- •Тема 6. Скульптура як вид пластичного мистецтва
- •6.1. З історії скульптурного мистецтва
- •Коненков с.Т. Христос. Гіпс тонований. 1933. Смоленський музей скульптур с.Т.Коненкова.
- •Генрі Мур. Велика вертикальна внутрішня / зовнішня форма. 1981. Маєток Генрі Мура. Велика Британія, Хартфордшир, Перрі Грін.
- •Мухіна в.І. Сидяча фігура. Скло. 1947. Санкт-Петербург, Російський музей.
- •6.2. Види скульптури за формою
- •Скульптура
- •1). Кругла скульптура
- •Мікеланджело. П’єта.1498–1501. Мармур. Рим, Собор Св. Петра.
- •Л. Гіберті. Рельєфи східних дверей Флорентійського баптистерію. Бронза. 1425-1452. Італія. Раннє Відродження. Флоренція.
- •Ф. Рюд. Виступ добровольців на захист батьківщини (Марсельєза). 1833. Мармур. Париж, Тріумфальна арка.
- •Фідій та учні. Три богині (Мойри?). Горельєф східного фронтону Парфенону. Мармур. 438-32 рр. До н.Е. Афіни, Національний археологічний музей.
- •Т.Баронч, п.Війтович, а.Попель. Радощі і страждання життя. Горельєф. 1898-1900. Львівський національний театр опери і балету ім. С.Крушельницької.
- •Ніка Самофракійська. Ііі - іі ст. До н.Е. Шубін ф. Портрет графині р.М.Паніної. Сер. 1770-х.
- •6.3. Роди скульптури за змістом і функціями
- •Монументальна
- •Монументально-декоративна
- •Станкова
- •Монументальна скульптура
- •Ж.Ардуен-Мансар, л.Лево. Версальський палац. Парковий фасад. Кін. Хvіі ст.
- •О.І.Теребеньов. Атланти у Новому Ермітажі. Граніт. 1844-49. Санкт-Петербург.
- •Каріатиди у південному портику храму Ерехтейон на Афінському акрополі. 5 ст. До н.Е. Греція.
- •Станкова скульптура
- •2. Козловський м.І.. Амур. 1797. Санкт-Петербург, Російський музей.
- •3. Фрагмент виставки «Гірка зоря полин» зі збірки Хмельницького художнього музею. 2013. В центрі – композиція в.Шишова «Птахи Чорнобилю».
- •Статуетка часів Трипілля. Теракота. Ііі-і тис. До н.Е.
- •Леонід Позен. Лірник із поводирем. Бронза. 1884. Київ, Національний художній музей.
- •6.4. Матеріали і техніка виконання в скульптурі
- •1. Камінь (мармур, граніт).
- •Т.Кузьміна. Пам’ятник дизайнеру. Бронза. 2008. М. Красноярськ.
- •4. Кераміка (теракота, майоліка, фаянс).
- •2. Клодіон. Алегорія річки Рейн. 1765. Техас, Кімбел арт мьюзеум.
- •Врубель м. Єгиптянка. 1899-1900. Майоліка.
- •5. Гіпс, глина і віск
- •Дорогоцінні (або коштовні)матеріали
- •1.Триптих Арбавіля. Слонова кістка. 10 ст. Візантія. Париж, Лувр.
- •2. Камея Гонзага. Сардонікс, срібло. 15,7х11, 8 см. Ііі ст.. До н.Е. Санкт-Петербург, Ермітаж.
- •3. Фігурна фібула. Срібло, чернь. 10 ст. Давня Русь. Санкт-Петербург, Ермітаж.
- •Штучні матеріали
- •Монументи із залізобетону
- •Список літератури
Коненков с.Т. Христос. Гіпс тонований. 1933. Смоленський музей скульптур с.Т.Коненкова.
Генрі Мур. Велика вертикальна внутрішня / зовнішня форма. 1981. Маєток Генрі Мура. Велика Британія, Хартфордшир, Перрі Грін.
Мухіна в.І. Сидяча фігура. Скло. 1947. Санкт-Петербург, Російський музей.
6.2. Види скульптури за формою
Скульптура (від лат sculpo – висікати, вирізати, – вид мистецтва, пов’язаний зі створенням об’ємних художніх форм у реальному просторі. Твори скульптури тривимірні, мають об’ємно-просторову форму.
За формою виділяють два основних види скульптурного мистецтва – кругла, що вільно розміщується в просторі, і рельєф, в котрому об’ємні зображення розміщуються на площині.
Скульптура
рельєф
В скульптурі відтворюються реалії життя, проте основним об’єктом зображення є людина, через зовнішній вигляд якої передається її внутрішній світ, характер, психологічний стан, а також людське тіло, рух. Тому в сенсі композиції існують такі закінчені види скульптури, як голова, погруддя (бюст), торс, статуя, скульптурна група. Зображення тваринного світу складають анімалістичний жанр скульптури.
Для відтворення об’ємності фігури чи предмета скульптор спирається на практику пластики та моделювання.
Естетична виразність скульптури досягається за допомогою побудови основних планів, світлових площин, об’ємів, мас, ритмічних співвідношень. Велике значення мають чіткість і цілісність силуету. Фактурна обробка поверхні й деталі доповнюють виразність пластичного рішення скульптурного образа.
Складна і багатоетапна технологія скульптури поєднана з великою фізичною працею. Використовуються різноманітні технічні методи – ліплення, висікання, різьблення, литво, чеканка, ковка, зварювання, застосовуються різні матеріали – камінь (мармур, вапняк, пісковик, граніт тощо), дерево, кістка, метал (бронза, мідь, залізо та ін.), глина і обпалена глина (кераміка – теракота, майоліка, фаянс, фарфор та ін.), гіпс, віск, скло, синтетичні полімерні складові. Окрім авторської роботи художника (ліплення, різьблення, обробка твердих матеріалів) важливу роль в скульптурі відіграє допоміжна праця майстрів-ремісників (рубка каменю, формовка, відливка, чеканка та ін.).
1). Кругла скульптура
Один з видів скульптури, що його можна оглянути з усіх боків, називають круглою скульптурою. Щоб розглянути тривимірний об’єм скульптури, сприйняти закладений в ній художній образ, побачити її в цілому або розгледіти всі фігури скульптурної групи чи композиції, глядачеві потрібно обійти навколо весь твір, оскільки обхід – одне з найважливіших умов сприйняття круглої пластики.
Кругла скульптура – це тривимірний об‘ємний витвір, що зумовлює необхідність дотримання реальних пропорцій зображуваного і містить такі різновиди: статую, групу статуй, погруддя (бюст) тощо. Кругла скульптура – це не видимість матеріальних тіл, як живопис, а справжні матеріальні тіла: мідний вершник, мармуровий лев, фарфорова балерина.
Особливістю круглої скульптури є те, що образ сприймається по-різному з різних точок зору: народжуються нові враження, що розкривають модель в силуетах, які безперервно змінюються. Пластична виразність набуває особливої сили впливу завдяки використанню переходів світла й тіні.
Примітно, що в усі часи предметом скульптурного втілення були в основному живі істоти – люди і тварини; рослинний світ, неживі предмети мові скульптури піддаються через силу. Наприклад, «Дискобол» Мірона (б. 450 до н.е., Рим, Національний музей), Ніка Самофракійська ( ІІ ст.. до н.е. Париж, Лувр), «П’єта» Мікеланджело (1498–1501, Рим, Собор Св. Петра), «Екстаз Святої Терези» Л.Берніні (1645–1652, Рим, церква Санта-Марія делла Вітторія).
