Що таке психологічна готовність до школи?

Що таке «шкільна зрілість»? Однозначного визначення цього складного поняття поки що не існує. Простіше кажучи, готовність дитини до шкільного навчання – це такий рівень її психічного, соціального розвитку, який дозволяє успішно опановувати шкільну програму і виконувати вимоги шкільного життя.

Батькам слід звернути увагу на такі складові шкільної зрілості, як особистісна, інтелектуальна і соціально-психологічна готовність до шкільного навчання.

Особистісна готовність – це:

· позитивне ставлення до школи;

· готовність до початку навчання

(Дитина має розуміти, що у школу вона йде не тільки гратися з друзями, а й одержувати нові знання, вчитися).

Інтелектуальна готовність - у дитини мають бути сформовані основні психічні функції: мислення, логічна пам'ять, довільна увага та інші, необхідні для успішного опанування шкільної програми.

Соціально-психологічна готовність:

· успішне спілкування з однокласниками, вчителями,

· відповідна поведінка у школі.

Аби визначити чи готова дитина йти до школи, я пропоную ряд питань, на які виповинні дати такі відповіді :«майже завжди», «інколи», «ніколи». (тести «Чи готова дитина до школи?)

Як же підготувати дитину до школи?

Багато батьків помилково вважають, що готовність до школи - це вміння читати, рахувати й писати. Проте це - лише верхівка айсберга. Насправді, готовність до школи - питання значно більш велике.

Основні моменти, на які вам слід звернути увагу при підготовці дитини, це:

• розвиток загального кругозору (кращими способами розширити горизонт знань дитини є бесіди з ним "про життя", читання книг і їх обговорення);

• знайомство з буквами і цифрами, геометричними фігурами, кольорами, поняттями: право/ліво, великий/малий, широкий/вузький і т.п;

• по можливості - формування уміння складати склади і лічити (хоча б у межах 10);

• обов'язковий розвиток дрібної моторики, тобто заняття на розвиток спритності руки і пальчиків. Це необхідно як для розвитку вміння писати, так і для розвитку мовлення (обидва ці центри "зчеплені" у структурі дитячого мозку). Тому необхідно більше малювати, ліпити, працювати з конструктором, складати пазли, вміти маніпулювати з дрібними предметами типу намистин, зернят, монет, сірників, зубочисток.З них можна викладати картини та аплікації, нанизувати їх в намиста - все це розвиває також увагу і посидючість;

• тренування пам'яті - заучування віршів і пісень;

• вчити дітей встанавлювати причинно-наслідкові зв'язки (послідовність подій): виявити, що сталося спочатку, що потім, вміти зібрати з частин картинки ціле, розкласти предмети за будь-якою ознакою.

Проте, слід пам'ятати, що навченість дитини не тотожна його здібностям і психічній зрілості. Більш того, навченість - не синонім також і високої пізнавальної активності дитини, адже нерідко батьки сприймають своє чадо, як якусь "посудину", яку, згідно відомому афоризму, слід наповнити знаннями, а не як факел, який треба запалити.

Ці підходи принципово різні - якщо обраний перший, дитина займає в процесі "навчання" пасивну позицію і в першому класі з'ясовується, що при широкому діапазоні "вкладених" у нього знань його власна готовність і бажання вчитися близькі до нулю. Починаються претензії батьків до вчителя: "як же так, адже він у мене такий розумний!" Але дитина, як з'ясовується, нічого не може і не хоче робити з власної ініціативи – тому весь його багаж знань так і лежить "мертвим вантажем", не приносячи користі його власнику

Крім того, хлопчик або ж дівчинка, яка розповідає вірші сторінками, можуть бути - що парадоксально - до школи готові слабо, якщо володіють низьким рівнем психологічної, особистісної зрілості та комунікативної (соціально-психологічної) готовності до школи.

Тобто, крім запасу знань, дитині необхідно також:

• володіти певними комунікативними та соціальними навичками - вміти спілкуватися, розуміти і, головне, застосовувати в повсякденному житті морально - етичні норми, прийняті в суспільстві, де він живе,

• не боятися вступати в контакт з дорослими і однолітками

• вміти відстоювати свою позицію цивілізованими методами і не проявляти недоречної агресії - або, навпаки, зайвої боязкості;

• вміти підкорятися встановленим правилам, знати, що таке дисципліна і розуміти її необхідність;

• мати позитивну мотивацію, бажання вчитися;

• вміти цілеспрямовано і за своєю ініціативою працювати над завданням, організовувати, планувати свої дії і відповідати за їх наслідки (наприклад, самостійно збирати свій портфель і стежити за виконанням домашніх завдань: якщо ви з першого класу візьмете це на свої батьківські плечі, то з імовірністю 70% цей обов'язок залишиться за вами до випускного балу);

• мати позитивне ставлення до самого себе (велика роль у цьому відводиться батькам, які показують своє позитивне ставлення до дитини, висловлене лагідним словом та тактильно).

Рекомендації:

Важливо пам'ятати, що крім готовності голови не менш важлива і готовність тіла: навантаження на імунітет у перший шкільний рік буде серйозним, тому в останнє літо перед вступом до 1 класу було б гарно, крім навчання, зайнятися і фізичною підготовкою. Дитині необхідно багато руху (в ідеалі - заняття в спортивній секції, які дають крім здоров'я також і дисциплінарні навички), свіже повітря, повноцінне харчування.

Якщо у малюка є порушення здоров'я, необхідно обов'язково проконсультуватися з лікарем і отримати рекомендації щодо корекції стану та організації процесу навчання.

Отже, озброєні усіма цими знаннями, ви легше подужаєте дорогу до школи. Однак пам'ятайте: саме головне для першокласника - не вміння та навички, а впевненість в своїх силах і в батьківській підтримці. Удачі!