Проблема коеволюції

Що ж таке коеволюція ? Коеволюція —сукупність соціоекологічних поглядів, За якими суспільство і природа становлять соціоприродну систему, де гармонійний розвиток суспільства неможливий без всебічного вра­хування природного. Інакше кажучи, дальший розвиток суспільства, всіх його культурологічних і матеріальних факторів неможливий без узгодження з розвитком природи.

Система — суспільство — навколишнє середовище є досить жорсткою системою, елементи якої взаємовизначають один одного. Мабуть, тут доречна аналогія з принципом антропності, досить попу­лярним у сучасній науці. Відповідно з ним усі фізичні константи: швидкість світла, гравітаційна стала та ін. — настільки зв'язані між собою, що навіть незначна зміна, на мізерно малі долі процента, їх величин перетворила б Всесвіт до невпізнанності. Глибинні стосун­ки суспільства і природи здійснюються, отже, так, що певні зміни в природі ведуть до змін у суспільстві і навпаки. Тому наріжним каме­нем коеволюції є постулат: необхідно вивчати їх характер у повсяк­денній практичній діяльності людини. Під кутом зору коеволюції сус­пільство, вдосконалюючи техніку і технологію, залучаючи до процесу матеріального виробництва все нові і нові об'єкти природи, водно­час повинно суворо дотримуватись її законів, зберігати стан рівно­ваги, виконувати рекомендації екологічних норм. Йдеться не про пресловуте перетворення і підкорення природи, а про адаптацію до неї, збереження і розвиток екосистем, формування штучного середови­ща у ній і то в такому вигляді, аби не спотворювати природне сере­довище — органічне місце проживання людини.

Ідеї коеволюції не виникли на пустому місці. Першим, хто висловив і теоретично обґрунтував їх — Володимир Іванович Вернадський. У праці «Хі­мічна будова біосфери Землі та її оточення» та ряді інших дістало розвиток учення про біосферу і ноосферу, оприлюднено зв'язок між ними і характе­ром діяльності людини, що підлягає змінам. Ноосфера — сфера взаємодії природи і суспільства, де діяльність людини стає визначальним фактором розвитку, На думку Володимира Вернадського, ноосфера формується як за­кономірне відтворення на якісно новому рівні особливостей організації біосфери. Саме так, а не інакше, людська діяльність прокладає собі шлях. її логіка у системі взаємин суспільство — природа має бути в ладу з принципа­ми організації біосфери. Ноосфера, на думку Володимира Вернадського, це перетворена людьми біосфера, що пізнана із практично засвоєних законів її будови, розвитку і функціонування. Володимир Вернадський писав, що «лю­дина у всіх її проявах є певною закономірною складовою частиною біосфери». 1 далі, розвиваючи думку про людство як нову геологічну силу в історії планети, продовжував: «це є велике природне явище, що відповідає, точніше, геологічній організованості біосфери, що склалася. Утворюючи ноосфе­ру, що корінням зв'язана із земною оболонкою, чого раніше в історії людства такою мірою не спостерігалося». Зрозуміло, у сучасних умовах, коли мину­ло піввіку після появи праць Володимира Вернадського, у соціальній екології повніше і глибше усвідомлюється роль людини у природних процесах. За­гальна концепція про необхідність пізнання законів природи, врахування їх у практичній діяльності, органічного взаємозв'язку людини і природи зали­шається правильною.

Отже, ідеї коеволюції обґрунтовують необхідність перегляду пріо­ритетів людини, тіснішого узгодження їх з можливостями природи. Академік Микола Мойсеєв точно підмітив: тонке, ювелірне узгод­ження людської поведінки з вимогами стабільності навколишнього середовища — характерна особливість епохи, що наступає, вимагає нового світобачення, нової моральності і в кінцевому результаті — нового духовного світу. Розуміння коеволюційного шляху розвитку суспільства пускає поки що лише перші паростки у масовій свідо­мості. Належить ще багато зробити теоретично і переважно прак­тично, щоб його реалізувати. Одна з найважливіших проблем — пе­реведення виробництва на екологічні засади, тому що створені людиною потужні продуктивні сили складають у сучасних умовах головну загрозу для навколишнього середовища.