Відмінності між біологічним та позитивним стресом

Параметр	Біологічний стрес	Психологічний стрес
Причина стресу	Фізичний, хімічний чи біологічний вплив на організм.	Соціальний вплив чи власна думка.
Характер небезпеки	Завжди реальний.	Реальний чи віртуальний.
На що направлена дія стресу	На життя, здоров’я, фізичне благополуччя.	На соціальний статус, почуття самоповаги тощо.
Наявність реальної загрози життю чи здоров’ю	Є	Немає
Характер емоційних переживань	«Первинні» біологічні емоції - страх, біль, переляк, гнів.	«Вторинні» емоційні реакції в сукупності з когнітивним компонентом - неспокій, тривога, туга, ревнощі, заздрість, роздратованість тощо.
Часові межі предмету стресу	Конкретні, обмежені теперішнім чи найближчим майбутнім.	Розмиті (минуле, далеке майбутнє, невизначений час).
Вплив особистісних якостей	Незначні	Дуже значні
Приклади	Переохолодження викликане тривалим купанням; Опік гарячою парою; Інтоксикація викликана алкоголем; Вірусна інфекція; Загострення гастриту після прийому гострої їжі; Травма (забій, перелом).	Догана отримана від начальника; Підвищення квартплати; Страх польотів на літаках; Сімейний конфлікт; Неспокій за здоров’я близьких родичем; Нещасливе кохання; Неспокій з приводу майбутнього.

Механізм розвитку психологічного стресу можна продемонструвати на прикладі студента, який готується до захисту дипломного проекту. Ступінь вираженості ознак стресу буде залежити від ряду факторів: його очікувань, мотивації, установок, минулого досвіду тощо. Очікуваний прогноз розвитку подій модифікується відповідно до вже наявної інформації і установки, після чого відбувається підсумкова оцінка ситуації. Якщо свідомість (або підсвідомість) оцінює ситуацію як небезпечну, то розвивається стрес. Паралельно цьому процесу відбувається емоційна оцінка події. Первинний запуск емоційної реакції розвивається на підсвідомому рівні, а потім до нього додається ще емоційна реакція, яка здійснюється на підставі раціонального аналізу.

У даному прикладі (очікування захисту диплома) психологічний стрес, що розвивається буде модифікуватися у бік посилення або зменшення інтенсивності в залежності від наступних внутрішніх факторів (табл. 2).

Таблиця 2.

Суб’єктивні фактори, що впливають на рівень стресу

Суб’єктивні фактори	Посилення рівню стресу	Зменшення рівню стресу
Пам’ять про минуле	Наявність невдалих виступів в минулому, поразки, провали публічних доповідей	Досвід успішних виступів, презентацій, публічних доповідей
Мотивації	«Для мене дуже важливо відмінно виступити на захисті та отримати найвищу оцінку»	«Мені все рівно, як я виступлю та яку оцінку отримаю»
Установки	«Все залежить від мене» «Під час публічних виступів всі хвилюються, а я особливо»	«Від долі не втечеш» «Теж мені захист диплому. Це лише всього формальність, яка не вартує особливих переживань»
Очікування	Невизначеність ситуації, не зрозуміле відношення членів комісії	Визначеність ситуації (очікування доброзичливого ставлення до себе членів комісії)

Даний процес можна виразити у вигляді наступної схеми (див. схему).

Механізми формування психологічного стресу

Блокування первинної переробки інформації

Пам’ять

Мотивації

Установки

Очікування

Емоції

Оцінка ситуації

Відповідні поведінкові реакції

Розвиток психологічного стресу на прикладі розвитку екзаменаційного стресу

Хоча під екзаменаційним стресом звичайно розуміють стан людини, що здає іспит, насправді цей процес займає досить тривалий час. У реальності екзаменаційний стрес починається з того моменту, коли студент усвідомлює, що найближчим часом йому неминуче доведеться здавати той чи інший іспит. Актуалізація цієї думки у різних студентів відбувається в різні терміни до іспиту: від декількох тижнів до декількох днів, і з цього моменту починає наростати тривожне очікування іспиту, яке досягає максимуму вже в навчальній аудиторії, де відбувається здача. Тому максимальні зміни в організмі студентів і школярів відбуваються не під час іспиту, а до нього. Це знайшло своє підтвердження в експериментальних дослідженнях. Так, вивчення стану вегетативної нервової системи за показниками електропровідності шкіри і пульсу у школярів і студентів під час звичайної навчальної діяльності, при фізичному навантаженні і в умовах екзаменаційного стресу показало, що зміни електропровідності шкіри були більшими до, ніж під час іспитів. Згідно з іншими даними, показники активації симпатичної системи поступово наростали до свого максимуму, а якщо очікування іспиту затягувалося, то збудження симпатичної системи неминуче знижувалося, поступаючись місцем активації парасимпатичної системи, що супроводжувалося падінням частоти серцевих скорочень і артеріального тиску.

Хоча після здачі першого іспиту емоційне напруження значно слабшає, воно, як правило, не опускається до фонових значень, бо студент усвідомлює, що попереду його ще чекають інші випробування. Якщо ж студент отримує оцінку нижче очікуваної, то тривожне очікування наступного іспиту може бути ще вищим, що відповідно призводить до функціональних змін в організмі (зміни біохімічних показників, інтенсивності кровонаповнення судин, реактивності біопотенціалів головного мозку і вегетативних показників серцевого ритму).

Ці порушення не нормалізувалися протягом 2-3 діб після іспитів.

Виходячи з концепції Г. Сельє, в стресі, викликаному напруженою навчальною діяльністю або здачею іспитів, також можна виділити три «класичні» стадії його розвитку.

Перша з них - стадія мобілізації або тривоги, що виражається мобілізацією всіх ресурсів організму, почастішанням частоти серцевих скорочень, загальною перебудовою метаболізму.

Друга - стадія опору або адаптації, коли організму вдається за рахунок попередньої мобілізації успішно справлятися зі шкідливими впливами, якщо ж організму протягом певного часу не вдається пристосуватися до екстремального фактору середовища, а ресурси його вичерпалися, то настає третя стадія - виснаження.

Деякі психіатри відзначають, що третя фаза стресу - виснаження при певних умовах може супроводжуватися підвищеною тривожністю, а потім переходити в депресію, причому найбільш часто це явище спостерігається у суб'єктів, які і в нормальних умовах відрізнялися вираженим песимізмом. При цьому важливо відзначити, що інтенсивність адаптаційної реакції, яка розвивається у людини, як правило, залежить не стільки від характеристик стресора, скільки від особистісної значимості чинного чинника. Тому один і той же іспит може у різних студентів приводити до різноманітних психофізіологічних і соматичних проявів. Дана сторона стресорних реакцій на соціогенні чинники підкреслює необхідність особистісного підходу до даної проблеми.

Фактори, що впливають на розвиток стресу