Тема: Закони руху планет.

Конфігураціями планет називають характерні взаємні положення планет відносно Землі і Сонця.

Протистояння – планету видно із Землі цілу ніч у протилежному від Сонця напрямку.

Елонгація – видима з поверхні Землі кутова відстань (ліворуч і праворуч від Сонця) між планетою і Сонцем.

Нижнє сполучення – планета розміщується між Землею і Сонцем.

Верхнє сполучення – планета розташована на протилежному боці від Сонця.

Сидеричний період обертання визначає рух тіл відносно зір (повний оберт навколо Сонця).

Синодичний період обертання визначає рух тіл відносно Землі і Сонця, проміжок часу, через який спостерігаються одні й ті самі послідовні конфігурації планет (протистояння, сполучення, елонгації).

Перший закон Кеплера: Всі планети обертаються навколо Сонця по еліпсах, а Сонце розташоване в одному з фокусів цих еліпсів.

Перигелій – точка орбіти, де планета наближається на найменшу відстань до Сонця.

Земля в перигелії: 3-4 січня наближається до Сонця на найменшу відстань – 147 млн км.

Афелій – найвіддаленіша від центра Сонця точка орбіти планети.

Земля в афелії: 3-4 липня віддаляється від Сонця на найбільшу відстань – 153 млн км.

Велика піввісь земної орбіти називається астрономічною одиницею й дорівнює 149,6 ^. 10⁶ км.

Другий закон Кеплера: Радіус-вектор планети за однакові проміжки часу описує рівні площі.

Найбільшу швидкість планета має в перигелії, коли відстань до Сонця є найменшою, а найменшу швидкість – в афелії, коли відстань є найбільшою.

Найвищу швидкість Земля має взимку – 30,38 км/с; найменшу швидкість – влітку – 29,36 км/с.

У липні Земля рухається повільніше, тому тривалість літа в Північній півкулі більша, ніж у Південній.

Третій закон Кеплера: Квадрати сидеричний періодів обертання планет навколо Сонця відносяться як куби великих півосей їхніх орбіт.

Якщо визначити велику піввісь орбіти якоїсь планети чи астероїда, то можна обчислити період обертання цього тіла навколо Сонця.

Закон всесвітнього тяжіння: Будь які два тіла з масами М і m притягуються із силою, величина якої пропорційна добуткові їхніх мас, та обернено пропорційна квадрату відстані між ними.

Сила тяжіння, яка діє на космічний корабель, залежить від відстані між кораблем і центром Землі.

Не тільки планета притягується до Сонця, але й Сонце притягується з такою самою силою до планети, тому рух двох сил у гравітаційному полі відбувається навколо спільного центра мас даної системи. Тобто планета не падає на Сонце, бо вона рухається з певною швидкістю по орбіті, а Сонце не падає на планету під дією тієї ж сили тяжіння, бо воно теж обертається навколо спільного центра мас.

У реальних умовах жодна планета не рухається по еліптичній траєкторії (збурений рух).

Горизонтальний паралакс – це кут, під яким було б видно перпендикулярний до променя зору радіус Землі, якби сам спостерігач перебував на цьому світилі. Чим далі від Землі спостерігається світило, тим менше буде значення паралакса.