Тема: Україна на початку хх століття.

План.

1. Активізація революційно-визвольної боротьби.

2. Україна в революції 1905-1907рр.

3. Столипінська реакція.

1. Початок ХХ ст. в історії України характеризується загальним революційним піднесенням, що було викликано загальними гострими класовими протиріччями, національним гнобленням, політичним безправ’ям населення. Ситуацію загострила економічна криза 1900-1903рр., а також поразка Росії у війні 1904-1905рр. з Японією.

У Західній Україні національний рух розвивався у більш сприятливих умовах. Тут активізувалася діяльність політичних партій, основним їх гаслом було гасло політичної самостійності України. Так, у Львові було видано роботу М. Міхновського „Самостійна Україна”. Діяли українські школи, товариство „Просвіта”, видавалася українська література і преса. Розгортали діяльність масові спортивні організації „Сокіл” і „Січ”. Широкого розмаху набув кооперативний рух, спрямований на економічне відродження селянства.

У Наддніпрянській Україні національних рух проявився в зростанні кількості національних партій. РУП, утворена в 1900р., розкололася і дала початок новим партіям:

1. Народні українська партія (1902р.) на чолі М. Міхновським. Під лозунгом „Україна для українців” виступала за утворення незалежної української держави.

2. Українська соціал-демократична спілка (1904р.) на чолі з М. Меленевським займала марксистські позиції.

3. Українська соціал-демократична робітнича партія (1905р.) на чолі з В. Винниченком та С. Петлюрою прагнула поєднати марксизм і соціалізм.

Окрім них діяли і загальноросійські партії:

1. Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП), яка у 1903 р. розкололася на більшовиків і меншовиків.

2. Партія соціалістів-революціонерів (есери) утворилася на основні поєднання народницьких ідей з марксизмом.

3. Конституційно-демократична партія (кадети) виступала за конституційну монархію.

4. „Союз 17 жовтня” (октябристи) виступала за збереження царської влади.

2. Поштовхом до першої російської революції послужив розстріл мирної демонстрації робітників Петербурга 9 січня 1905р. за наказом царя Миколи ІІ. Цей день був названий кривавою неділею . Основні події революції 1905-1907рр.

січень-березень 1905р. – страйки робітників охопили всі губернії України, почалися повстання селян.

червень – відбулося повстання на броненосці „Потьомкін”.

жовтень – загальний жовтневий політичний страйк.

17 жовтня – цар Микола ІІ підписав „Маніфест”, в якому обіцяв народу політичні права і вибори в Думу.

11 листопада – повстання на крейсері „Очаків”.

18 листопада повстання солдатів під керівництвом підпоручика Б. Жаданівського в Києві.

грудень – збройні повстання в Харкові, Катеринославі, Донбасі. 1906-1907рр. придушення повстань.

3. Маніфест про розпуск другої Думи 3 червня 1907р. прийнято вважати кінцем революції. З 1907 по 1910рр. тривав період реакції, яку проводив міністр внутрішніх справ, а згодом – голова уряду Росії П.Столипін.

У Росії з 1906р. по 1911р. з ініціативою П. Столипіна здійснювалася аграрна реформа, яка передбачала:

1. Знищення общинного землекористування і перетворення селян на індивідуальних власників землі – фермерів.

2. Ліквідація перенаселення Європейської частини країни шляхом переселення селян у східні райони Росії.

Саме в Україні реформа мала найбільший успіх – з общин вийшла майже половина селянських господарств. Україна дала найбільшу кількість переселенців до Сибіру (біля 1 млн.) Але реформа не могла послабити соціальну напруженість на селі. У 1914р. кількість малоземельних селян сягнула 2 млн. Бідняцькі господарства були малопродуктивними і малотоварними.

Тема: Україна в першій світовій війні.

План.

1. Плани Антанти та Троїстого союзу щодо України.

2. „Союз визволення України” та його діяльність.

3. Воєнні дії на території України в 1914-1917рр.

4. Наш край в роки І світової війни

5. Початок революції.

1. В липні 1914р. між Сербією і Австро-Угорщиною розпочалась війна. Росія – союзник Сербії – обіцяла підтримувати останню. Німеччина використала це як привід, щоб 1 серпня оголосити війну Росії.

Україна у планах імперіалістичних держав:

Плани Антанти	Плани Троїстого союзу
Російська імперія сподівала-ся, здобувши перемогу в війні, приєднати частину західноук-раїнських земель. Англія і Франція зобов’язува-лися не перешкоджати цьому в обмін на згоду Росії розділити колонії Німеччини і Туреччини.	Німеччина планувала, роз-громивши Росію, приєднати Ук-раїну до майбутньої держави – Великогерманської світової ім-перії. Австро-Угорщина мала намір захопити Волинь і Поділля.

2. З початку війни українська громадськість Галичини утворила „Союз визволення України”. Лідерами стали В. Дорошенко і Д. Донцов. СВУ здійснював:

1. Контроль за утриманням українців в таборах для військово-полонених.

2. Матеріальна допомога полоненим.

3. Агітаційна робота (за незалежну українську державу, культуру, мову).

Австрійська влада дозволила сформувати легіон українських січових стрільців (УСС) кількістю 2,5 тис. чоловік. В легіон були зара-ховані вихованці спортивно громадських організацій „Сокіл”, „Січ”, „Пласт”, військовополонені українці з рос. армії. Стрільці прися-галися на вірність Австро-Угорщині і вірність Україні.

3. Російські війська в серпні-вересні 1914 р. здійснили наступ в Галичи-ні. Австрійські війська зазнали тяжких втрат (400 тис. вбито і 380 гармат).

Зруйнувавши фортецю Перемишль, російська армія вийшла на основні перевали Карпат (весна 1915р.). Почалися запеклі бої (в них брав участь і легіон УСС) за гору Маківка. В травні 1915 р. російські війська захопили гору.

В червні 1915р. розпочався загальний відступ російських військ. Восени 1915р. росіяни закріпилися на лінії Кам’янець-Подільський – Тернопіль – Дубно.

Навесні 1916 р. з цього ж району розпочалася наступальна операція, що набула назву Брусиловського прориву. У ході цього наступу російські війська знову увійшли до Чернівців, Коломиї, Луць-ка, Бродів. На цьому значні наступальні операції на території України закінчилися.

4. З ДМЗ мобілізували 2,5тис. чоловік. Замість них на заводі запровадь-жувалася дитяча, жіноча праця, військовополонених, населення з Се-редньої Азії.

5 жовтня 1914р. - вистава, організована єврейським товариством на користь сімей солдатів – фронтовиків. 29 листопада 1914р. – вистава польського товариства „В німецькій неволі”. Квітень 1916р. – страйк на ДМЗ , 28 днів, 7 тис. чоловік: покращення умов праці, підвищення зарплати, 8-год. робочий день.

5. В 1917р. в Російській імперії розпочалась політична і економічна криза:

1. Зросла недовіра народу до державних органів влади.

2. Дедалі частіше відбувалися повстання селян, робітників, солдат.

3. Більша частина підприємств не працювала.

4. Почала відчуватися нестача продовольства.

5. Стрімко зростало безробіття.

6. Знецінювалися гроші, зростали ціни.

27 лютого 1917р. у Петрограді розпочалися масові страйки і демонстрації. 2 березня цар Микола ІІ зрікся престолу, а в Петрограді було створено Тимчасовий уряд.