3. Когнітивна психологія (д. Міллер, у. Найссер, г. Келлі)
Когнітивна психологія - одне з найпопулярніших наукових напрямів у західній та вітчизняній психології. Когнітивна психологія вивчає те, як люди отримують інформацію про світ, як ця інформація є людиною, як вона зберігається в пам'яті і перетворюється в знання і як ці знання впливають на нашу увагу і поведінку. Термін "когнітивний" (від англ. Cognition - знання, пізнання) означає пізнавальний. Приміром, у своїй фундаментальній праці "Пізнання і реальність" (1976) У. Найссер пише, що "Когнітивна, або інакше пізнавальна, активність - це активність, пов'язана з придбанням, організацією і використанням знання. Така активність характерна для всіх живих істот, і особливо для людини. З цієї причини дослідження пізнавальної активності складає частину психології.
Когнітивна психологія виникла наприкінці 50 - початку 60-х рр.. XX ст. як реакція на характерне для пануючого в США біхевіоризму заперечення ролі внутрішньої організації психічних процесів.
Спочатку головним завданням когнітивної психології було вивчення перетворень сенсорної інформації від моменту потрапляння стимулу на рецепторні поверхні до отримання відповіді (Д. Бродбент, С. Стернберг).
При цьому дослідники виходили з аналогії між процесами переробки інформації в людини та в обчислювальному пристрої. Були виділені численні структурні складові (блоки) пізнавальних та виконавчих процесів, в тому числі короткочасна пам'ять і довготривала пам'ять (Дж. Сперлінг, Р. Аткінсон).
Ця лінія досліджень, зіткнувшись із серйозними труднощами в зв'язку зі збільшенням числа структурних моделей приватних психічних процесів, призвела до розуміння когнітивної психології як напряму, завданням якого є доказ вирішальної ролі знання у поведінці суб'єкта (У. Найссер).
Інтенсивно розробляються також когнітивні теорії емоцій (С. Шехтер), індивідуальних відмінностей (М. Айзенк) й особистість (Дж. Келлі, М. Махоні).
Таким чином, когнітивна психологія охоплює практично всі пізнавальні процеси - від відчуттів до сприйняття, розпізнавання образів, пам'яті, формування понять, мислення, уяви.
Отже, представниками когнітивної психології отримано багато важливих даних, що роблять більш зрозумілим процес пізнання в цілому, та встановлено чимало закономірностей окремих пізнавальних процесів.
Знання про світ не є простою сукупністю відомостей про світ. Уявлення людини про світ програмують, проектують її майбутню поведінку. І те, що людина робить і як вона це робить, залежить не тільки від її прагнень і потреб, а й від відносно мінливих уявлень про реальність.
Все вище сказане обґрунтовує актуальність даної теми. Основоположником цього підходу є американський психолог Дж. Келлі. На його думку, єдине, що людина хоче знати в житті, - це те, що з ним сталося і що з ним станеться в майбутньому.
Теорія Келлі представляє когнітивний підхід до особистості. Келлі припустив, що найкращим чином поведінка людини можна зрозуміти, вважаючи його дослідником. Подібно дослідникам, людям необхідно з певною точністю прогнозувати і контролювати події, що відбуваються в їх оточенні.
Головним джерелом розвитку особистості, згідно з Келлі, є середовище, соціальне оточення. Когнітивна теорія особистості підкреслює вплив інтелектуальних процесів на поведінку людини. У цій теорії будь-яка людина порівнюється з ученим, перевіряючим гіпотези про природу речей і роблять прогноз майбутніх подій. Будь-яка подія відкрито для багаторазового інтерпретування.
В основі когнітивної теорії Келлі лежить спосіб, за допомогою якого індивіди осягають і інтерпретують явища (або людей) у своєму оточенні. Назвавши свій підхід теорією особистісних конструктів, Келлі концентрує увагу на психологічних процесах, які дозволяють людям організувати і зрозуміти події, що відбуваються в їх житті.
Усвідомлення людиною дійсності - це завжди предмет для тлумачення. На думку Келлі, об'єктивна реальність, звичайно, існує, але різні люди усвідомлюють її по-різному. Отже, ніщо не постійно і не остаточно.
Джордж Келлі зіграв ключову роль у розробці когнітивного напрямку сучасної персонології, і заслуговує особливої подяки за те, що спонукав психологів вивчати раціональні та інтелектуальні аспекти людської психіки. Крім того, теорія Келлі застосовна і до областей, далеких від тих, які традиційно визначають як когнітивні.