4. Фінансове планування.

4.1. Ознайомитись із діючою системою обліку витрат. Визначити склад прямих витрат і проаналізувати їх структуру та динаміку. Ознайомитись з розміром, структурою накладних витрат і методикою їх розподілу між окремими видами продукції (робіт, послуг). Вивчити механізм формування валових витрат підприємства. Ознайомитись із методикою розрахунку собівартості продукції по плану і за звітними даними, методами калькулювання, розрахунками кошторисів витрат. Вивчити стан і тенденції зміни собівартості окремих видів продукції, фактори, які їх визначають і визначити шляхи можливого скорочення витрат.

4.2. Визначити види доходів підприємства, їх структуру і тенденції зміни. Ознайомитись із структурою доходів від основної діяльності, проаналізувати їх динаміку за останні 2-3 роки. Накреслити заходи по збільшенню надходжень і визначити умови їх реалізації.

4.3. Проаналізувати прибутковість підприємства, фактори і умови її зміни. Ознайомитись із розрахунками прибутку за даними бухгалтерського обліку. Визначити показники рентабельності продукції і підприємства. Розрахувати точку беззбитковості для окремих видів продукції і для виробництва в цілому.

5. Організація виробничого процесу та його обслуговування.

5.1. Слід представити короткий опис виробничого процесу і його складових елементів. Прослідкувати послідовність окремих технологічних стадій, їх тривалість, способи поєднання. Визначити вузькі місця виробництва. Показати напрямки удосконалення організації виробництва.

5.2. Ознайомитись з складом наявного обслуговуючого і допоміжного виробництва, його продукцією (послугами), оцінити ступінь забезпеченості послугами допоміжних (обслуговуючих) виробництв. Обґрунтувати економічну доцільність утримання обслуговуючого (допоміжного) виробництва та напрямки підвищення його ефективності.

6. Організаційно-виробниче забезпечення конкурентоспроможності продукції.

6.1. Описати види продукції (робіт, послуг) підприємства, визначити основні якісні характеристики продукції. Ознайомитись із діючим порядком стандартизації і сертифікації продукції, технічними умовами. Охарактеризувати цільові групи споживачів, визначити питому частку ринку підприємства. Оцінити конкурентоспроможність продукції і можливі шляхи її підвищення.

Описати зовнішнє і внутрішнє ринкове середовище та стратегію і тактику поведінки підприємства на ринку, вказати основних конкурентів. Оцінити переваги і недоліки підприємства в порівнянні з основними конкурентами. Вказати рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства.

6.2. Ознайомитись з організацією інноваційної діяльності. Вивчити схеми розробки і впровадження інновацій, підвищення техніко-технологічного рівня виробництва. Представити техніко-економічне обґрунтування 2-3 заходів в сфері інноваційної діяльності. Дати оцінку технічного розвитку підприємства і його окремих підрозділів.

6. Вимоги до звіту виробничої практики

Студенти, які пройшли виробничу практику, зобов’язані оформити звіт і захистити його.

Звіт з практики може бути надрукований на принтері з використанням середовища Windows на одному боці аркуша білого паперу форматом А4 (210 х297 мм) у вигляді поєднання тексту, ілюстрацій і таблиць. Гарнітура шрифту типу Times New Roman розміром кг 14. Міжрядковий інтервал - полуторний.

Текст варто писати, дотримуючись наступних полів: верхнє і нижнє - не менш ніж 20 мм, праве - не менш ніж 10 мм, ліве - не менш ніж 30 мм. При виконанні роботи необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності та чіткості зображення по всій роботі.

У роботі повинні бути чіткі лінії, літери, цифри та інші знаки. Усі лінії, літери, цифри та знаки повинні бути однаково чорними по всій роботі.

Окремі слова, формули, знаки, що вписуються у текст, повинні бути чорного кольору: щільність вписаного тексту повинна бути максимально наближена до щільності основного зображення.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому самому місці або між рядками виправленого зображення від руки.

Структурні елементи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВОК”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”, “ДОДАТКИ” не нумерують, а їхні найменування слугують заголовками структурних елементів.

Рекомендований обсяг звіту з практики 25–35 сторінок тексту без списку використаних джерел та додатків.

Рекомендується наявність таких елементів курсової роботи:

• титульний аркуш;

• зміст;

• вступ;

• основна частина;

• висновок;

• список використаних джерел (не менше 30 літературних джерел, приклад оформлення бібліографічного списку див. у додатку 2);

• додатки.

Титульний аркуш є першою сторінкою звіту з практики, що містить інформацію про тему роботи, автора, керівника практики. Приклад титульного аркуша наведено в додатку 4.

