Контролер дисків (адаптер портів введення-виведення)

Цей контролер призначено для керування роботою ме­ханічних рухомих частин пристрою і формування електрич­них імпульсів під час записування та читання інформації. У сучасних НЖМД (IDE, EIDE) багато зазначених ком­понентів контролера перенесено з відповідних плат на сам накопичувач. Адаптер виконує переважно логічні функції.

Контролер введення-виведення (адаптер портів)

Це пристрій, що обслуговує різноманітні зовнішні при­строї (принтери, маніпулятори тощо). До системного бло­ка їх приєднують через спеціальні схемні елементи, які називають портами. Розрізняють паралельні та послідов­ні порти.

Паралельний порт дає змогу передати за один такт 1 байт, оскільки для передавання кожного біта відводить­ся один провідник (контакт), і таким чином усі складові байта передаються одночасно, паралельно.

Послідовний порт має тільки одну пару провідників для передавання даних, і тому біти одного байта прохо­дять через порт послідовно. Для передавання одного бай­та потрібно не менше восьми тактів. Послідовний порт використовують і для передавання сигналів (наприклад, від маніпулятора).

Адаптер введення-виведення обслуговує один — три па­ралельних порти (їх іменують LPT1—LPT3) і два — чоти­ри послідовних (з іменами СОМ1—COM4). Рознімні з'єд­нання винесено на задню стінку системного блока, до них підключаються кабелі зовнішніх пристроїв. Найчастіше ПК має два СОМ- та один LPT-порт.

Мережні плати

Ці адаптери призначено для сполучення ПК з фізич­ним каналом передавання даних, наприклад із коаксіаль­ним кабелем. Вони здійснюють двоспрямоване транспорту­вання даних: приймання сигналів з каналу і передавання їх на шину комп'ютера або навпаки — приймання даних із комп'ютера та їх передавання в канал. При цьому мережні плати виконують усі необхідні перетворення структури по­відомлень, що передаються згідно зі стандартами, за якими побудовано обчислювальну мережу.

У мережних адаптерах можуть застосовуватися для зв'язку тонкий коаксіальний кабель, вита пара або оптико-волоконний кабель, у деяких моделях — різні типи кабелю.

Звукові карти

Одним із середовищ, у якому користувач веде діалог із ПК, є звукове. Навіть звичайні офісні, домашні комп'ютери можуть записувати і відтворювати звук, реагувати на голо­сові команди, виводити звукові повідомлення. Раніше це ро­били лише спеціалізовані мультимедійні ПК.

Будь-який IBM-сумісний комп'ютер має стандартний ка­нал керування звуком — спікер (speaker), розрахований на підключення невеликого динаміка (як у кишеньковому ра­діоприймачі). Звук формується з тонального сигналу від таймера, роботою якого можна програмне керувати.

Фактично стандартизованим засобом для роботи з аудіо­сигналом є сучасний цифровий аудіоканал, реалізований на звукових платах — спеціалізованих мікрокомп'ютерах для оброблення звуку. Одним із перших таких пристроїв була плата Sound Blaster. Цифровий аудіоканал забезпечує мож­ливість моно- та стереофонічного записування і відтворенняаудіофайлів із рівнем якості від касетного магнітофона до аудіо-CD.