3. Страховий захист фінансових ризиків

Страхування фінансових ризиків можна розглядати в широ­кому та вузькому розумінні. У вузькому розумінні - це страху­вання лише кредитних ризиків, про що йшлося раніше, а широке розуміння охоплює всі види страхового захисту від ризиків, які виявляються в будь-якій сфері фінансових відносин або безпосе­редньо спричинюють фінансові втрати. Отже, фінансовий ризик - це ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат (зниження очікуваного прибутку, доходу, втрата час­тини чи всього капіталу ) в ситуації невизначеності умов фінансової діяльності підприємства.

Основними видами фінансових ризиків підприємства є: ри­зик зниження фінансової стійкості, ризик неплатоспроможності, інвестиційний, процентний, валютний, депозитний, кредитний, податковий та ін. За джерелами виникнення всі види фінансових ризиків поділяють на дві основні групи: систематичні (ринкові ризики) та несистематичні (специфічні ризики).

Спробуємо визначити страхування фінансових ризиків як сукупність видів страхових послуг, що передбачають зобов'язання страховика здійснити страхову виплату в розмірі повної або часткової компенсації втрачених доходів (додат­кових витрат) страхувальникові.

До страхування фінансових ризиків належать:

1. страхування від утрат прибутку;

2. страхування на випадок зниження обумовленого рівня рентабельності;

3. страхування ризику засновника;

4. страхування біржових ризиків ;

5. страхування коштів та (або) банківських металів, вкладе­них на депозитне зберігання;

6. страхування відсотків від коштів та (або) банківських металів, вкладених на депозитне зберігання;

7. страхування інвестиційних ризиків.

Крім того, до фінансових ризиків підприємницької діяль­ності в багатьох правилах страхування українські страховики відносять страхування лізингових операцій та страхування збитків, пов'язаних з невиконанням контрагентом страхувальни­ка договірних зобов'язань.

Розглянемо правила страхування деяких фінансових ри­зиків страхової компанії „Кий Авіа Гарант".

Згідно правил страхування, об'єктом страхування є май­нові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законо­давству України і пов'язані з фінансовим ризиком у його підприємницькій діяльності, а саме:

• втратою коштів та (або) банківських металів, вкладених на депозитне зберігання;

• втратою відсотків від коштів та (або) банківських металів, вкладених на депозитне зберігання;

• збитками, що виникли внаслідок невиконанням контра­гентом страхувальника договірних зобов’язань.

Страхова сума за договором страхування визначається в межах:

• вкладених коштів та (або) банківських металів на депозит­не зберігання та відсотків за ними;

• грошової оцінки зобов'язань контрагента страхувальника відповідно до укладеної з ним угоди (договору, контракту).

У договорі страхування може бути передбачена франшиза (умовна чи безумовна).

Страховими випадками є: 1) втрата (часткова або повна) коштів та (або) банківських металів страхувальника, вкладених на депозитне зберігання внаслідок банкрутства кредитної устано­ви, яка одержала кошти та (або) банківських металів на депозит­не зберігання; 2) втрата (часткова або повна) відсотків від коштів та (або) банківських металів страхувальника, вкладених на депо­зитне зберігання внаслідок банкрутства кредитної установи, яка одержала кошти та (або) коштовні метали на депозитне зберіган­ня; 3) втрата (часткова або повна) коштів та (або) банківських ме­талів страхувальника через невиконання (неналежного виконан­ня) договірних зобов'язань контрагентом страхувальника за укла­деною між ними угодою, внаслідок:

• смерті громадянина - контрагента страхувальника;

• ліквідації та (або) банкрутства юридичної особи - контра­гента страхувальника;

• стихійного лиха.

Страховик звільняється від виплати страхового відшкодування при настанні подій, що мають ознаки страхового випадку, але не визнаються такими, які відбулись внаслідок:

а) ядерного вибуху, впливу радіації або радіоактивного за­бруднення;

б) громадянської війни, народних заворушень різного роду та страйків;

в) усякого роду військових дій або військових заходів та їх наслідків, повстань, заколотів;

г) конфіскації, націоналізації та інших подібних заходів політичного характеру, здійснених за наказом військової або цивільної влад та політичних організацій;

д) зміни законодавства під час дії договору страхування;

є) заборона (обмеження) діяльності контрагента страху­вальника.

Страхування не поширюється на неустойку та інші непрямі витрати.

