3.2. Види підприємств та їх об’єднань

Для розвитку ринкової економіки властиве існування різних форм власності, а відтак - і різних форм господарювання.

Відповідно до Закону «Про підприємства в Україні» в нашій державі можуть діяти такі види підприємств:

1. Приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи.

2. Колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства.

3. Господарське товариство, створене юридичними особами і громадянами на засадах угоди шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

4. Підприємство, яке засноване на власності об’єднання громадян.

5. Комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади.

6. Державне підприємство, засноване на державній власності.

7. Спільне підприємство з іноземними інвестиціями (СП), засноване на об’єднанні майна і підприємницької діяльності україн­ського та іноземного власників, і в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить не менше 10 % від його величини.

У сільському господарстві України функціонує більшість названих видів підприємств, за виключенням комунальних підприємств.

Довідково: За оперативними даними Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації станом на 1 березня 2014 р. в області функціонує 1300 с/г підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, зокрема:

- 641 фермерське господарство (49%),

- 353 господарських товариств (27%),

- 180 приватних підприємств (14%),

- 46 сільськогосподарських виробничих кооперативів (4%),

- 80 – інших (обслуговуючі кооперативи і т.п.) (6%).

Так, до приватних підприємств належать селянські (фермерські) господарства, сільськогосподарські виробничі та обслуговуючі кооперативи; до господарських товариств - сільськогосподарські акціонерні товариства закритого і відкритого типів, товариства з обмеженою відповідальністю та інші типи товариств; до державних підприємств - науково-дослідні інститути і науково-дос­лідні станції аграрного спрямування, племінні заводи.

Селянське (фермерське) господарство

Його дію й економічні засади реагують Господарський кодекс України, а також Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" від 24 червня 1993 р. Воно є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатись її переробкою і реалізацією. Селянське (фермерське) господарство - юридична особа, має назву, розрахунковий рахунок у банку і печатку.

Членами фермерського господарства є батьки, діти й інші родичі, котрі об'єдналися для роботи. Головою фермерського господарства може бути будь-хто із членів, на чиє ім'я видано державний акт на право користування землею. Голова повинен досягти 18-річного віку і мати необхідну сільськогосподарську освіту.

Основу відносин між фермерськими й іншими державними чи кооперативними підприємствами становить договір. Державні органи та громадські організації не можуть втручатися в їхню роботу і господарську діяльність.

Селянські (фермерські) господарства працюють на засадах самоокупності й самофінансування. Земля, майно і вироблена продукція належить їх членам. Вони можуть розпоряджатися ними на власний розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду або передавати іншим підприємствам. Основним доходом підприємства є виручка від реалізації продукції або оплата наданих послуг. Дохід фермер розподіляє самостійно, беручи до уваги власні інтереси.

Селянські (фермерські) господарства зобов'язані ефективно використовувати землю, захищати її від вітрової та водної ерозії, не порушувати права інших землевласників і землекористувачів.

Фермерським господарствам надано право залучати і наймати на роботу інших громадян за договором. Умови праці, її оплати регулює чинне законодавство України.

Діяльність фермерського підприємства може бути припинена з будь-яких причин, зокрема, добровільно, через порушення законодавства України про економічні й правові засади, банкрутство.