4.5. Економічна ефективність використання землі та основні напрями її підвищення

Повне задоволення потреб населення в продуктах харчування, галузей легкої промисловості в сільськогосподарській сировині вимагає збільшення виробництва сільськогосподарської продук­ції на основі раціонального та ефективного використання землі. Практика господарювання в ринкових умовах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність та ефективність діяльності аграрних підприємств передусім залежить від ефективного використання землі.

Рівень аграрного виробництва значною мірою зу­мовлюється якісним складом земель. Проте на ефективність вико­ристання землі впливають багато факторів, зокрема рівень розвитку продуктивних сил, ступінь розораності землі, структура посівних площ, частка меліорованих земель у загальній площі сільськогос­подарських угідь.

Економічна ефективність використання земельних угідь у сільському господарстві характеризується системою натуральних і вартісних показників.

До натуральних показників належать уро­жайність сільськогосподарських культур та виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції з розрахунку на 100 га від­повідних земельних угідь (молока, м'яса всіх видів, яловичини, вовни - на 100 га сільськогосподарських угідь; зерна, цукрових буряків та інших продуктів рослинництва, а також свинини - на 100 га ріллі; продукції птахівництва - на 100 га площі посіву зер­нових культур).

До вартісних показників відносять вартість вало­вої, товарної і чистої продукції та прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.

Оскільки натуральні показники характеризують рівень викорис­тання певної частини сільськогосподарських угідь при виробництві окремих видів продукції рослинництва і тваринництва, їх застосо­вують щодо господарств з однаковою галузевою структурою вироб­ництва.

Вартісні показники найбільш повно характеризують економіч­ну ефективність використання землі і дають змогу порівнювати та об'єктивно оцінювати рівень використання земельних ресурсів у господарствах, які спеціалізуються на виробництві різних видів продукції.

За даними таблиці 4.5.1 можна оцінити рівень економічної ефек­тивності використання землі в господарствах України.

Таблиця 4.5.1

Ефективність використання сільськогосподарських угідь України

(усі категорії господарств)

Показники	Роки
	1990	2000	2005	2010
Вартість валової продукції па 1 га с.-г.: угідь (у порівнянних цінах), грн.	3526	2027	2481	2755
Урожайність, ц/га:
зернових культур	[35.1	19,4	26,0	26,9
цукрових буряків	276	177	248	278
соняшнику	15,8	12,2	12,8	15,0
картоплі	117	122	128	133
Вироблено на 100 га с.-г. угідь, ц:
молока	576	315	370	308
м'яса всіх видів (у забійній масі)	102	41	43	56
Вироблено свинини на 100 га ріллі, ц	46	21	16	20

Аналізу­ючи рівень економічної ефек­тивності використання землі в господарствах України в динаміці, необхідно зазначити, що у 1990-2000 рр. відбулося значне зниження ефективності використання сільськогосподарських угідь. Так, у 2000 р. порівняно з 1990 р. вартість валової продукції (порівнянних цінах 2005 р.) з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь зменшилась з 3526 грн. до 2027 грн., або в 1,8 рази. Водночас знизилась урожайність основних сільськогосподарських культур та скоротився рівень виробництва молока і м'яса, які є основою організації раціонального харчуван­ня населення.

У 2000-2010 рр. ефективність використання земельних ресурсів підвищилась. Вартість валової продукції на 1 га сільськогосподар­ських угідь збільшилась на 728 грн., або на 35,9%. Проте ефектив­ність використання земельних угідь підвищується дуже повільно. Так, рівень виробництва валової продукції у 2005-2010 рр. зріс всього на 11,0%.

Підвищення ефективності використання земельних ресурсів є однією з найважливіших народногосподарських проблем, успішне розв'язання якої сприятиме ефективному функціонуванню аграр­них підприємств.

Раціонального і ефективною використання землі в аграрних підприємствах можна досягти за умови здійснення заходів з під­вищення родючості ґрунту і охорони його від ерозії та інших руйнівних процесів. Виходячи з національних інтересів, суспіль­ство має використовувати землю так, щоб передати її поліпше­ною наступним поколінням. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу та інтенсивних технологій у сільському господарстві об'єктивно вимагає врахування не тільки їхнього позитивного впливу на земельні угіддя, а й можливих негатив­них наслідків, зумовлених специфічним проявом окремих засобів виробництва.

У зв'язку з цим можна виділити такі основні напрями підви­щення економічної ефективності використання землі в аграрному виробництві:

1) система заходів щодо підвищення родючості зе­мель;

2) охорона ґрунтів від ерозії та інших руйнівних процесів;

3) зменшення площ земель, які випадають із сільськогосподарсько­го обороту.

Різноманітність природних умов зумовлює необхідність впро­вадження науково обґрунтованої системи ведення аграрного виробництва, яка передбачає підвищення родючості ґрунтів, поліп­шення якісного стану сільськогосподарських угідь. Тому головною складовою системи ведення аграрного виробництва є система землеробства.

Система землеробства - це комплекс взаємопов'язаних агро­технічних, меліоративних і організаційно-економічних заходів, спрямованих на ефективне використання землі, збереження і під­вищення родючості ґрунту, одержання високих урожаїв сільсько­господарських культур. Система землеробства включає, структу­ру посівних площ, системи сівозмін, обробітку ґрунту, удобрен­ня, насінництва, заходи боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, систему меліоратив­них заходів, охорону ґрунтів від водної і вітрової ерозії, охорону довкілля.

