3. Принципи, завдання діяльності та організації нотаріату в Україні;

Принципи нотаріального процесу — це найбільш загальні правові вимоги до вчинення нотаріальної діяльності, що відображають характер нотаріального провадження. Вони закріплені в нормах права.

Принципи:

• законності;

• обґрунтованості нотаріальних актів;

• диспозитивності;

• безпосередності;

• національної мови;

• сприяння фізичним і юридичним особам у реалізації їхніх прав та інтересів;

• таємниці вчинення нотаріальних дій.

1. Принцип законності при здійсненні нотаріальних дій необхідно розглядати у двох аспектах.

По-перше, всі дії нотаріуса та інших посадових осіб повинні підкорятися відповідним законодавчим актам.

По-друге, у рамках нотаріального процесу дотримуватися законів повинні й інші суб’єкти — фізичні та юридичні особи, що звертаються за вчиненням нотаріальних дій. Процесуально-правовий прояв цього принципу полягає в тому, що порядок вчинення будь-якої нотаріальної дії суворо врегульований законодавством.

2. Принцип обґрунтованості нотаріальних актів вимагає, щоб вчинені нотаріальні дії ґрунтувалися на дійсних обставинах, підтверджений необхідними відомостями і документами.

Представлені матеріали нотаріус оцінює з точки зору їх належності, допустимося та вірогідності. Він перевіряє, чи виданий документ правомочним органом, чи підписаний відповідними посадовими особами, чи дотримана встановлена форма документа, чи зберіг він силу, а також інші обставини.

3. Принцип диспозитивності. Закон передбачає негідність особистої ініціативи зацікавленої особи в охороні її прав та інтересів.

Тому принцип диспозитивності у нотаріальному процесі полягає в тому, що нотаріальне провадження може виникнути, як правило, тільки за ініціативою зацікавлених осіб, а не нотаріальних органів. Нотаріальний орган вчиняє нотаріальні дії за наявності письмової чи усної заяви такої особи.

4. Принцип безпосередності полягає у тому, що:

а) при здійсненні нотаріальної дії повинні безпосередньо бути досліджені певні документи (ст. 42 ЗУ «Про нотаріат») і встановлені особи громадян, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії (ст. 43 ЗУ «Про нотаріат»);

б) нотаріально засвідчувані угоди, а також заяви й інші документи мають бути підписані у присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальну дію; якщо ж правочин, заява чи інший документ підписаний у відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

5. Принцип національної мови.

Нотаріальне діловодство ведеться українською мовою. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути переведені їй нотаріусом або перекладачем.

6. Принцип сприяння фізичним і юридичним особам у реалізації їхніх прав і інтересів реалізується в таких повноваженнях нотаріуса, як з’ясування відповідності волевиявлення особи її діям і намірам (ч. 2 ст. 54 ЗУ «Про нотаріат») та надання допомоги у виборі оптимального варіанту угоди, що, у свою чергу, полягає у: роз’ясненні прав і обов’язків, відповідних законів і підзаконних актів; попередженні про наслідки вчинених нотаріальних дій (ст. 5 ЗУ «Про нотаріат»); складанні проектів угод і заяв, виготовленні копій документів і виписок з них (ст. 4 ЗУ «Про нотаріат»); витребуванні необхідних документів доказів (ст. 46 ЗУ «Про нотаріат»).

7. Принцип таємниці вчинення нотаріальних дій. Нотаріуси та інші посадові особи, що вчиняють нотаріальні дії, повинні зберігати таємницю вчинення цих дій (ч. 2 ст. 5, ст. 8 ЗУ «Про нотаріат»).

Вимога таємниці нотаріальних дій означає насамперед те, що їх слід вчиняти тільки у присутності безпосередньо зацікавленої особи (чи осіб) і лише в разі потреби у присутності тих, хто надає їм допомогу (представників, перекладача, громадян, що підписують документи за хворих чи неписьменних, і т. ін.).