Коненков с.Т. Христос. Гіпс тонований. 1933. Смоленський музей скульптур с.Т.Коненкова.
Генрі Мур. Велика вертикальна внутрішня / зовнішня форма. 1981. Маєток Генрі Мура. Велика Британія, Хартфордшир, Перрі Грін.
Мухіна в.І. Сидяча фігура. Скло. 1947. Санкт-Петербург, Російський музей.
6.2. Види скульптури за формою
Скульптура (від лат sculpo – висікати, вирізати, – вид мистецтва, пов’язаний зі створенням об’ємних художніх форм у реальному просторі. Твори скульптури тривимірні, мають об’ємно-просторову форму.
За формою виділяють два основних види скульптурного мистецтва – кругла, що вільно розміщується в просторі, і рельєф, в котрому об’ємні зображення розміщуються на площині.
Скульптура
рельєф
В скульптурі відтворюються реалії життя, проте основним об’єктом зображення є людина, через зовнішній вигляд якої передається її внутрішній світ, характер, психологічний стан, а також людське тіло, рух. Тому в сенсі композиції існують такі закінчені види скульптури, як голова, погруддя (бюст), торс, статуя, скульптурна група. Зображення тваринного світу складають анімалістичний жанр скульптури.
Для відтворення об’ємності фігури чи предмета скульптор спирається на практику пластики та моделювання.
Естетична виразність скульптури досягається за допомогою побудови основних планів, світлових площин, об’ємів, мас, ритмічних співвідношень. Велике значення мають чіткість і цілісність силуету. Фактурна обробка поверхні й деталі доповнюють виразність пластичного рішення скульптурного образа.
Складна і багатоетапна технологія скульптури поєднана з великою фізичною працею. Використовуються різноманітні технічні методи – ліплення, висікання, різьблення, литво, чеканка, ковка, зварювання, застосовуються різні матеріали – камінь (мармур, вапняк, пісковик, граніт тощо), дерево, кістка, метал (бронза, мідь, залізо та ін.), глина і обпалена глина (кераміка – теракота, майоліка, фаянс, фарфор та ін.), гіпс, віск, скло, синтетичні полімерні складові. Окрім авторської роботи художника (ліплення, різьблення, обробка твердих матеріалів) важливу роль в скульптурі відіграє допоміжна праця майстрів-ремісників (рубка каменю, формовка, відливка, чеканка та ін.).
1). Кругла скульптура
Один з видів скульптури, що його можна оглянути з усіх боків, називають круглою скульптурою. Щоб розглянути тривимірний об’єм скульптури, сприйняти закладений в ній художній образ, побачити її в цілому або розгледіти всі фігури скульптурної групи чи композиції, глядачеві потрібно обійти навколо весь твір, оскільки обхід – одне з найважливіших умов сприйняття круглої пластики.
Кругла скульптура – це тривимірний об‘ємний витвір, що зумовлює необхідність дотримання реальних пропорцій зображуваного і містить такі різновиди: статую, групу статуй, погруддя (бюст) тощо. Кругла скульптура – це не видимість матеріальних тіл, як живопис, а справжні матеріальні тіла: мідний вершник, мармуровий лев, фарфорова балерина.
Особливістю круглої скульптури є те, що образ сприймається по-різному з різних точок зору: народжуються нові враження, що розкривають модель в силуетах, які безперервно змінюються. Пластична виразність набуває особливої сили впливу завдяки використанню переходів світла й тіні.
Примітно, що в усі часи предметом скульптурного втілення були в основному живі істоти – люди і тварини; рослинний світ, неживі предмети мові скульптури піддаються через силу. Наприклад, «Дискобол» Мірона (б. 450 до н.е., Рим, Національний музей), Ніка Самофракійська ( ІІ ст.. до н.е. Париж, Лувр), «П’єта» Мікеланджело (1498–1501, Рим, Собор Св. Петра), «Екстаз Святої Терези» Л.Берніні (1645–1652, Рим, церква Санта-Марія делла Вітторія).
