Ненесучі дерев'яні щити - внутрішні стіни (перегородки)

Визначення:

a) стаціонарні перегородки являють собою несучі та ненесучі стіни, положення яких не може бути змінено;

b) вимушено замінні перегородки - це ненесучі внутрішні стіни, які можуть бути замінені тільки за таких умов: заміна стін не повинна викликати пошкоджень примикають будівельних деталей і повинна бути виконана так, щоб конструкції дерев'яних рам могли використовуватися знову (обшивка руйнується);

c) замінні перегородки - це ненесучі стіни, конструкція яких дозволяє розбирати їх і знову збирати в іншій частині будівлі на основі модульної системи. Ступінь сборности повинна бути такою, щоб окремі елементи стіни можна було монтувати без суттєвого доопрацювання.

Статика. Ненесучі перегородки (стаціонарні, вимушено замінні) повинні бути настільки стійкими, щоб утримувати свою власну вагу, вагу предметів облаштування, а також горизонтальні навантаження. Вони повинні входити в несучу конструкцію будівлі так, щоб на них не могли впливати ніякі непередбачені навантаження.

Модульна система. Перегородки, особливо замінні, можуть розташовуватися як на лінійній, так і на стрічкової сітці. При лінійної сітці з'являються щити двох розмірів і один доборний елемент для кута будівлі, де два щита сходяться під прямим кутом. При стрічкової сітці ширина всіх щитів однакова, і вони з'єднуються між собою в квадраті, утвореному їх перетином, за допомогою стійок і заповнюють для з'єднувальних елементів.

Звукоізоляція. Головне призначення перегородок полягає в тому, щоб забезпечити звукоізоляцію одного приміщення від іншого. Мається на увазі головним чином ізоляція від повітряного шуму між сусідніми приміщеннями.

У кожному випадку ступінь звукоізоляції встановлюється відповідно до вимог. При одношарових стінах (кам'яна кладка та інші) звукоізоляція забезпечується масою стінового матеріалу. При багатошарових легких перегородках звукоїзолірующая здатність від повітряного шуму в значній мірі визначається матеріалом і товщиною стінових оболонок, лежачим між ними ізолюючим матеріалом, спосіб з'єднання обох облицювань і кроком їх ребер. На звукоізолюючу здатність від повітряного шуму впливають, однак, не тільки стінові будівельні елементи, але також побічні з'єднання, місця примикання стіни до стіни, двері або дверної рами до стіни і стіни до стелі або підлозі. При легких перегородках на ці точки слід звертати особливу увагу, так як отримані лабораторним шляхом показники звукоізоляції стіни від повітряного шуму в значній мірі змінюються в залежності від побічних сполук.

Структура стін. Переважаючий в дерев'яному щитовому будівництві конструктивний принцип - ребра з обшивкою з деревних матеріалів з обох сторін - забезпечує без додаткових заходів лише незначну звукоізоляцію.

Внутрішні стінові панелі з легкої облицюванням з обох сторін без звукоізолюючого шару забезпечує звукоізолюючу здатність приблизно 30 дБ. Проте середній показник звукоізоляції при товщині стіни близько 100мм, облицюваннях масою 10кг/м2 і заповненні порожніх просторів мінеральною ватою може бути піднятий приблизно 40 дБ.

Подальше поліпшення звукоізолюючої здатності, приблизно до 45 - 50 дБ, досягається шляхом збільшення маси стінових облицювань без значного підвищення міцності при вигині. Для цієї мети обтяжують облицювання важким, не чинить опір вигину матеріалом. Зазвичай їх облицьовують зовні гіпсокартонними плитами, рідше передбачають з внутрішньої сторони покриття листовим свинцем.

Панелі внутрішніх перегородок з облицовками, окремими один від одного порожнистим простором, заповненим волокнистим ізоляційним матеріалом, можуть забезпечити звукоізоляцію 50 дБ і більше.

Зовнішня поверхня. До зовнішньої поверхні внутрішніх стін можуть пред'являтися різні вимоги: міцність на удар, легкість догляду, простота відновлення, можливість фарбування і здатність до звукопоглинання. Ці критерії мають значення при виборі обробки стіни і визначають її вартість.

В якості стінових матеріалів, головним чином, використовуються забарвлювані деревностружкові та столярні плити, шпалери або фанера, а також гіпсокартонні плити.

Монтаж. Ненесучі внутрішні стіни монтують двома способами:

a) при частково збірних і тільки умовно пересуваються стінах використовують збірні дерев'яні рами, в яких вже передбачені необхідні комунікації, що мають прошарок з звукоізолюючого матеріалу і обшиті з двох сторін. Рами прикріплюють до межує будівельним деталям за допомогою деревостружкових плит або кріпильними елементами;

b) при пересувних перегородках дерев'яні рами з шаром звукоізолюючого матеріалу, вмонтованим обладнанням, обшивкою і зовнішньою обробкою виготовляють на заводі, а потім встановлюють в будівлі. До прилеглим будівельним деталям їх прикріплюють гвинтами. Самі стінові елементи з'єднують безпосередньо або за допомогою кріпильних деталей - гвинтів, дужок або шпунт.

Примикання до підлоги. Окремі елементи стаціонарних перегородок встановлюють на незавершену структуру статі. Потім ізолюючий матеріал безшовного статі від елементів перегородки перешкоджає поширенню звукових хвиль через безшовне покриття до стіни і в сусідні приміщення. Якщо внутрішні перегородки передбачається переставляти, їх встановлюють на готову підлогу.  

4 5а. Лінійна сітка

45b. Стрічкова сітка (всі елементи     різні ширини стіни) однієї ширини)

                                                                         

1 покриття підлоги

2 вирівнюючий шар

3 юстуються гвинт для встановлення висоти

4 дерев'яна рама

5 замінна перегородка

6 безшовне покриття

7 масляна папір

8 звукоізолюючі мати

9 стаціонарна перегородка

10 штир з дерева твердої породи

11 нижня обшивка