V. Задачі для розв’язання за даною темою

Задача №1

Вартість оборотних коштів на підприємстві у звітному році на початок кожного місяця становила, тис. грн.: січень — 830, лютий — 860, березень — 780, квітень — 820, травень — 770, червень — 840, липень — 810, серпень — 750, вересень — 790, жовтень — 800, листопад — 780, грудень — 810, січень наступного року — 870. Розрахувати середню вартість оборотних фондів за середньоарифметичною та середньою хронологічною. Зробіть висновки.

Відповідь: 808,5 тис.грн.; 805,0 тис. грн..

Задача №2

У першому кварталі підприємство реалізувало продукцію на 585 млн грн, середньоквартальні залишки оборотних коштів становили 65 млн грн. У другому кварталі обсяг реалізації продукції зменшився на 7 %, а час одного обороту оборотних коштів буде скорочено на два дні.

Визначити:

1. коефіцієнт обертання оборотних коштів і тривалість одного обороту в днях за перший квартал;

2. коефіцієнт обертання оборотних коштів і їхню абсолютну величину в другому кварталі;

3. зміну оборотних коштів у результаті зміни тривалості одного обороту оборотних коштів.

Відповідь: Коефіцієнт обертання оборотних коштів у І кварталі = 9 оборотів, у другому кварталі — 11,25 оборотів;

Час одного обороту у І кварталі — 10 днів.

Абсолютний розмір оборотних коштів у ІІ кварталі — 48,36 тис. грн.

Сума вивільнення оборотних коштів 19,09 тис. грн.

Тема. Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

План вивчення теми

І. Лекція

1.1. Поняття та структура основних фондів підприємства.

1.2. Показники стану та ефективності використання основних фондів.

1.3. Сутність відтворення основних засобів.

1.4. Знос та амортизація основних фондів.

ІІ. СРС

1. Джерела фінансування відтворення основних фондів.

2. Сутність і склад капітальних вкладень.

3. Джерела фінансування капітальних вкладень.

4. Організація фінансування капітальних вкладень.

5. Джерела фінансування ремонту основних засобів.

6. Ефективність вкладення капіталу в основні фонди.

Домашнє завдання: Ф.М. Поддєрьогін «Фінанси підприємств» с. 253– 282,

1. підготуватись до опитування за питаннями на с. 282,

2. опрацювати питання теми, які виносяться на СРС:

• Джерела фінансування відтворення основних фондів.

• Сутність і склад капітальних вкладень.

• Джерела фінансування капітальних вкладень.

• Організація фінансування капітальних вкладень.

• Джерела фінансування ремонту основних засобів.

• Ефективність вкладення капіталу в основні фонди.

План лекції

1. Поняття та структура основних фондів підприємства.

2. Показники стану та ефективності використання основних фондів.

3. Сутність відтворення основних засобів.

4. Знос та амортизація основних фондів.

І. Основні категорій і поняття

Основні фонди (засоби) – це сукупність засобів праці, матеріально-майнових цінностей, які функціонують у натуральній формі як у сфері матеріального виробництва так і у невиробничій сфері протягом тривалого часу і вартість яких поступово зменшується у зв’язку зі зносом.

Основні засоби мають грошову оцінку та відображаються в балансі підприємства як нематеріальні активи. Використовують такі види оцінки основних засобів: первісна, відновлювальна, справедлива, ліквідаційна, залишкова.

Первісна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з таких витрат:

• суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

• витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очіку­ваних від використання об’єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією).

Відновлювальна вартість — це вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах і дійсних цінах, з урахуванням їх переоцінки на підставі морального й фізичного зносу.

Справедлива вартість основних засобів — сума, за якою здійснюють обмін активу або оплачують зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – Податковий кодекс) основні засоби визначаються і обліковуються за новими правилами,що регулюються ст. 144-149 Податкового кодексу.

Визначення основних засобів подано у Податковому кодексі у Розділі І, в статті 14, п.п.1.138.

