- •Методичні вказівки для підготовки до лабораторних робіт з курсу хімії
- •Миколаїв 2000
- •Лабораторна робота № 1 газові закони і методи визначення молярної маси речовини
- •1,714 Г газу займають 600 мл;
- •Питання і задачі
- •Лабораторна робота № 2 стехіометричні закони. Визначення молярної маси еквіваленту магнію
- •Питання і задачі
- •Лабораторна робота № 3 термохімія і елементи хімічної термодинаміки
- •Лабораторна робота № 4 комплексні сполуки
- •Питання і задачі
- •Класифікація комплексних сполук
- •Питання ³ задач³
- •Лабораторна робота № 5 хімічна кінетика. Хімічна рівновага. Хімічна кінетика
- •Вплив каталізатора
- •Питання і задачі
- •Лабораторна робота № 6 розчини. Закони ідеальних розчинів.
- •Способи вираження концентрацiй розчинiв
- •Питання I задачi
- •Лабораторна робота № 7 розчини електролітів
- •Константа дисоціації при 20-25 °с
- •Питання і задачі
- •Лабораторна робота № 8 гідроліз солей
- •Добуток розчинності
- •Питання і задачі
- •Методичні вказівки для підготовки до лабораторних робіт з курсу хімії
Питання і задачі
1. Сформулюйте перший закон термодинаміки для ізольованої та для закритої систем.
2. Фізичний зміст внутрішньої енергії і ентальпії системи.
3. Закон Гесса та наслідки з нього.
4. Способи розрахунку теплових ефектів реакцій.
5. Стандартні теплоти (ентальпії) утворення і згоряння.
6. Що характеризує ентропія, чому вона дорівнює, як якісно можна оцінити її зміну в процесі?
7. Другий закон термодинаміки для ізольованої і для закритої систем.
8. Що характеризує енергія Гіббса і енергія Гельмгольца?
9. Як можна розрахувати DН, DS, DG, i DF процесу?
10. Чому цілий ряд хімічних процесів, неможливих при кімнатній температурі, стає можливим при високих температурах?
11. Визначити стандартну ентальпію утворення 2-метилбутану DHо (С5Н12) у газовому стані, якщо стандартна ентальпія реакції його згоряння до СО2 та Н2О – DHо реак дорівнює 3528,2 Дж, а стандартні ентальпії утворення CO2(г.) і Н2О(г.) складають відповідно –393,5 і –285,8 кДж/моль.
12. Скільки теплоти необхідно витратити, щоб розкласти 200 г Na2CO3 до натрій оксиду і карбон (IV) оксиду, якщо відомо:
Na2CO3(кр.) + SiO2(кр.) = Na2SiO3(кр.) + CO2(г.); DHо реак = 819,3 кДж;
Na2O(кр.) + SiO2(кр.) = Na2SiO3(кр.); DHо реак = -213,5 кДж.у
13. Чи можна за стандартних умов використовувати для отримання амоніаку реакцію NH4Cl(кр.) + NaOH(кр.) = NaCl(кр.) + H2O(г.) + NH3(г.)? Дані взяти з таблиць.
14. Розрахувати тепловий ефект реакції
FeО(кр.) + CO(г.) = Fe(кр.) + CO2(г.)
за стандартними умовами, користуючись значеннями DGо реак i DSореак. Дані взяти з таблиць.
Лабораторна робота № 4 комплексні сполуки
Сполуки, в яких елемент виявляє свою звичайну можливу валентність, називаються валентнонасиченими сполуками або сполуками першого порядку. При взаємодії цих сполук утворюються сполуки вищого порядку. Наприклад, можлива взаємодія таких валентнонасичених сполук:
CuSO4 + 4NH3 ®[Cu(NH3)4]SO4, або CuSO4 + 4NH4ОН ®[Cu(NH3)4]SO4 + 4Н2О;
Ag2 S2O3 + 3Na2 S2O3 ® 2Na3 [Ag(S2O3)2];
Fe(CN)3 + 3KCN ® K3[Fe(CN)6 ].
Швейцарський хімік А.Вернер запропонував основи теорії цих сполук і назвав їх комплексними сполуками. Основні положення цієї теорії у сучасному вигляді такі:
1. Комплексні сполуки мають зовнішню і внутрішню сфери. Внутрішню сферу, як правило, записують у квадратних дужках. В наших прикладах внутрішні сфери - [Cu(NH3)4]2+, [Ag (S2O3)2]3-, [Fe(CN)6]3-, зовнішні сфери - SO42-, Na+, K+.
