Розділ 3. Напрями удосконалення прямого оподаткування в Україні.

Прямі податки – це податки, стягнуті в результаті придбання й акумулювання матеріальних благ, що залежать від доходу або майна, і платниками котрих безпосередньо є власники цих доходів або майна [3].

Найважливішими видами прямих податків в Україні є податок на прибуток підприємств і податок на доходи фізичних осіб.

В даний час прямі податки є одними із визначальних чинників розвитку економічної системи держави, оскільки вони пронизують всі сфери суспільного життя та поєднують в собі реалізацію економічних інтересів усіх суб’єктів національної економіки.

Прямі податки повинні відповідати наступним важливим вимогам, зокрема, повинні:

– не пригнічувати, а розвивати виробництво;

– використовуватися як державний інструмент для регулювання суспільних процесів;

– забезпечити бездефіцитний бюджет держави.

Однак, нажаль, теперішні прямі податки не відповідають жодній із цих вимог. Вони суто фіскальні, тобто односторонньо орієнтовані на здобуток коштів для бюджету і в наслідок цього не забезпечують бюджет необхідними коштами. Податки у суб’єктів господарювання повинні справлятись з прибутку і в межах прибутку. Якщо справляти більше то підприємства не зможуть забезпечити навіть просте беззбиткове виробництво, не говорячи вже про розвиток. В результаті товари навіть при безприбутковій роботі підприємства стають дорожчі імпортних і не знаходять збуту. Підприємства несуть збитки, не відновлюють оборотній капітал, скорочують виробництво, звільняють працівників і припиняють свою діяльність [1].

В результаті виробництво і реальні доходи населення зменшуються, безробіття і ціни ростуть, збільшуються навантаження на бюджет.

Переважання прямих податків і їх значна роль в країнах з ринковою економікою може свідчити не тільки про економічний розвиток країни, а й культуру населення, а особливо податкову культуру. Саме податкова культура впливає на ефективність стягнення податків, масштаби ухиляння від сплати, разом з іншими причинами створює умови для підвищення ролі прямих податків.

Аналіз розвитку податкових систем європейських країн свідчить про зроста­ючу роль прямого оподаткування, насамперед прибуткового оподаткуван­ня доходів громадян. Зростаюча податкова культура і свідомість платників прямих податків дає змогу забезпечувати сталі надходження до бюджету і використовувати податки як інструменти, що стимулюють прискорення науково-технічного прогресу, збільшення зайнятості, рівномірний розвиток територій та ін. Порівняння існуючих систем оподаткування громадян в ЄС і Україні виявляє багато суперечностей, які повинні бути вирішені найближчим часом. Основна ставка податку на доходи фізичних осіб в Україні становить 15 %, а середня ставка в європейських країнах – не менше 30 %. Проте Україна не має можливості застосовувати сьогодні більші ставки податку, оскільки доходи населення надзвичайно низькі, а протягом останніх років зменшуються на декілька процентних пунктів щороку. Удосконалення податкової системи України потре­бує реформування діючого податку на доходи фізичних осіб [5].

Важливим напрямом реформування національного оподаткування є пе­рехід до оподаткування сукупного валового доходу платника податку, який включає суму доходу з усіх джерел у грошовій, матеріальній і нематеріальних формах. Досвід розвинутих країн свідчить, що система прибуткового оподат­кування громадян часто охоплює і доходи від володіння житловими будинка­ми, приміщеннями для професійного використання, сільськогосподарськими землями та будівлями. Водночас, проведення обґрунтованої політики стосовно використання доз­волених вирахувань із доходу, яка б відповідала вимогам соціально-економічного розвитку держави, сприяло б зростанню нагромад­жень та заощаджень населення.

За допомогою змін щодо тактики оподаткування в європейських країнах визначають правила та режими, які спрямовані на підтримку (пільги) чи покарання (штрафи) тієї чи іншої діяльності або операції чи групи платників. Широко розповсюджений тактичний інструмент – звільнення від оподатку­вання певних категорій платників чи видів діяльності для заохочення інвести­цій та найму робочої сили. Досить розповсюдженими формами є зниження бази оподаткування, застосування знижених ставок податку [2].