Вступ (1-2 сторінки) звіту повинен містити:

- обґрунтування актуальності теми, що передбачає: визначення сутності проблеми дослідження, її важливості та відповідності сучасним потребам економічної науки; характеристику соціальної значущості теми роботи; оцінку перспектив розвитку досліджуваної теми. Цей елемент вступу повинен бути обсягом до однієї сторінки;

- об’єкт та предмет дослідження, які співвідносяться між собою як загальне та часткове. Об′єкт дослідження – це обраний для вивчення процес або явище, що породжує проблемну ситуацію. При визначенні об′єкта дослідження необхідно відповісти на питання: «Що досліджується?». Предмет дослідження міститься в межах об′єкта і являє собою певні точки зору, з яких розглядається об′єкт дослідження і дає уявлення про істотні зв′язки, відносини, властивості і функції об′єкта дослідження;

- мету і конкретні завдання, які будуть вирішені у процесі написання звіту. Вони конкретизують предмет дослідження. Формуючи мету, необхідно з′ясувати, який головний позитивний результат автор роботи бажає отримати в процесі дослідження. При формулюванні мети потрібно відповісти на запитання: «Яку проблему необхідно вирішити?», «Які методи, інструменти, алгоритми дій будуть отримані на основі існуючих наукових підходів, використання яких дозволить вирішити проблему?», «Якого результату в процесі вирішення проблеми буде досягнуто?». Визначена мета дослідження є основою для формулювання завдань роботи, що конкретизують мету, реалізація яких спрямована на досягнення кінцевої мети.

Завдання дослідження можуть включати: виявлення сутності понять, явищ, процесів, розроблення критеріїв ефективності, принципів застосування інструментів, методів тощо; вивчення вітчизняного та закордонного досвіду з даної проблеми; аналіз стану та процесів в економіці, регіоні, на підприємстві тощо; розроблення рекомендацій та пропозицій стосовно використання результатів дослідження у практиці. Завдання дослідження формулюються у формі переліку дій: «вивчити», «проаналізувати», «дослідити», «з′ясувати», «встановити», «обґрунтувати» тощо. Вирішення сформульованих завдань повинне складати зміст розділів та підрозділів кваліфікаційної роботи. Про ступінь вирішеності поставленої мети та завдань роботи необхідно зазначити у висновках;

- характеристику інформаційної бази, що буде застосовуватися в процесі вирішення проблем та завдань, обґрунтованих у вступі, та для обґрунтування висновків дослідження. До джерел інформації, необхідної для написання кваліфікаційної роботи, відносять: статистичні щорічники України та її областей, статистична інформація щодо розвитку підприємств, наукові статті вітчизняних та закордонних науковців, підручники, навчальні посібники, нормативно-правові акти тощо.

Зміст містить найменування розділів та підрозділів звіту і початкові номери сторінок цих розділів та підрозділів. Кожен із розділів повинен вміщувати підрозділи (мінімальна кількість підрозділів – 2, максимальна – 4). Кожний розділ у повинен починатися із нової сторінки.

Зміст кожного розділу був описаний вище.

У висновках (обсяг – 2–3 с.) необхідно стисло подавати наукові та практичні результати проходження практики, оцінка щодо ступеня вирішення поставлених у роботі завдань, проблем теоретичного та прикладного характеру.

Список використаних джерел наводиться після висновків і повинен містити не менше 30 літературних джерел).

Додатки містять додаткову пояснювальну інформацію (бази даних, різного роду статистичні показники діяльності підприємства, розвитку регіону чи держави, проміжні розрахунки, таблиці, діаграми, рисунки тощо), яку недоцільно вносити до основної частини роботи (правила оформлення додатків див. у додатку 5).

Заголовки структурних частин роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, ДОДАТКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку не допускається.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) забзацного відступу. У кінці заголовка, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати двом інтервалам (пропуск одного рядка). Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

Усі сторінки повинні бути пронумерованими. Номери сторінок проставляються у верхньому правому кутку або посередині сторінки зверху чи знизу. Титульний аркуш вважається першою сторінкою і номер на ньому не ставиться.

Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми) варто наводити в роботі безпосередньо після тексту за першою згадкою або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в порядку появи їх в тексті арабськими цифрами в межах розділу. Наприклад перший рисунок першого розділу - 1.1, перший рисунок другого розділу – 2.1. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації.

Наприклад: Джерелом товаропостачання заведено називати ланку в системі товаропросування з якої товари завозяться в роздрібну торговельну мережу (Рис. 1.1).

Рис. 1.1. Джерела надходження товарних ресурсів у роздрібну торговельну мережу

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті роботи. При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово “Таблиця” пишуть у скороченому вигляді. Якщо таблиця за розміром перевищує 2/3 сторінки, її пере­носять у додатки.

Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу (за винятком таблиць,наведених в додатках). Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. Наприклад, «Таблиця 2.1» – перша таблиця другого розділу. Слово «Таблиця» та її номер розміщують над таблицею справа, а назву таблиці друкують з нового рядка жирним шрифтом симетрично тексту. Слово “Таблиця” і заголовок починаються з великої букви. Назва не підкреслюється. Назва повинна бути стислою і відображати зміст таблиці.

Розрив таблиць не допускається. В разі, якщо таблиця дуже велика і не вміщається на одному аркуші, допускається перенос частини таблиці на наступний аркуш, при цьому пишуть: «Продовження табл.» із зазначенням номеру таблиці. При переносі таблиці на інший аркуш її заголовок повторювати не треба. Таблицю з великою кількістю граф допускається ділити на частини і розміщувати їх одну під однією на тій самій сторінці

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з маленької, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф наводять в однині. Графа “№ п/п ” у таблицю не включається. При перенесенні таблиці на наступну сторінку на попередній нумеруються графи з перенесенням їх на наступну сторінку.

Якщо у деякому рядку таблиці ніяких даних не приводять, то в ній ставлять риску (прочерк). Якщо дані, які наведені в таблиці мають одну одиницю виміру, то її вказують в круглих дужках з правого боку таблиці, а якщо одиниці виміру різні, то після назви показника.

Після кожної таблиці дається узагальнення приведеного матеріалу, яке слід починати зі слів: «Таблиця 2.1 дає можливість зробити висновок про те, що...»; «З даних, наведених в табл. 2.1 видно, що...» і тому подібне.

Таблиця 2.1.

Постачальники магазину

№ п/ п	Назва постачальника	Асортимент товарів	Форма товаропостачання	Методи завозу товарів
1.	ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат»	Ковбасні вироби	Транзитна	Централізований
2.	ВАТ «Кременчук м'ясо»	Ковбасні вироби	Транзитна	централізований
3.	ЗАТ«Лисичанський м'ясокомбінат»	Ковбасні вироби	Транзитна	Централізований

Формули розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння має бути залишений один вільний рядок.

Формули слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули (рівняння) складається з номеру розділу і порядкового номеру формули або рівняння, відокремлених крапкою.

Наприклад, «формула (2.4)» – четверта формула другого розділу. Номер проставляють на рівні формули в дужках в крайньому правому положенні на рядку. Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять на наступний рядок (нижче за формулу).

Оформлення посилань на номери формул в тексті відбувається наступним чином. При посиланнях на формулу її номер ставлять в круглих дужках. Наприклад, «У формулі (3.7) ...».

Якщо посилання на номер формули знаходиться усередині виразу, поміщеного в круглих дужках, то їх рекомендується заміщати квадратними дужками. Наприклад, «Використовуючи вираз для оцінки ефективності рекламної діяльності [див. формулу (5.3)], одержуємо…».

Переносити формули або рівняння на наступний рядок можливо тільки на знаках операцій, що виконуються, повторюючи його на початку наступного рядка. Коли переносять формули або рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «х».

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації. Формули, які слідують одна за одною і не розподілені текстом, відокремлюють комами.

Приклад оформлення формул.

Р = %, (3.3)

де Р – рентабельність статутного капіталу;

ЧП– чистий прибуток;

СК – сума сплаченого статутного капіталу.

Додатки оформляють як продовження документа на його наступних сторінках, розташовуючи в порядку посилань на них у тексті. Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки вказуючи зверху посередині рядка слово “Додаток” і через пропуск його позначення. Додатки позначають послідовно цифрами наприклад, Додаток 1, Додаток 2 і т.д.

Список використаної літератури розміщується на останній сторінці курсової роботи. Перелік літературних джерел бажано скласти в порядку посилання їх у тексті. Для книжок це – прізвище та ініціали автора, повна назва книги, місце видання, назва видавництва та рік видання. Для журнальних та газетних статей – прізвище та ініціали автора, назва статті, назва журналу (газети), рік видання, місце видання або дата виходу газети Матеріали, взяті з Інтернету, повинні також мати повне презентування з вказівкою на Інтернет джерело і повним шляхом його пошуку.

Назва джерел подається мовою оригіналу. В списку використаної літератури повинні бути лише ті джерела, які дійсно використовувалися автором.

Крім того є певний порядок розташування літературних джерел: нормативні акти (закони, постанови та ін.); книжкові видання; статті в журналах та інших періодичних виданнях; матеріали з Інтернету (додаток 6). Список використаних літературних джерел необхідно робити за загально прийнятою формою.

Після остаточного затвердження кінцевого варіанту тексту керівником звіт треба скріпити в папку з твердою основою. Потрібно залишити також чисту сторінку для рецензії викладачу.