- •1.Основні характеристики природних та стічних вод
- •1.1. Склад домішок природних та стічних вод
- •Гідравлічна крупність завислих речовин в природних водах
- •1.2. Класифікація природних вод та їх домішок
- •1.3. Класифікація домішок і забруднень води на основі її фазово – дисперсного стану за методом л.А.Кульського
- •1.4. Оцінка якості питної води
- •1.5. Завдання для самостійної роботи
- •2. Фізичні показники якості води Лабораторна робота №1
- •Дослід1. Визначення температури води.
- •Дослід 2. Визначення смаку води.
- •Дослід 3. Визначення запаху води.
- •Класифікація запахів природного походження
- •Дослід 4. Визначення кольоровості води.
- •Біхромат-кобальтова шкала кольоровості
- •Дослід 5. Визначення прозорості води.
- •Дослід 6. Визначення каламутності води.
- •Дослід 7. Визначення вмісту завислих речовин.
- •Результати лабораторної роботи №1
- •3. Хімічні показники якості води Лабораторна робота №1 Твердість води та методи її усунення
- •Дослід 1. Визначення загальної твердості води.
- •Дослід 2. Визначення кальцієвої твердості води.
- •Запитання та задачі для самоконтролю.
- •Лабораторна робота №2 Визначення лужності, кислотності, рН води
- •Лабораторна робота №3 Визначення вмісту Феруму загального у воді
- •Рекомендована література
- •Додаток № 1 інструкція по користуванню фотоелектро-колориметром
Дослід 4. Визначення кольоровості води.
Кольоровість води поверхневих джерел спричиняється гуміновими речовинами і сполуками Феруму(III).
Гумінові речовини – це органічні сполуки, які утворюються в процесі хімічного і біохімічного розкладання залишків рослин. Ці речовини, потрапляючи з ґрунту у воду, забарвлюють її у жовтий або коричневий колір залежно від їх концентрації.
Для природних вод жовтуватих та коричневих відтінків, що зумовлені наявністю гумінових речовин, вимірювання кольоровості виконують кількісно. Прямої залежності між кольоровістю і кількістю органічних сполук, що надають забарвлення воді, немає. Тому кольоровість виражають не в мг/л якоїсь речовини, а в умовних градусах платино-кобальтової або біхромат-кобальтової шкали. Розчин, що містить 0,1 мг платини в 1 мл, має кольоровість, яка оцінюється в 1 градус.
Кольоровість питної води не повинна перевищувати 20 град., в особливих випадках за погодженням з санітарно-епідеміологічною службою дозволяється збільшення кольоровості до 35 град.[2]. Кольоровість річкової води коливається від 35 до 55 град., в окремих випадках вона досягає 200 град. і більше.
Під час цвітіння водойм залежно від виду водоростей вода набуває або світло-зеленого забарвлення (під час масового розвитку протококових організмів), або зеленувато-бурого (під час розвитку діатомових), або темно-бурого (під час розвитку перидинеєвих), або смарагдово-зеленого (під час розвитку синьо-зелених).
Для характеристики стічних вод поняття кольоровості не застосовують, оскільки їх забарвлення зумовлене не природними домішками, а забруднюючими речовинами, колір яких може бути дуже різноманітним. Забарвлення стічної води визначають якісно.
Принцип визначення: Кольоровість води визначають колориметричним методом, порівнюючи проби води з стандартними розчинами калій біхромату та кобальт(II) сульфату.
Хід визначення:
Готують еталонну біхромат-кобальтову шкалу (табл. 2.2). Вимірюють на фотоелектроколориметрі (світлофільтр темно-фіолетовий) оптичну густину стандартних розчинів і будують калібрувальний графік залежності оптичної густини від кольоровості рідини.
Таблиця 2.2
Біхромат-кобальтова шкала кольоровості
Кількість, мл |
Градуси кольоровості |
Кількість, мл |
Градуси кольоровості |
||
розчин№1 |
розчин №2 |
розчин№1 |
розчин№2 |
||
0 1 2 3 4 5 |
100 99 98 97 96 95 |
0 5 10 15 20 25 |
6 8 10 12 14 16 |
94 92 90 88 86 84 |
30 40 50 60 70 80 |
Вимірюють оптичну густину досліджуваної проби води і за калібрувальним графіком знаходять відповідне значення кольоровості, виражене у градусах.
Правила користування фотоелектроколориметром наведені у додатку №1.
Дослід 5. Визначення прозорості води.
Прозорість залежить від вмісту нерозчинних і колоїдних домішок у воді.
Прозорість води виражається висотою стовпчика води в сантиметрах, через який видно чорний хрест на білому тлі або спеціальний шрифт. Визначення прозорості можна проводити двома методами: а) по хресту; б) по шрифту. Правилом хреста користуються для регулярного контролю роботи очисних споруд водопідготовки і під час визначення якості питної води, в усіх інших випадках застосовують метод шрифта.
Для визначення прозорості по хресту використовують прозорий циліндр діаметром 3 см, довжиною 35 см з нанесеною шкалою через 1 см, на дні якого є білий порцеляновий диск з хрестом з чорних ліній товщиною 1 мм і чорними крапками діаметром 1 мм у кожній чверті диску. Низ циліндру освітлюється лампою 300 Вт.
Прозорість питної води повинна бути не менше 30 см по хресту і не менше 30 см по шрифту [4].
Хід визначення:
Пробу води збовтують, наливають у циліндр Снеллена (прозорий скляний циліндр висотою 35 см, діаметром 2,5-3 см, з нанесеною шкалою через 1 см), котрий встановлюють на відстані 40 мм над шрифтом з висотою літер 3,5 мм (стандартний шрифт Снеллена № 1).
Спускають чи доливають досліджувану воду у циліндр доки не знаходять граничну висоту стовпчика води, через який ще чітко читається стандартний шрифт.
Прозорість визначають у добре освітленому приміщенні, але не на прямому сонячному світлі.
