Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сжатый курс Психодіагностика.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
195 Кб
Скачать
☆

Визначення норм для тесту

На етапі створення тесту формується деяка група випробовуваних, на якій проводиться даний тест. Середній результат виконання цього тесту в даній групі прийнято вважати нормою. Середній результат – ця не однина, а діапазон значень (див. мал. 1: зона середніх значень – 43, 44, 45 балів). Існують певні правила формування такої групи випробовуваних, або, як її інакше називають, вибірки стандартизації.

Правила формування вибірки стандартизації:

  1. вибірка стандартизації повинна складатися з респондентів, на яких у принципі орієнтований даний тест, тобто якщо створюваний тест орієнтований на дітей (наприклад, тест Амтхауера), то і стандартизація повинна відбуватися на дітях заданого віку;

  2. вибірка стандартизації повинна бути репрезентативною, тобто бути зменшеною моделлю популяції по таких параметрах, як вік, підлога, професія, географічний розподіл і т.д. Під популяцією розуміється, наприклад, група дошкільників 6-7 років, керівників, підлітків і т.д.

Розподіл результатів, отриманих при тестуванні випробовуваних вибірки стандартизації, можна зобразити за допомогою графіка – кривою нормального розподілу. Цей графік показує, які значення первинних показників входять в зону середніх значень (в зону норми), а які вище і нижче за норму. Наприклад, на рис.1 зображена крива нормального розподілу для тесту "Прогресивні матриці Равена".

Частіше всього в керівництві до того або іншого тесту можна зустріти вирази норми не у вигляді сирих балів, а у вигляді стандартних похідних показників. Тобто норми до даного тесту можуть бути виражений у вигляді Т-баллов, децилей, процентилей, станайнов, стандартних IQ і ін. Переклад сирих значень (первинних показників) в стандартні (похідні) робиться для того, щоб результати, отримані по різних тестах, можна було порівнювати між собою.

Похідні показники виходять шляхом математичної обробки первинних показників.

Первинні показники по різних тестах не можна порівнювати між собою унаслідок того, що тести мають різну внутрішню будову. Наприклад, IQ, отриманий за допомогою тесту Векслера, не можна порівнювати з IQ, отриманим за допомогою тесту Амтхауера, оскільки ці тести досліджують різні особливості інтелекту і IQ як сумарний показник по субтестах складається з показників різних по будові і змісту субтестів.

"Будь-яка норма, в чому б вона ні виражалася, обмежується конкретною сукупністю людей, для яких вона вироблялася... Стосовно психологічних тестів вони (норми) жодним чином не абсолютні, не універсальні і не постійні. Вони просто виражають виконання тесту випробовуваними з вибірки стандартизації" А.Анастазі.

Валідність.

Всі методи психологічної діагностики, починаючи із стандартизованих і закінчуючи нестандартизованими, спрямовані на вимірювання властивостей особи і особливостей інтелекту.

Кожний метод призначений для вимірювання якої-небудь властивості, що і визначає зміст цього методу. Відомості про ступінь, в якому тест дійсно виміряє те, для чого він призначений, входять в поняття валідности. Наприклад, методика "Кільця Ландольта" призначена для вимірювання таких властивостей уваги, як концентрація, перемикається. В психології існують визначення понять концентрації уваги і його перемикається. Вважається, що висновки, сформульовані на підставі результатів тестування за допомогою "Кілець Ландольта", цілком відображають зміст визначень цих властивостей уваги. Значить, ця методика дійсно виміряє те, для чого вона призначена.

Крім загального значення в поняття валідности входять багато інших відомостей. Існують різні типи і види валідности, в яких відображені ці відомості.

Практична валідность характеризує тест не стільки з боку його психологічного змісту, скільки з погляду його цінності відносно досягнення певної практичної мети (прогнозування, діагности). Виділяють підтипи практичної валидности: прогностична і співпадаюча. Тест з високою прогностичною валидностью дозволяє зробити прогноз, наскільки успішно випробовуваний виконуватиме певну діяльність згодом. Тест з високою співпадаючою валидностью дозволяє відповісти на питання: "Яка вірогідність того, що індивід Х володіє властивістю У у теперішній час?"

