2. Специфіка соціальної ситуації розвитку в підлітковому віці.

Межі підліткового віку у віковій психології досить невизначенні (від 9‑11 до 14‑15років), що зумовлено, зокрема, і особливостями соціальної ситуації розвитку особистості (співвіднесення внутрішніх процесів розвитку і соціальною дійсністю) на певному етапі онтогенезу (Л.С.Виготський). Соціальна ситуація розвитку підліткового періоду полягає у формуванні якісно нової соціальної позиції особистості, що передбачає її свідоме ставлення до себе як до члена суспільства.

Підлітки долучаються до якісно нової системи взаємин, спілкування із однолітками і дорослими. Змінюється і фактичне місце підлітків у соціальних групах, перш за все – у сім”ї та серед однолітків.

«Протягом цього періоду руйнується і перебудовується усе попереднє ставлення дитини до світу і самої себе…і розвиваються процеси самосвідомості і самовизначення, що призводять, кінець кінцем, до тієї життєвої позиції, з якою школяр починає своє самостійне життя»,-наголошувала Л.І.Божович. У підлітків з”являється почуття соціальної відповідальності як можливість і необхідність відповідати за себе і

за інших на рівні дорослої людини.

Специфіка соціальної ситуації розвитку підлітків за визначенням К.Левіна проявлясться у маргінальності - приналежності двом світам, двом культурам: підлітки вже не належать до дітей, але ще й не є дорослими.

Основні системи соціальної ситуації розвитку у підлітковому віці:

• «підліток - дорослий», що зумовлює формування соціальної зрілості, визначення особливостей перехідного етапу від від дитинства до дорослості;

• «підліток - одноліток», що визначає зміни у соціальних стосунках із

однолітками, сприяєреалізації спроби досягти нового статусу, самоствердженню, накопиченню досвіду міжособистісної взаємодії у межах неформальної групи.

Дитяче-батьківські стосунки у підлітковому віці якісно змінюються: трансформуються ціннісні і особистісні смисли, якими батьки керуються у вихованні дітей, скорочується час, який вони можуть проводити разом і, як наслідок, знижується поінформованість батьків щодо життя своїх дітей.

Домінували впливу смі’ї на ранніх стадіях онтогенезу у підлітковому віці поступово змінюється впливом групи однолітків, що є джерелом референтних норм поведінки і отримання певного статусу. Ці зміни відбуваються у двох напрямках, відповідно із задачами розвитку:

1. звільнення від батьківської опіки;

2. поступове входження у групу одолітків.

Базові соціально-психологічні характеристики підліткових груп, згідно із дослідженнями Н.І.Новожилової, повязані із процесами диференціації (формування і розвитку статусної структури) та інтеграції (спільними цінностями, що декларуються як цінності соціальної групи, прагненням до соціальної взаємодії, співробітництва).

Підлітки значно відрізняються мірою своєї залученості до групи однолітків. Однією із найбільш складних проблем підліткового віку є проблема відторгнення, відчуження (у крайніх випадках - цькування, знущання, фізична агресія) зі сторона однолітків.

Г.М.Прихожан виокремлює три основні групи причин відторгнення у підлітковому віці:

• характеристики «відчуженого» підлітка, що перешкоджають нормативному спілкуванню (брехливість, агресивність, егоїзм, жадібність, неадекватність самооцінки, низька «інформаційна цінність» (Я.Л.Коломінський), низький рівень комукативних навичок, неузгодженість цінностей, інтересів і норм підлітка із тим, що прийняті у групі тощо);

• ставлення до підлітків педагогів (як надмірно позитивне оцінювання, «захвалювання» учня, так і байдужість вчителя, ігнорування підлітка;

• особливості групи однолітків; чим вище рівень розвитку групи, тим менша імовірність виділення у її структурі «абсолютних зірок» і «відчужених»(А.Н.Лутошкін, А.В.Петровський, Дж.Морено).

Отже, підлітки протиставляють себе дорослим, активно завойовують нові позиції, що є продуктивним для формування самостійності особистості.

Складність соціальної ситуації дорослішання обумовлює подвійність потреб підлітків: вони прагнуть виявлення самостійності і рівності у взаєминах із дорослимиі, водночас, - потребують захисту і опікування. Почуття захищеності, безпеки остається вкрай важливим і для цього віку. Саме переживання безпеки надає підлітку можливість експериментувати, розширюючи межі свого життя (Г.М.Прихожан).