2. Внутрішня сфера складається з комплексоутворювача і лігандів або адендів. Заряд внутрішньої сфери чисельно дорівнює заряду зовнішньої сфери і має протилежний знак. Є і нейтральні комплекси, які мають тільки внутрішню сферу, наприклад [Co(NH3)3Cl3].
3. Комплексоутворювачем (КУ) або ядром комплексу може бути будь-яка частина, у якої є вакантні електронні орбіталі. Найчастіше це іони d-елементів, але можуть бути іони s- і р-елементів, деякі нейтральні молекули і атоми. В наших прикладах комплексоутворювачами є іони купруму, аргентуму та феруму. КУ характеризується координаційним числом (КЧ) - кількістю місць у внутрішній сфері комплексу, які можуть бути зайняті лігандами. Найчастіше зустрічаються КЧ 2, 4, 6. Ці числа відповідають найбільш стійким конфігураціям комплексів: октаедричній (6), тетраедричній (4) і лінійній (2). Для деяких іонів координаційні числа такі:
2 – Cu +, Ag+;
4 – Cu 2+, Au3+, Cd2+ , Bi3+ , In3+ , Pb2+ , Al3+ , Pt2+ ;
6 - Fe2+, Fe3+, Cr3+, Mg2+, Co2+, Co3+, Pt4+, Ni2+, Аl3+ тощо.
Зустрічаються також КЧ 1, 3, 5, 7, 8, 9, 12. КЧ залежить від природи комплексоутворювача, лігандів і їх розмірів. Чим вище ступінь окислення комплексоутворювача , тим більше КЧ. Нейтральні ліганди звичайно приєднуються у більшої кількості, ніж заряджені ([Co(H2O)6]2+, [CoCI4]2-).
Заряд КУ дорівнює алгебраїчній сумі зарядів всіх інших іонів і має протилежний знак.
4. Ліганди або аденди – це молекули або іони, які координуються навколо комплексоутворювачів. Вони завжди мають неподільні електронні пари. Це можуть бути нейтральні молекули H2O, NH3, СО, NO або іони Cl-, Br -, F-, I-, NO2-, NO3-, SO42-, CN- та ін. Ліганди можуть бути монодентатні, вони здатні утворювати тільки один зв’язок з комплексоутворювачем, бідентатні – здатні утворювати з комплексоутворювачем два зв’язки, та полідентатні. Наприклад, Н2О – монодентатний ліганд, в якому одна з неподілених електронних пар Оксигену бере участь у зв’язку (друга електронна пара не утворює зв’язку внаслідок стеричних перешкод); оксалатна кислота СООН - СООН – най-простіший бідентатний ліганд, має дві неподільні пари електронів, які утворюють координаційні зв’язки:
.
. :О
О:
Н – О – Н; С – С .
-О О-
Приклад 1. Записати формули п’яти координаційних сполук, які скла- даються з Со3+, Сl-, NH3, Na+.
Розв’язок:
З цих іонів комплексоутворювачем може бути тільки Со3+. Його координаційне число дорівнює 6. Лігандами можуть бути Сl- та NH3. Формули координаційних сполук такі: [Co(NH3)6]Cl3, [Co(NH3)4Cl2]Cl, Na3[CoCl6], Na2[CoCl5(NH3)], [Co(NH3)3Сl3].
Номенклатура комплексних сполук
Називаючи комплексний катіон, спочатку вказують числа ( ді-, три-, тетра- і т.п.) і назви лігандів – аніонів з закінченням – о (Сl- -хлоро, ОН- - гідроксо- і т.ін.), причому замість назв "вода" і "амоніак" вказуються префікси аква- та амін‑, і останнім вказують комплексоутворювач, показуючи його ступінь окислення. Наприклад: [Pt(NH3)3Cl]Cl – хлоротриамінплатина (ІІ) хлорид, [Co(NH3)5Br]SO4 – бромопентаамінкобальт (ІІІ) сульфат.
Назва комплексного аніона складається аналогічно і закінчується суфік-сом -ат. Наприклад: Ba[Cr(NH3)2(CNS)4]2 - барій тетрароданодіамінхромат (ІІІ).
При назві нейтрального комплексу комплексоутворювач вказують у називному відмінку, не означаючи ступеня його окиснення: [Pt(NH3)2Cl2] –дихлородіамінплатина.