Термін дії договору страхування встановлюється за домо­вленістю сторін від 1 місяця до 1 року. Термін дії договору стра­хування може також залежати від терміну депозитного зберіган­ня та терміну чинності угоди (договору, контракту), укладеної між страхувальником та його контрагентом. Страховий тариф при страхуванні фінансових ризиків визначається з урахуванням характеру та виду діяльності страхувальника та його контраген­та, фінансового стану контрагента, змісту укладеної угоди (дого­вору, контракту) та інших суттєвих у кожному конкретному ви­падку факторів. В окремих випадках страховик може застосову­вати при встановленні тарифів підвищуючі коефіцієнти від 1 до З, а також понижаючі коефіцієнти - від 1 до 0,3. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Нормативні витрати страховика на ведення страхової справи по страхуванню фінансових ризиків, визначені при розрахунку страхових тарифів, становлять 25% від величи­ни страхового тарифу.

Початком дії договору страхування вважається внесення страхового платежу (першого або чергового внеску):

• при безготівковому розрахунку - день, наступний за днем надходження грошових коштів на банківський рахунок страховика;

• при готівковому розрахунку - день, наступний за днем внесення готівки до каси страховика.

Договір страхування припиняє свою дію о 24 год доби вка­зану в договорі страхування як останній день його чинності. До­говір страхування укладається на підставі письмової заяви стра­хувальника, яка містить докладні відомості про:

а) умови, зміст угоди (договору, контракту), в тому числі - умови, номер і дату договору (угоди, контракту) між страхуваль­ником і його контрагентом, дані про характер, об'єкти й строки дії цього договору (угоди, контракту);

б) види ризиків, на випадок яких проводиться страхування;

в) термін страхування;

г) розмір страхової суми;

д) інша інформація (відомості, документи) про всі відомі страхувальникові обставини, які можуть мати істотне значення для оцінки страхового ризику, на випадок якого проводиться страхування.

Одночасно з заявою страхувальник надає страховикові копії документів, необхідні для оцінки страховиком розміру фінансо­вого ризику і можливих збитків, що можуть бути заподіяні стра­хувальникові, а також інші документи, необхідні для визначення ризику настання страхового випадку, в тому числі документи про фінансовий стан контрагента страхувальника з точки зору його платоспроможності.

Страховик на підставі поданих документів узгоджує із стра­хувальником страхову суму, розмір страхового платежу, а також інші умови договору страхування.

Дії страхувальника при настанні страхового випадку

Страхувальник зобов'язаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше 3 днів (не рахуючи вихідних та святкових днів), якщо інше не визначено договором страхування, письмово повідомити страхо­викові або його представникові про настання страхового випадку.

До переліку документів, що підтверджують настання стра­хового випадку та розмір збитків включаються:

• заява страхувальника (вигодонабувача) на виплату страхового відшкодування;

• копію або оригінал договору страхування;

• страховий акт;

• необхідні платіжні документи;

• документи, що підтверджують факт невиконання (нена­лежного виконання) контрагентом страхувальника взятих на себе перед страхувальником зобов'язань:

• копію майнової претензії до винної у заподіювані збитків страхувальникові особи та документ, що підтверджує її відправлення адресату;

• усі інші документи, які дають змогу встановити розміри збитків, які підлягають відшкодуванню і зазначені в дого­ворі страхування.

У разі настання страхового випадку страхувальник також зобов'язаний:

а) при необхідності, негайно повідомити про те, що сталося, у відповідні органи;

б) вжити всіх можливих заходів для з'ясування причин та наслідків страхового випадку;

в) сприяти страховикові в судовій справі про відшкодування збитків по страховому випадку;

г) надати за вимогою страховика вільний доступ йому до до­кументів, які мають, на думку страховика, істотне значення для визначення обставин, характеру і розміру збитку;

д.) страхувальник повинен ужити всіх заходів для здійснен­ня передачі права вимоги страховику до контрагента страхуваль­ника, аж до судового переслідування.

Страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (виго­донабувача) та страхового акта (аварійного сертифіката), після отримання всіх необхідних документів, що підтверджують на­стання страхового випадку та визначають розмір завданого збит­ку. У разі настання страхового випадку конкретний розмір збитків установлюється страховиком на підставі документів, от­риманих від страхувальника, інших осіб, а також з урахуванням рішення суду (арбітражного суду), документів правоохоронних, податкових та інших органів, місцевих органів влади, висновків експертів. Остаточний розмір страхового відшкодування встанов­люється після відрахування зі збитків франшизи (якщо вона пе­редбачена в договорі страхування).

Рішення про виплату страхового відшкодування прий­мається протягом 20 днів із дня отримання всіх необхідних до­кументів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, але не пізніше 30 днів від моменту подання за­яви страхувальника на виплату страхового відшкодування. Страховик здійснює виплати страхових відшкодувань про­тягом 10 (десяти) календарних днів із дня прийняття рішення про виплату.

Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик приймає у 20-денний термін із дня отримання всіх не­обхідних документів, але не пізніше 30 днів від моменту подання заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування та письмово повідомляє страхувальникові з обґрунтуванням причин відмови.