Підвищенню ефективності використання землі в сільському господарстві сприяє інтенсифікація рослинництва на основі впро­вадження прогресивних систем землеробства, передової техніки і технології вирощування сільськогосподарських культур.

Зміцнення матеріально-технічної бази підприємств, досягнення аграрно-економічної науки створюють об'єктивні передумови для переведення землеробства на індустріальну основу, впроваджен­ня прогресивних технологій виробництва продукції рослинництва. Найважливішими вимогами індустріальної технології є збережен­ня і підвищення родючості землі, висока якість робіт, виконання їх в оптимальні агротехнічні строки, поліпшення умов праці й зрос­тання її продуктивності, підвищення якості продукції та раціо­нальне природокористування.

На підвищення економічної родючості ґрунту та вирощування сталих урожаїв сільськогосподарських культур спрямована меліо­рація земель. Вона охоплює зрошення, насадження лісосмуг (аг­ромеліорація), докорінне поліпшення природних кормових угідь, протиерозійні та інші заходи.

Економічна ефективність використання виробничих ресурсів рослинництва значною мірою залежить від рівня родючості ґрунтів. Динаміка вмісту гумусу в ґрунтах різних зон України свідчить про те, що вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур в умовах бездефіцитного балансу гумусу потребує збіль­шення застосування органічних добрив. На 1 га орної землі потріб­но вносити в середньому 10,5 т органічних добрив, у т.ч. на Поліссі - 14 т, в Лісостепу - 11 і Степу - 9 т.

Важливим напрямом підвищення економічної ефективності ви­користання землі є охорона ґрунтів від ерозії та інших руйнівних процесів.

В господарствах необхідно розширити застосування ґрунто­захисних систем і методів обробітку землі та протиерозійних за­ходів. Землевласники і землекористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони ґрунтів від вітрової і водної ерозії, не допус­кати засолення, заболочування і заростання земель бур'янами, а також інших процесів, які погіршують стан ґрунту.

Для господарств України з високим рівнем розораності сільськогосподарських угідь проблема захисту ґрунтів від ерозії надзвичайно актуальна. При вирощуванні сільськогосподар­ських культур на слабкоеродованому ґрунті їхня урожайність зменшується на 5-30%, на середньоеродованому - на 15-70, а на сильно еродованому - на 25-90% порівняно з повнопрофільними ґрунтами.

Комплексна система охорони земель передбачає впровадження ґрунтозахисних сівозмін, плоскорізного обробітку ґрунту, ґрунто­захисних технологій вирощування сільськогосподарських культур, полезахисного лісонасадження та проведення інших протиерозій­них заходів.

Ґрунтозахисна безплужна система землеробства, має забезпе­чити інтенсифікацію рослинницьких галузей, відтворення і підви­щення родючості ґрунту, що сприятиме збільшенню врожайності сільськогосподарських культур, зменшенню затрат праці і коштів на одиницю продукції. Про високу ефективність цієї системи свід­чать дані багаторічного порівняльного випробування відвального і плоскорізного обробітку ґрунту на Новоодеській держсортодільниці Миколаївської області. В середньому на семи полях зернових культур, у 10-пільній сівозміні врожайність за плоскорізного обро­бітку збільшилась у першій ротації на 3,2 п/га, у другій - на 6,5 і в третій на 8,8 ц/га порівняно з відвальною оранкою.

Впровадження ґрунтозахисних систем землеробства в сучасних умовах має виняткове економічне і соціальне значення, зумовлене життєвою необхідністю збереження землі як засобу виробництва і незамінного середовища розвитку людського суспільства. Щороку за рахунок зростання ярів площа ріллі в Україні істотно зменшу­ється, а внаслідок ерозійних процесів з полів і пасовищ виноситься і втрачається понад 3,5 млн. т мінеральних добрив (у перерахунку на 100% поживних речовин).

Земельні ресурси сільського господарства України порівняно великі, але не безмежні Тому важливою державною проблемою є охорона сільськогосподарських угідь, і особливо найбільш продук­тивної їхньої частини - ріллі, які випадають із сільськогосподар­ського обороту.

З розвитком промисловості, транспорту і будівництвом міст відбувається постійне вилучення земель із сільськогосподарсько­го виробництва. Трапляється і необґрунтоване відведення земель сільськогосподарського призначення для інших потреб. Тому не­обхідно застосовувати економічні заходи захисту земельних ресур­сів сільського господарства. Відповідно до земельного кадастру слід встановити таку грошову оцінку гектара сільськогосподар­ських угідь, щоб промисловим підприємствам і організаціям не завжди було вигідно використовувати їх для несільськогосподарських потреб.

Велике значення для раціонального використання землі має вдосконалення економічного механізму господарювання, спрямова­ного на охорону природних ресурсів. Промислові і будівельні під­приємства після розробки корисних копалин або виконання інших робіт зобов'язані провести рекультивацію земель і передати їх для використання сільському або лісовому господарству.

Ці та багато інших заходів щодо підвищення ефективності використання землі можуть бути ефективно впроваджені за умови врахування регіональних особливостей сільськогосподарського виробництва, економічних і правових умов господарювання. Реа­лізація зазначених заходів є основою успішного розвитку сільсько­господарських підприємств, підвищення добробуту народу і зміц­нення економіки країни.