Основні засоби -  матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Матеріальні активи, ціна яких менша ніж 2500грн,  обліковуються в податковому обліку як запаси.

Основні засоби класифікують за наступними ознаками:

1. За функціональним призначенням розрізняють:

   • основні виробничі фонди (виробничі корпуси, обладнання, транспортні засоби). Основні виробничі фонди функціонують в сфері матеріального виробництва та обслуговують постачальницьку, збутову та комерційну діяльність підприємства;

   • основні фонди невиробничого призначення (адміністративні будівлі, складські приміщення, оргтехніка, об’єкти соціально-культурного та побутового обслуговування). Основні фонди невиробничого призначення функціонують в сфері нематеріального виробництва, створюють умови для нормального виробництва та відтворення робочої сили.

Виробничі основні фонди є частиною основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, .у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення.

Невиробничі основні фонди - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних фондів невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих фондів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства. На зростанні продуктивності праці.

2. За галузями народного господарства:

   • промисловість;

   • сільське господарство;

   • зв’язок;

   • транспорт.

3. За ознакою належності: власні, орендовані;

4. За натурально-речовими ознаками: будови, споруди, передаточне обладнання, машини і обладнання, транспортні засоби, вимірювальні і регулюючі прилади та ін.

5. За використанням: діючі, недіючі, запасні.

6. За роллю і виробництві продукції:

   • активні – безпосередньо впливають на предмет праці (машини, механізми, виробниче обладнання);

   • пасивні – забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу (будівлі та споруди виробничого призначення).

Підприємство зацікавлене в оптимальному підвищення питомої ваги активної частини основних фонів, тобто тих, які забезпечують процес виробництва. Поліпшити структуру ОФ можна за рахунок оновлення та модернізації, ефективнішого використання виробничих приміщень, ліквідації зайвого малоефективного обладнання.

Відтворення ОФ – це процес їх безперервного поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення. При простому відтворення відбувається заміна окремих зношених частин, тобто постійно відновлюється їх виробнича потужність. При розширеному відтворенні передбачається кількісне та якісне збільшення ОФ, тобто підвищення рівня продуктивності устаткування.

Специфікою ОФ є досить тривалий термін їх виробничого використання. Але в процесі експлуатації їх елементи зношуються як фізично так і морально. Це вимагає від підприємства постійних витрат як на повне (заміну застарілих фондів), так і на часткове (капремонт, реконструкцію, модернізацію) відновлення ОФ. Для задоволення цих потреб у фінансових ресурсах використовується механізм амортизації як поетапного переносу їх вартості на створюваний продукт. Як відмічалось розрізняють 2 види зносу основних фондів: фізичний та моральний.

Фізичний знос - поступова втрата основними фондами своєї споживчої вартості в процесі їх функціонування. Фізичний знос - це матеріальне зношення окремих елементів основних фондів. Він буває 2 видів: повний та частковий знос основних фондів. При повному зносі діючі основні фонди ліквідуються та замінюються новими шляхом капітального будівництва або заміни зношених основних фондів. Частковий знос відшкодовується шляхом здійснення капітального ремонту основних фондів.

Моральний знос - знос основних фондів внаслідок впровадження нових, більш прогресивних та економічно ефективних машин та обладнання.

Амортизація - це процес перенесення вартості основних фондів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або покращення. Перенесена вартість включається у витрати на випуск товарної продукції в межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених законодавчими актами.

Або Амортизація — це систематичний розподіл вартості активу, яка амортизується протягом строку корисної експлуатації активу.

Сума, що амортизується, — собівартість активу або інша сума, яка замінює собівартість у фінансовій звітності, мінус його ліквідаційна вартість.

Строком корисної експлуатації основних засобів є: період часу, протягом якого підприємство передбачає використовувати актив, або кількість одиниць продукції, що її підприємство очікує отримати від використання активу.

Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат виробництва й обігу, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку. До складу амортизаційних витрат включають:

• витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;

• витрати на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

• на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних фондів.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних фондів і норм таких відрахувань, а також, від методів їх нарахування.

