Перша допомога при нещасних випадках
1. При порізах склом варто видалити його уламки з рани, змазати порізане місце 3%-м спиртовим розчином йоду і перев'язати.
2. При опіках полум'ям пальника або нагрітими предметами варто негайно покласти на обпалене місце вату або марлю, добре змочену етиловим спиртом, або 2 – 5 %-м розчином марганцевокислого калію, або 5 %-м розчином таніну. Не слід змочувати обпалене місце водою.
3. При попаданні кислот і лугів на шкіру необхідно обмити поранене місце спочатку великою кількістю води, а потім, у випадку поранення кислотою, промити 5 %-м розчином гідрокарбонату натрію, а у випадку попадання лугу – 1 – 2 %-м розчином оцтової чи борної кислоти.
4. При попаданні в око бризів кислоти або луги необхідно обмити поранене око великою кількістю води, а потім 3 %-м розчином гідрокарбонату натрію (якщо потрапила кислота) або насиченим розчином борної кислоти (якщо потрапила луг).
5. При опіках шкіри роз'їдаючими органічними речовинами необхідно швидко змити їх великою кількістю придатного органічного розчинника (етиловим спиртом).
6. У випадку вдихання хлору або пар брому необхідно промити рот 3%-м розчином карбонату натрію і суспензією оксиду магнію у воді. Дотримувати спокій, робити вдихання кисня.
7. В усіх випадках отруєнь, опіків і поранень після надання першої допомоги в лабораторії потерпілого негайно відправити в поліклініку.
8. Про кожен випадок травматизму варто повідомляти викладача.
Лабораторна робота № 1 Визначення еквівалентної маси металу
Еквівалентом (Е) називається така кількість речовини, що реагує з 1 моль атома водню або заміщає його в хімічних реакціях. Маса 1 еквівалента речовини називається еквівалентною масою (mе). Еквівалент виражається в молях, еквівалентна маса – у г/моль.
Mе(Н2) = 1 г/моль; mе(О2) = 8 г/моль.
Відповідно до закону еквівалентів маси реагуючих один з одним речовин m1 і m2 пропорційні їхнім еквівалентним масам mе(1) і mе(2)
m1/m2 = mе(1)/mе(2) |
(1.1) |
Для газоподібних речовин кількість їх виміряється звичайно в об'ємних одиницях (см3, л, м3) і тоді закон еквівалентів можна представити в такий спосіб: об’єми реагуючих один з одним речовин V1 і V2 пропорційні їх еквівалентним об’ємам Vе(1) Vе(2):
V1 / V2 = Vе(1) /Vе(2) |
(1.2) |
За нормальних умов (н.у.) мольний об’єм будь-якого газу дорівнює 22,4 л. звідси еквівалентний об’єм водню Vе(Н2) = 22,4:2 = 11,2 л.
Для кисню, моль якого містить 4 еквіваленти, еквівалентний об’єм дорівнює 22,4:4 = 5,6 л.
Знаючи, що речовини реагують в еквівалентних співвідношеннях, закон еквівалентів можна математично перетворити:
m1 /mе(1) = m2/ mе(2) =…=V1/Vе(1) = V2/Vе(2) = VН2/11,2 = VО2/5,6 =… |
(13) |
При виконанні лабораторної роботи виміри проводяться в умовах, що відрізняються від н.у. Тому, щоб використовувати закон еквівалентів у такому виді:
mМе/ mе(Ме) = VН2/11,2 , |
(1.4) |
необхідно об’єм витиснутого водню (VН2) привести до н.у.:
(РН2∙ VН2)/Т = (Р0∙ V0)/Т0, |
(1.5) |
звідки
V′0(Н2) = (РН2∙ VН2∙ Те)/(Т∙ Р0) = (РН2∙ VН2∙ 273)/(Т∙ 760) = (РН2∙ VН2)/(Т∙ 2,78) |
(1.6) |
Даним методом можливо визначати еквівалентні маси активних металів, здатних витісняти водень з розчинів розведених кислот.
Хід роботи.
Експеримент проводиться в приладі (рис.1), що працює за принципом з’єднаних судин. Одна з бюреток (1) є вимірювальною. Водень, виділюваний у результаті реакції в пробірці (3), витісняє воду в бюретку (2). Підготовка приладу до роботи включає перевірку на герметичність. Для цього пробірку закріпити, закривши пробкою, а потім бюреткою 2 змінити рівень води в бюретці 1. Якщо при поверненні бюретки 2 у вихідне положення, відновлюється рівень води в обох бюретках, то прилад герметичний.
|
У пробірку за допомогою лійки наливається 3–4 мл розчину соляної або сірчаної кислоти. Одержавши в лаборанта навішення металу, зваженого з точністю до 0,001г і загорненого в маленький шматочок паперу, помістіть пакетик у пробірку так, щоб уникнути зіткнення з кислотою.
Закріпіть пробірку, прилад ще раз перевірте на герметичність і в журнал запишіть початковий рівень води в бюретці 1 по нижньому меніску води (V1).
Акуратно струсніть пробірку, щоб пакетик з металом упав у кислоту. Спостерігайте за змінами, що відбуваються. Напишіть рівняння реакції в загальному вигляді.
Коли метал розчиниться, зниження рівня води в бюретці 1 припиниться. Остудіть пробірку до кімнатної температури. Бюреткою 2 приведіть положення води в обох бюретках до одного рівня і відзначте його значення в бюретці 1 – V2.
У лабораторний журнал запишіть показання термометра, барометра і тиску водяних пар при температурі досліду.
Обчислення.
1. Об’єм водню, що виділився:
VH2 =V2 - V1 |
(1.7) |
2. Абсолютна температура, при якій виконувався дослід:
Т = 273 + tоС
3. Тиск, що створює водень у приладі:
РН2 = Ратм – РН2О
4. Обсяг водню, що виділився, при н.у. розрахуйте за формулою (1.6)
5. Еквівалентну масу металу визначіть відповідно до формули (1.4)
6. Знаючи, що для досліду узятий двовалентний метал, обчисліть його експериментальну атомну масу:
А(ме)експ. = mе(ме)2
7. Порівняєте отриманий результат з відносними атомними масами металів у Періодичній таблиці хімічних елементів Д.И. Менделєєва й установите, який метал був виданий для роботи:
А(ме)експ. А(ме)табл Ме
8. Обчисліть теоретичну еквівалентну масу даного металу:
Mе(теор) = А(ме)табл./2
9. Підрахуйте відносну помилку досліду:
П = (mе (теор) – mе (експ))/mе(теор) 100 (%) |
(1.8) |
10. На підставі отриманого результату зробіть висновок про доцільність застосування даного методу в практиці, дайте аналіз явищ, що спостерігаються вами, запишіть рівняння реакції, що відповідає виконаному досліду.