За способами встановлення і забезпечення соціальні норми діляться на види:

1. норми права, які встановлюються чи санкціонуються і охороняються державою;

2. мораль - норми, що склалися під впливом громадської думки у зв'язку з уявленнями про добро, зло, правду, справедливість тощо;

3. звичаї- норми, що склалися історично і в результаті багатора­зового повторення увійшли у звичку;

4. корпоративні норми, тобто норми громадських організацій, які держава визнає або навіть надає їм обов'язкового характеру;

5. релігія, тобто норми, що регулюють поведінку людей, посилаючись на існування тих чи інших надприродних сил.

Право є складовою частиною системи соціальних норм, хоч і має свої суттєві особливості. Всі соціальні норми повинні діяти в єдиній системі, яка є внутрішньо несуперечлива і узгоджена.

Система права (внутрішня форма) права характеризується сукупністю правових норм, що об`єднаються в інститути, підгалузі та галузі права.

Найбільшою ланкою системи права є галузь права, яка представляє собою сукупність правових норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин.

Частина галузі права, яка складається з норм, що впливають на певний вид однорідних суспільних відносин, утворюють правовий інститут.

Базовою складовою системи права є норма права.

Норма права – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки. Яке встановлюється , забезпечується і гарантується державою.

Норма права має 3 складові: гіпотезу, диспозицію та санкцію.

Систему права не слід плутати з поняттям “ правова система”, яка набагато ширша за об’ємом і крім системи права включає юридичну практику та державну правову ідеологію, т. т. практично всю сукупність юридичних явищ, що існують в суспільстві.

Зовнішня форма права або джерела права представляє собою способи юридичного виразу і закріплення норм права, надання їм юридичного, загальнообов’язкового значення.

До основних джерел права відносять правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий акт.

Правовий звичай – це звичай, якому держава надала загальнообов’язкове значення і дотримання, якого гарантувала примусом.

Правовий прецедент - це судове або адміністративне рішення по конкретній юридичній справі, якому надається загальнообов’язкове, юридичне значення. Таке рішення є зразком для вирішення наступних аналогічних справ.

Нормативно - правовий акт – це офіційний документ компетентних державних органів, який містить юридичні норми.

Для зручності користування нормативно актами існує процес їх систематизації.

Систематизація нормативно - правових актів – це діяльність з впорядкування та вдосконалення нормативно актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості через створення нових нормативних актів чи збірників.

Як види систематизації розрізняють інкорпорацію та кодифікацію.

7.З метою соціального врегулювання суспільних відносин здійснюють діяльність, яка називається правотворчою.

Правотворчість – це діяльність державних органів і посадових осіб, громадських організацій, уповноважених на те державою, а також всього народу країни, що спрямовується на утворення, зміну чи скасування нормативно - правових актів. Правотворча діяльність характеризується певним юридичним процесом, що має 3 етапи :

На підготовчому етапі готують проект нормативно – правового акту. Здійснюються такі стадії : рішення про необхідність підготовки проекту нормативно – правового акта; визначення кола осіб, що готуватимуть проект; безпосереднє готування проекту; обговорення тексту проекту; узгодження проекту з усіма зацікавленими органами та особами; доопрацювання проекту.

Другий етап охоплює такі стадії : винесення проекту нормативно – правового акту на обговорення правотворчого органу ( особи) ; обговорення проекту ( можливість декількох читань) ; прийняття нормативно – правового акту і процедура його підписання ; можливість права відкладного вето для законів.

Третій етап це набирання нормативно - правовим актом юридичної чинності опублікуванням, чи доведенням до виконавців іншим способом.

Правотворчість – це діяльність державних органів і посадових осіб, громадських організацій, уповноважених на те державою, а також всього народу країни, що спрямовується на утворення, зміну чи скасування нормативно - правових актів.

5