Досвід країн-учасниць ЄС засвідчив, що зниження верхньої межі опо­даткування, по-перше, сприяло зростанню особистих нагромаджень населен­ня, що дало змогу використовувати звільнені від оподаткування кошти на ін­вестиційні цілі. По-друге, сприяло збільшенню самого споживання, що, зви­чайно, дало імпульс для розвитку цілих галузей економіки, зменшило запаси товарної маси, вплинуло на зниження рівня цін. Завдяки цьому зменшився рівень інфляції, зміцніла національна валюта [2].

Особливе значення щодо забезпечення стабільності й передбачуваності податкової системи України справило прийняття Податкового кодек­су [4], який передбачає зменшення кількості податків, зниження ставок, утри­мання від внесення частих змін у податкове законодавство, проведення полі­тики скасуван­ня необґрунтовано великої кількості пільг, що негативно впли­вають на фор­му­ва­ння податкових доходів бюджету і порушують принципи оподаткування.

Враховуючи об’єктивні умови та особливості розвитку національної економіки, можна обрати такі напрями щодо подальшого удосконалення системи прямого оподаткування в рамках прийнятого Податкового кодексу:

– підвищення рівня відповідальності платників податків за своєчасну і повну сплату належних до бюджету платежів, включаючи встановлення матеріальної та кримінальної відповідальності, з одночасним заохоченням і моральним стимулюванням до сплати податків;

– оптимізація співвідношення між прямими та непрямими податками, в першу чергу в напрямку узгодження та диференціації ставок прибуткового оподаткування юридичних і фізичних осіб;

– удосконалення порядку адміністрування прямих податків;

– упорядкування надання пільг юридичним і фізичним особам; ліквідація необґрунтованих пільг щодо прибуткового оподаткування, які деформують вартісні показники в економіці та знижують конкурентоспроможність виробників.

Отже, здійснення послідовної податкової політики з усвідомленням стратегічної мети економічної інтеграції України – приєднання до європейських організа­цій – сприятиме виходу її економіки з глибокої кризи і забезпечить умови для поступового зростання.

Сьогодні в Україні залишається невирішеним надзвичайно актуальне питання ефективного формування податкової системи. До проблеми оподаткування необхідно підійти комплексно, з урахуванням як критично засвоєного зарубіжного досвіду, так і вітчизняних особливостей та чітко визначених перспектив і напрямків розвитку. Відсутність бачення перспектив, невизначеність пріоритетів, цілей і механізмів їх реалізації, за відсутності розвинених інститутів демократичної, правової держави і громадянського суспільства, тобто шлях спонтанного розвитку, унеможливлює побудову в країні соціально-орієнтованої економіки.

На законодавчому рівні необхідно розробити Закон України «Про оподаткування об'єктів нерухомості», Закони України «Про оцінку об'єктів нерухомості з метою оподаткування», про внесення змін до Законів України «Про оцінку майна, майнових прав та оцінювальну діяльність в Україні», «Про оцінку земель», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження», методик національних стандартів та порядків оцінки землі і нерухомості. Уточнення методики нормативної оцінки сільськогосподарських земель з метою оптимізації оподаткування землі (розроблення пропозицій щодо розширення методичних основ нормативної оцінки сільськогосподарських угідь шляхом впровадження методів масової оцінки для визначення ринкової вартості оподаткування); впровадження у практику масової оцінки підходів, що забезпечили б порівнянність її результатів з результатами індивідуальної оцінки, яка відображає ринкову вартість земельних ділянок.

Підбиваючи підсумок, доходимо таких висновків. Формування ефективної податкової політики для функціонування сільськогосподарських підприємств рекомендуємо здійснювати в наступній послідовності виконання:

1) оцінка стану фінансово-господарської діяльності підприємства;

2) визначення напрямків розвитку виробництва на перспективу та джерел фінансування;

3) розрахунок податків, враховуючи оцінку стану діяльності підприємства;

4) розрахунок податків із врахуванням перспективних напрямків розвитку сільськогосподарських підприємств ;

5) вибір оптимальної організаційної форми господарювання з метою мінімізації податкових платежів;

6) аналіз можливості зменшення бази оподаткування за рахунок використання прямих і непрямих податкових пільг відповідно до чинного законодавства;

7) розробка обґрунтованої і законодавчо врегульованої методики визначення об'єкта і бази оподаткування для теперішньої діяльності;

8) розробка методики визначення об'єктів і бази оподаткування із врахуванням перспективного плану розвитку діяльності підприємства;

9) оцінка ефективності податкової політики і впливу на прибутковість аграрного бізнесу