філософ Іммануїл Кант вважав, що носієм громадянськості є тільки той, хто не змушений добувати засоби для існування, служачи комусь іншому крім держави. Той, хто слугує панові, є його підданим , не може бути громадянином. Громадянином є тільки та людина, яка не має над собою іншого суверена, крім держави.

Яке з цих тверджень найбільше підходить до визначення сучасного громадянина? З якими положеннями Ви згодні, а які піддасте критиці? Відповідь обґрунтуйте.

Громадянин - це людина, яка ототожнює себе з певною країною, у якій вона наділена відповідним юридичним статусом, що є підставою для користування певними правами, а також дотримання відповідних обов'язків.

Поняття «громадянин» визначає місце людини в державі. Поняття

«громадянськість» означає певне ставлення до різних суспільних явищ і процесів з урахуванням інтересів суспільства та держави.

Громадянськість -- свідоме й активне виконання громадянських обов'язків, розумне використання своїх громадянських прав.

Громадянськість - це сукупність високорозвинених якостей громадянина, яка передбачає зрілість політичної і правової свідомості, почуття патріотизму, причетності до історичної долі своєї вітчизни та її народу; усвідомлення себе повноправним членом соціальної спільноти, громадянином своєї країни.

Громадянськість, громадська позиція людини пов'язані з почуттям гордості за свою країну, її традиції, звичаї, обряди, з повагою до прав і обов'язків громадянина, до Конституції держави. Потреба у громадянськості як якості людської поведінки виникає із становленням громадянського суспільства і є одним з показників рівня демократичності та цивілізованості.