Унаслідок зростання амортизаційних відрахувань знижується розмір оподатковуваного прибутку, а отже, і величина податку на прибуток. Одночасно зменшується прибуток від реалізації товарної продукції.

Варто відмітити, що при введені об’єкта основного засобу в експлуатацію дуже важливим є не лише визначення приналежності об’єкта ОЗ до відповідної податкової групи. Амортизація нараховується щомісяця, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію.

Методи амортизації в податковому обліку майже повністю повторюють методи амортизації бухгалтерського обліку.

Таблиця 2

	До 01.04.2011 р.	З 01.04.2011 р.
Кількість груп ОФ	4	16
Період нарахування амортизації	щоквартально	щомісяця
Нарахування	пооб`єктно по групі 1 ОФ; в цілому по групі - по групах 2,3,4	за всіма групами по кожному об`єкту окремо

Методи нарахування амортизації: 1) Прямолінійний - річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об`єкта основних засобів. Застосовується для об`єктів груп 9, 12, 14, 15.

.

2) Зменшення залишкової вартості - річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об`єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.  Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею і результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об`єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об`єкта на його первісну вартість.

.

3) Прискореного зменшення залишкової вартості - річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об`єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється згідно терміну корисного використання об`єкта і подвоюється. Метод 3 застосовується тільки при нарахуванні амортизації об`єктів основних засобів, що входять до групи 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

4) Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об`єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

;

5) Виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об`єкта основних засобів. Застосовується для об`єктів груп 9, 12, 14, 15. 

Є певні особливості застосування відповідних методів:

• Метод прискореного зменшення залишкової вартості - групи 4, 5.

• Прямолінійний або виробничий метод - групи 9, 12, 14, 15.

• 50/50, 100% - малоцінні необоротних матеріальні активи і бібліотечні фонди.

• Амортизація не нараховується - групи 1, 13.

Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

Нормами податкової амортизації згідно з Податковим кодексом України виступають норми, розраховані виходячи з мінімально допустимих строків корисного використання об'єктів основних засобів .

Таблиця 3.

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі	20
споруди	15
Передавальні присторої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерел безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

Відповідно до податкового законодавства, підприємства всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних ак­тивів на коефіцієнт індексації (Кі), який визначається за формулою:

Коефіцієнт індексації (Кі) = (Індекс інфляції року-10) / 100

Якщо значення Кі не перевищує одиниці (10%), індексація не проводиться.

До основних показників, що характеризують забезпеченість та ефективність використання основних фондів, належать:

Фондоозброєність — це відношення балансової вартості ос­новних виробничих фондів до середньооблікової чисельності прац­івників.

Фондозабезпеченість — відношення балансової вартості основних виробничих фондів до площі сільськогосподарських угідь.

Фондомісткість - це відношення балансової вартості ос­новних виробничих фондів до вартості виробленої продукції.

Фондовіддача — це відношення вартості виробленої продукції до балансової вартості основних виробничих фондів.

Коефіцієнт зносу основних виробничих фондів – це відношення суми зносу основних виробничих фондів до балансової вартості основних виробничих фондів.

_{Коефіцієнт придатності основних виробничих фондів -} відношення залишкової вартості основних фондів до балансової вартості виробничих фондів (або — коефіцієнт зносу).

Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів - відношення вартості введених основних фондів за звітний період до вартості основних фондів на кінець року.

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів — це відношення вартості виведених основних фондів за звітний період до вартості основних фондів на початок року.

Рентабельність основних виробничих фондів — це відно­шення балансового прибутку до балансової вартості основних фондів на кінець звітного періоду, виражене у відсотках.

Коефіцієнт приросту характеризує зміни в основних фондах, які відбулись в звітному періоді.

ІІ. Структурно-логічні схеми

Рис. 4.1. Склад основних виробничих засобів підприємств

Рис. 4.2. Оборот основних виробничих засобів на підприємстві

Рис. 4.3. Показники забезпечення, стану та ефективності використання основних засобів

Таблиця 4