Потреби людини
1. Фізіологічні або природні потреби: їжа, одежа, житло, самозбереження, збереження здоров’я та т.п.
2.Соціальні потреби: спілкування, самоствердження особистості через спілкування з людьми.
3. Інтелектуальні потреби: здобуття знань, саморозвиток, творчість, самореалізація.
Для розуміння поведінки людини важливим є знання про її потреби. Саме потреби спонукають та спрямовують людину. Вони спонукають до вибору вчинку, а то і до самого життя.
1 групу складають фізичні або природні потреби. Без їх задоволення людина загине від спраги, голоду, хвороб. Без їжі людина може прожити 35 днів, води – 5 діб, повітря – 5 хвилин. Але у різних людей різне прагнення до якості задоволення самих простих фізіологічних потреб.
2 група – соціальні потреби. Їх задоволення є важливим чинником життя людини. Починаючи з раннього дитинства, любов та дружба, повноцінне спілкування з близькими, можливість бути потрібним, корисним для інших, сім’ї, батьків, дітей – все це складові комплексу соціальних потреб.
3 група – інтелектуальні потреби. Сюди входять потреби в знаннях: світоглядних, науково-технічних, суспільно-політичних, морально-правових.
Найвищим рівнем розвитку інтелектуальних потреб є потреба в творчості, коли людина, маючи певний досвід, коло знань та навичок, прагне створити або відкрити щось нове, неповторне, власне.
Ієрархія потреб людини (за А. Маслоу)
Потреба у самоактуалізації.
Реалізація цілей,
здібностей,
саморозвиток особистості
Естетичні потреби.
Гармонія, симетрія,
порядок, краса
Пізнавальні потреби.
Знати, вміти,
р
озуміти,
досліджувати
Потреби в поважанні.
Компетентність,
досягнення успіху, визнання, авторитет
Потреби в належності та любові.
Належати до спільноти, бути визнаним
Потреби в безпечності.
Відчувати себе захищеним,
не маючи остраху, невдач, агресивності
Фізіологічні (органічні) потреби.
Спрага, голод, статевий потяг та інш.
Найбільш важливі (базові) потреби визначають спрямованість усієї психіки людини – її почуттів, мислення, волі та сенсорних систем.
Розрізняють потреби потенційні (не актуалізовані) та актуалізовані – нинішній психічний стан дискомфортності, напруги, який викликано конфліктом між зовнішніми та внутрішніми умовами життєдіяльності даної особистості. Ця протидія між зовнішнім та внутрішнім є основним фактором людської активності.
За основними видами людської активності потреби розділяють наступним чином:
Потреби, пов’язані з працею, – потреби творчості;
Потреби, пов’язані з розвитком, – потреби у грі, пізнанні, навчанні, самореалізації;
Потреби, пов’язані з соціальним спілкуванням, соціальною ідентифікацією, – моральні та духовні потреби.
Всі ці потреби соціально обумовлені, народжуються в певному людському суспільстві і тому називаються соціогенними.
Вітальні або фізіологічні потреби виникають без спеціального формування, тоді як усі соціальні потреби виникають внаслідок виховання.
Асоціальна поведінка виникає внаслідок переходу за межу адекватних потреб. Неадекватні потреби – це гіпертрофовані потреби нижчого рівня, які заважають розвитку потреб більш високого рівня.
В людському суспільстві існує ціла система правил і норм, які стосуються усіх сторін життєдіяльності. Ієрархія цілей та потреб також регламентується культурною моделлю, яка і отримала назву «модель цінностей». В кожній культурі існує своя модель цінностей і того, яку індивідуальну структуру цінносно-змістовних орієнтацій повинен мати суб’єкт.
Материнська сфера є варіантом більш загальної батьківської сфери, яка сама входить до складу репродуктивної сфери (разом із статевою). Статева та батьківська потребово-мотиваційна сфери об’єднуються в загальну – репродуктивну сферу – за характером потреб, які її складають.
Потреби, які лежать в основі батьківської сфери представлені цілим набором ієрархічно організованих потреб, призначення яких є забезпечення індивідом батьківських функцій по відношенню до потомства.