§ 7. Підстави виникнення, зміни і припинення податкових правовідносин

Обов'язковим елементом характеристики податкових правовідносин є підстави їх виникнення. Податкові правовідносини виникають, змінюються, припиняються і реалізуються на підставі певного комплексу різних за змістом взаємозалежних юридичних явищ, взаємодія яких припускає розвиток право­відносин.

Податкові правовідносини можуть змінюватися під впливом:

а)    нормативних основ, за яких норми права регулюють сфе­ру податкових правовідносин;

б) правосуб'єктних основ, що характеризують здатність осо­би до участі у правовідносинах (досягнення віку тощо);

в) фактичних основ — власне основ виникнення, зміни чи припинення податкових правовідносин, що базуються на юри­дичних фактах.

Юридичний факт — конкретна життєва обставина, з якою норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення податкових правовідносин. Це: по-перше, факти реальної дійсності; по-друге, факти, передбачені нормами податкового права; по-третє, факти, що спричиняють певні юридичні на­слідки.

Класифікувати юридичні факти можна за різними підста­вами.

За юридичними результатами:

1)     правовстановлюючі — юридичні факти, з якими норми права пов'язують виникнення податкових правовідносин;

2)     правозмінюючі — юридичні факти, з якими норми права пов'язують зміну податкових правовідносин;

3)  правоприпиняючі — юридичні факти, з наявністю яких норми права пов'язують припинення податкових правовід­носин.

Той самий факт може спричинити кілька юридичних наслід­ків. Наприклад, смерть одночасно є причиною припинення правовідносин зі сплати податків і причиною виникнення пра­вовідносин зі сплати податку на майно, що переходить у по­рядку спадкування чи дарування.

За вольовою ознакою:

1) дії— юридичні факти, що є результатом вольової поведін­ки людей, результатом волевиявлення особи. Вони можуть ви­ступати у формі:

а) правомірних дій — дій, що відбуваються відповідно до вимог податкових норм або норм, що не суперечать їм;

б) неправомірних дій — дій, що порушують вимоги закону і не відповідають приписам правових норм. На підставі право­вих норм приймаються індивідуальні податкові акти як пра­вомірні юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи при­пинення конкретних податкових правовідносин;

2) події — явища, що відбуваються незалежно від волі суб'єк­тів податкових правовідносин (смерть і народження людини пов'язуються з припиненням податкових правовідносин чи зміною їх режиму; стихійні лиха можуть бути передумовою введення надзвичайних податків тощо).

 

§ 8. Податково-правові норми

Вихідними елементами, що формують податкове право, є податково-правові норми — правила, способи поведінки, що складають зміст податкового права. Норми податкового права по суті є фінансовими та в основному тотожні їм. Податково-правові норми не мають принципових особливостей, що дозво­лили б виділити на цій підставі окрему підсистему в межах фі­нансових норм. Деякі риси фінансових норм при реалізації податкових правовідносин виділяються більш рельєфно, чітко (наприклад імперативність), що й дозволяє говорити про пев­ну своєрідність податково-правових норм.

Для податково-правових норм характерні такі загальні риси, що визначають норму права:

1) загальний характер;

2) формальна визначеність;

3)      встановлення й охорона компетентними органами держави.

Особливості податкових норм як підвиду фінансових вияв­ляються:

а) у змісті — вони дійсно регулюють правила поведінки, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, але діяль­ності специфічної — з приводу встановлення, зміни, скасуван­ня податків і надходжень за їхній рахунок доходів у бюджети; визначають права й обов'язки учасників відносин, передбача­ють відповідальність за невиконання розпоряджень держави в сфері, що опосередковує рух податкових надходжень знизу вго­ру (від платника до бюджетів чи фондів);

б) у характері приписів — якщо фінансові норми в основно­му імперативного характеру, то податкові мають винятково на­казовий характер. Держава наказує правила поведінки в кате­горичній формі, чітко визначає права, розміри обов'язків, окрім можливості їх однобічної (з боку зобов'язаної особи) зміни;

в) у заходах відповідальності, що охоплюють практично весь спектр можливих видів — карну, адміністративну, фінан­сову. Такий підхід показує, наскільки важливі для держави відносини, врегульовані податковими нормами, і наскільки держава зацікавлена в постійному поповненні доходної части­ни бюджету;

г) у способах захисту прав учасників відносин, що випли­вають з певної нерівності суб'єктів. Реалізується цей захист через механізм податкової відповідальності, що характери­зується презумпцією винності платника податків.

Традиційною є і класифікація податкових норм.