Назви основних амінокислот та їхні скорочені позначення

Назва амінокислоти	Скорочена назва	Замінні (з) та незамінні (н)
Аланін	Ала	(з)
Аргінін	Арг	(з) – для дітей (н)
Аспарагін	Асн	(з)
Аспарагінова кислота	Асп	(з)
Валін	Вал	(н)
Гістидин	Гіс	(з) – для дітей (н)
Гліцин	Глі	(з)
Глутамін	Глн	(з)
Глутамінова кислота	Глу	(з)
Ізолейцин	Іле	(н)
Лейцин	Лей	(н)
Лізин	Ліз	(н)
Метіонін	Мет	(н)
Пролін	Про	(з)
Серин	Сер	(з)
Тирозин	Тир	(з)
Треонін	Тре	(н)
Триптофан	Три	(н)
Феніланін	Фен	(н)
Цистеїн	Цис	(з)

Значення амінокислот, передусім, пов'язане з ти, що вони є мономерами біоків (структурна функція) і джерелом енергії ( енергетична функція). Однак амінокислоти виконують і деякі специфічні функції. Наприклад, з тирозину синтезується гормон щитоподібної залози – тироксин.

Нуклеотиди – органічні сполуки, молекули яких складаються з азотистої основи, моносахариди і залишків фосфорної кислоти. Вміст їх у клітині – 0,4% від загальної маси клітини. Отже, до складу молекул нуклеотидів входять: 1) азотиста (нітратна) основа (основа (А- аденін, або Г- гуанін, або Т – тимін, або Ц- цитозин, або У – урацил); 2) вуглевод , який представляють пентози (Р – рибоза або Д – дезоксирибоза) і фосфорна кислота. Сполука азотистої основи з пентозою називається нуклеозидом. Нуклеотиди добре розчинні у воді. Вони здатні до полімеризації, утворюючи нуклеїнові кислоти (РНК і ДНК). Проявляють властивості кислот, оскільки містять фосфорну кислоту, а завдяки азотистим основам – основні властивості. У складі нуклеотидів є два види ковалентних зв'язків: глікозидний (між азотистою основою і пентозою) і фосфоефірний ( між пентозою і залишком фосфату). Поєднуюються нуклеотиди в полінуклеотидний ланцюг з утворенням міжнуклеотидного 3', 5' – фосфодиефірного зв'язку між пентозою одного нуклеотиду і фосфатом іншого. Нуклеотиди двох ланцюгів поєднуються на основі принципу структурної компліментарності за допомогою водневих зв'язків. Властивості нуклеотидів залежать від складу азотистих основ, пентоз і кількість фосфатних залишків.

Нуклеотиди поділяють на рибонуклеотиди (аденіловий, уридиловий, гуаніловий і цитидиловий). Похідними нуклеотидів є нуклеозиддифосфати (нуклеотиди з двома залишками фосфатної кислоти, наприклад, АДФ, ГДФ), нуклеозидтрифосфати (нуклеотиди з трьома залишками фосфатної кислоти, наприклад, АТФ, ГТФ, ТТФ, ЦТФ), НАДФ, НАД, ФАД та ін.

Нуклеотиди є «будівельними» субодиницями нуклеїнових кислот, у поєднанні з іншими групами утворюють коферменти у складі ферментних систем, наприклад, НАДФ, ФАД (структурна функція), беруть участь в енергетичному обміні клітин, наприклад, АТФ (енергетична функція), беруть участь у передачі гуморальних сигналів у клітину, наприклад, циклічний АМФ (регуляторна функція) та ін.

Аденозинтрифосфорна кислота – органічна сполука, що належать до вільних нуклеотидів і є універсальним хімічним акумулятором енергії в клітині. Молекула АТФ є нуклдеотидом, який складається з аденіну, рибози і трьох фосфатів. При гідролітичному відщепленні фосфатної групи від АТФ вивільняється близько 42 кДж енергії та утворюється АДФ (аденозиндифосфорна кислота). Коли ж від молекули АТФ відщеплюються два фосфати, утворюється АМФ (аденозинмонофосфорна кислота) і звільняється 84 кДж енергії.

Аденін

Рибоза

Ф

Ф

Ф

У зворотньому процесі, при утворенні АТФ з АДФ чи АМФ і неорганічного фосфату, відбувається акумуляція енергії в макроергічних зв'язках, які виникають між залишками фосфорної кислоти. Процеси розщеплення і утворення АТФ відбуваються постійно відносно до схеми:

Отже, основна функція АТФ – це енергетична, оскільки бере участь у енергетичному обміні, запасаючи в своїх макроергічних зв'язках значну кількість енергії. Крім енергетичної функції, АТФ у клітинах є також універсальним джерелом фосфатних груп.