4.2. Сівозміни, система обробітку ґрунту, боротьба з забур'яненістю полів. Використання зрошуваних земель у господарстві

Сівозміною називається науково-обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі та на території або тільки в часі. Чергування культур у часі передбачає щорічну або періодичну зміну одних рослин іншими на даному полі, а розміщення на території означає, що кожна культура проходить через всі поля сівозміни. Чергування культур тісно пов’язана з усією технологією, зокрема системою обробітку ґрунту і удобрення, заходами боротьби з бур’янами, шкідниками, хворобами, ерозією ґрунту. Кожна сівозміна має відведену для неї земельну площу, певну кількість поливів і установлений порядок чергування культур.

Дотримання сівозміни при вирощуванні с./г. культур забезпечує правильний розподіл вологи та поживних речовин між культурами, зменшує забур’яненість полів, зменшує кількість шкідників та хвороб.

Загальна площа земель, що знаходяться у власності і користуванні господарства складає 700 га. З них сільськогосподарські угіддя складають 683 га. Вся площа сільськогосподарських угідь знаходиться під ріллею. Із загальної площі ріллі 551,5 га займають зрошувані землі.

Таблиця 4.2

Землекористування господарства

№ з/п	Назва угідь	Наявність, га
1	Загальна площа земель у власності і користуванні – всього:	750
2	Сільськогосподарські угіддя	683
3	в т.ч. рілля	683
4	Площа лісів та інших лісовкритих площ - всього	-
5	Ставки і водойми	-
6	Інші земельні угіддя	67
7	Із загальної площі ріллі:	-
	зрошуваної	680

Проходячи практику в ФГ «Саванна», я ознайомився зі зрошуваною сівозміною, яку застосовують в даному господарстві.

Вона п’ятипільною і має такий вигляд:

1. Пар чорний;

2. Озима пшениця;

3. Цибуля;

4. Озимий ячмінь.

5. Соняшник.

Особливості основного обробітку ґрунту під озимі. Основний обробіток чистого чорного пару після соняшнику у вологі роки проводять заходом пізньої оранки на глибину 28–30 см (при забур’яненості багаторічними бур’янами) або на глибину 20–22 см (при мало річному типі бур’янів) із двома попередніми лущеннями і культиваціями злущеного поля. В посушливі роки краще основний обробіток на цьому полі здійснити дворазовим дискуванням після збирання соняшнику та наступної оранки, обладнаним одно- або двохярусними безполицевими корпусами. Після зайнятого пару під озимі проводять післязбиральні дискування й відразу оранку на глибину 20–22 см в агрегаті з котками і боронами. За посушливої погоди замість оранки рекомендується поверхневий чи мілкий обробіток дисковими плоскорізними або комбінованими знаряддями. При цьому ефективність добрів, внесених під оранку і поверхневий чи мілкий обробіток, однакова.

В умовах коренепаросткового типу забур’яненості полів, особливо при недостатньому зволоженні й на важких ґрунтах, високий проти бур’яновий ефект забезпечує варіант поліпшеного пошарового зяблевого обробітку з використанням механізму виснаження запасів пластичних речовин у кореневій системі цих бур’янів (осот рожевий, осот жовтий, березка польова, степовий гірчак повзучий тощо). Технологія цього варіанта складається з лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 6–8 см після збирання раннього попередника, повторного лущення лемішними лущильниками або культиваторами–плоскорізами через 10-12 днів на глибину 12–14 см в агрегаті з важкими зубовими чи голчастими боронами, а в посушливу погоду - з кільчасто-шпоровими котками. Потім для знищення сходів бур’янів, що з’являються, запобігання утворенню ґрунтової кірки поля кілька разів обробляють культиваторами в агрегаті з боронами або одними боронами. Основний захід на потрібну глибину виконують пізно восени — наприкінці вересня чи у жовтні - плугом або чизелем чи плоскорізом.

Передпосівний обробіток ґрунту спрямований на провокацію сходів бур’янів і виснаження кореневої системи багаторічних їх видів у весняний період, створення ущільненого посівного ложе та вологозатримного дрібногрудочкуватого поверхневого шару ґрунту. На полях ранніх ярих культур (ячмінь, овес, горох та ін.) провокаційними заходами, які сприяють проростанню насіння бур’янів у верхньому шарі ґрунту і частково знищують сходи зимуючих їх видів, є боронування, шлейфування, коткування, культивації. Проте за умови холодної весни ефект провокації сходів не високий. значно більші протибур’янові можливості має передпосівний обробіток на полях пізніх ярих культур.

Система післяпосівного обробітку ґрунту складається із заходів, спрямованих на створення умов, сприятливих для появи сходів культурних рослин та їхнього росту і на знищення бур’янів. Для цього після сівби в посушливих умовах площу коткують, а за достатнього зволоження при необхідності боронують до і після появи культурних рослин. Ця потреба виникає після дощів, коли утворюється ґрунтова кірка — ущільнений поверхневий шар, якій погіршує повітрообмін у ґрунті, а також для ефективного знищення проростків бур’янів у фазі "білої ниточки".

Таблиця 4.3