  1. Валідность за об'ємом відображає ступінь, в який об'єм тесту вибірково репрезентує той клас ситуацій або учбового матеріалу, щодо якого повинні бути зроблений висновки. Валідность за об'ємом показує, в якому об'ємі, якою мірою психічна властивість відображена в методиці.

  2. Оцінювальна валідність виражає ступінь кореляції (відповідності) між показниками, отриманими випробовуваними за даним методом, і оцінками вимірювальної властивості з боку експертів. Наприклад, при валідизації (перевірці тесту на валідність) тестів оцінки розумових здібностей школярів в якості експертів зазвичай виступають вчителі.

  3. Зовнішня валидность означає, що враження, яке створюється у неспеціалістів при знайомстві із стимульным матеріалом і суто зовнішньою стороною тестування, відповідає заявленому змісту методу.

Ефективна методика може бути створена, якщо вона пройшла всі етапи валідізації, тобто коли вжито заходів для надання їй як змістовної валідності, так і практичної.

Надійність.

Про високу надійність методу говорять у тому випадку, коли метод точно виміряє ту властивість, для вимірювання якої він призначений. Як критерії точності можна відзначити наступні:

  1. При повторному застосуванні методу до тих же самих випробовуваних в одних і тих же умовах через певний інтервал часу результати обох тестувань істотно не розрізняються між собою.

  2. Дії випадкових сторонніх чинників не роблять істотного впливу на результати тестування. Як сторонні чинники можна назвати наступні: емоційний стан і стомлення, якщо вони не входять в круг досліджуваних характеристик, температура, освітленість приміщення і ін. Такі сторонні випадкові чинники ще називають чинниками нестабільності вимірювальної процедури .

  3. При повторному застосуванні методу до тих же самих випробовуваних через певний інтервал часу в змінених умовах результати обох тестувань істотно не розрізняються між собою. Під зміненими мається на увазі наступні умови: інший експериментатор, стан респондента і ін.

Існують різні методи оцінки надійності:

Ретестовий метод – повторне тестування вибірки випробовуваних одним і тим же тестом через певний інтервал часу за одних і тих же умов. Часовий інтервал залежить від віку (наприклад, у маленьких дітей зміни можуть відбутися протягом одного місяця), а також подій, що відбуваються з випробовуваним в житті.

ТЕСТ ІНТЕРВАЛ РЕТЕСТ

За індекс надійності приймається коефіцієнт кореляції між результатами двох тестувань. Отримана висока кореляція може бути результатом тренованості випробовуваного на завданнях подібного типу; низька кореляція може бути результатом змін, що відбулися, з випробовуваним, а також може свідчити про ненадійність тесту.

Надійність взаємозамінних форм – повторне тестування вибірки випробовуваних паралельною формою тесту через мінімальний інтервал часу за одних і тих же умов.

ТЕСТ А ІНТЕРВАЛ ТЕСТ А'

За індекс надійності приймається коефіцієнт кореляції між результатами тестування двома паралельними формами тесту. Високий коефіцієнт кореляції і великий інтервал між двома випробуваннями свідчать про високу надійність тесту.

Можливий обман з боку випробовуваного, його досвідченість, події, що відбулися в інтервалі між тестуваннями, не роблять особливого впливу (як в ретестовом методі) на ступінь надійності тесту. Якщо чинник тренування знижений при тестуванні паралельними формами, то ефект перенесення принципу завдань часто має місце. Ефект перенесення слід враховувати при побудові паралельних форм.

Вимоги до побудови паралельних форм:

  • паралельні форми повинні бути незалежно побудованими тестами, але відповідати одним і тим же вимогам;

  • повинні містити однакову кількість завдань з схожим ступенем трудності;

  • еквівалентність паралельних форм необхідно перевіряти ретестовим методом.

Метод розщеплювання полягає в тому, що тест розбивають на дві відповідні частини. Респондент виконує завдання цих двох частин протягом одного сеансу з отриманням двох результатів (наприклад, тест Равена містить дві частини: парні і непарні завдання).

За індекс надійності приймається коефіцієнт кореляції між результатами тестування двома цими частинами. Він називається коефіцієнтом внутрішньої узгодженості тесту .

Валідність і надійність. Тест може бути надійний, але не валідним. Це означає, що він виміряє якусь властивість дуже точно, але яке саме – залишається під питанням. В такій ситуації необхідна більш точна валідизація тесту, як змістовна, так і практична.