- •«Поема»
- •1. Літературно – художній та стилістичний аналіз
- •Короткі відомості про авторів музики та тексту, загальна характеристика їх творчого стилю.
- •«Пісня – душа народу»
- •2.3 Метро – ритм:
- •Історія написання хорового твору. Співвідношення між літературним першоджерелом і використаним композитором текстом.
- •Художній аналіз твору
- •2. Музично – теоретичний аналіз
- •2.1. Форма твору
- •2.2. Ладо – тональний план та гармонічний аналіз
- •2.4.Мелодика
- •2.5 Фактура
- •3.Напрями вокально – хорової роботи
- •Типи та види хору, їх специфічні художньо – виражальні можливості
- •Діапазон хорових партій, їх мелодичний амбітус
- •Загальний діапазон хору:
- •3.3. Теситурні умови, співвідношення теситурних умов у різних партіях
- •Розміщення тематичного матеріалу в хорових партіях, інструментальному супроводі та партії соліста, співвідношення тематичного рельєфу і фону.
- •3.5. Ритмічні особливості твору та пов’язані з ними виконавські труднощі
- •4. Виконавський аналіз
- •Трактування темпу та агогіки в зв’язку з образно – емоційною палітрою хорового твору.
- •Динамічний план твору
- •Звуковедення та його співвідношення з дикційними та динамічними особливостями.
- •4.5. Проблеми виконавсько – диригентської роботи.
- •Використаної літератури:
Динамічний план твору
Динаміка - сукупність явищ, зв'язаних із застосуванням різних мір сили звучання, гучності.
Динамічний план не можна розглядати у відриві від фразування та аналізу кульмінації твору. Динаміка, як розподіл сили звуку, має велике значення у створенні форми, як єдиного цілого. Отже, якщо темпоритм та динаміка взяті рівно, то правильні відчуття і переживання створюються природно , самі собою.
Не меншого значення має динаміка для побудови фраз і особливо для виділення логічних вершин музичних побудов.
Музична динаміка – важливий засіб у руках виконавця.
Звуковедення та його співвідношення з дикційними та динамічними особливостями.
При виконанні хорового твору «Поема» найбільш доцільним буде виконання такого технічного прийому, як філірування звуку, тобто його поступове посилення, а потім послаблення.
Також фразування повинне бути кантиленне, протяжне.
Важливим напрямком вокально-хорової роботи є опрацювання дикційних труднощів. Виконавці повинні виконувати штрихи, динаміку шоб донести до слухача зміст поетичної ідеї твору.
Якість дикції має важливий вплив на якість співочого звуку, потрібно виконувати акценти що активізують співоче дихання , і допомагає у формуванні звуків високої позиції Legato.
4.5. Проблеми виконавсько – диригентської роботи.
При виконанні хорового твору диригент повинен звернути увагу на такі моменти, що можуть створити певні труднощі для виконання: фермати, ритмічний різноспів хорових партій, часті агогічні зміни та тактові динамічні контрасти, синкопи, одночасне поєднання різних штрихів у партіях. Відпрацьовуючи згадані елементи, необхідно узгодити їх з диригентською схемою, виходячи з розміру твору. Відповідність за правильний вибір повністю лягає на диригента.
Єдність художнього трактуваня, правильність розкриття художнього образу вимагають від диригента визначення потрібного темпу у виконанні твору.
Впродовж виконання хорового твору повинна зберігатись активність кисті рук, проте амплітуда руху рук не велика.
Оскільки автором динаміка не вказана, то диригент має можливість урізноманітнити динаміку на свій розсуд та відчуття, тому амплітуда руху рук повинна бути теж різноманітною (від малої до великої), що пов’язпно зі зміною динамічних відтінків від piano (тихо) до forte (голосно), а також crescendo та diminuendo.
Не менш важливим є під час витриманих нот проводити покази ритмічних особливостей та мелодичних проведень у інших партіях.
Використаної літератури:
1.Їжак В.О. Серганюк Ю.М. Методика аналізу хорових творів. - Івано-Франківськ, 1992.
2.Колесса М.Ф. Основи техніки диригування. - К.: Музична Україна. -1981.
3.Сисак Л.М. Аналіз музичних творів. –Калуш, 2008
4.Інтернет ресурси: google.com.ua
5. 5.Колесса М. Ф. Основи техніки диригування. – К: Музична Україна, 1989.
6 6. Методика аналізу хорових творів. – Івано-Франківськ, 1992