Визначення оптимальної кількості товару у замовленні, точки відновлення замовлення та загальних витрат з метою зменшення витрат на запаси
Значною проблемою, яка пов’язана з виконанням логістичних функцій розподілу, є планування запасів. Великий обсяг замовлень має переваги у тому, що зменшуються витрати на підготовку замовлення, а також дефіцит запасів товарів та транспортні витрати на їх постачання. В свою чергу, недоліки великого обсягу замовлення характеризуються збільшенням витрат на зберігання запасів; крім того, є ймовірність морального та фізичного зносу товарів. Тому визначення оптимальної величини товарного запасу зазвичай має для фірми важливе значення. Якщо фірма має малі запаси, перед нею може постати питання несвоєчасного виконання замовлень споживачів, що призведе до їх незадоволення. Маючи великий запас товарів, фірма отримує великі витрати на його утримання. Модель економічного розміру замовлення товару надає можливість раціонального формування запасів з мінімальною величиною загальних витрат.
Оптово-роздрібна фірма «RAINFORD» (м. Київ) продає побутові прилади (кондиціонери). У табл. 1.17 подана інформація про загальний попит на кондиціонери та витрати на їхнє постачання та зберігання.
Таблиця 1.17.
Характеристика виробничої діяльності фірми за рік
Варі-ант |
Річний попит (В), шт. |
Ціна кондиціонера (К), грн. |
Витрати на зберігання продукції (D), грн. / рік |
Витрати на замовлення (С), грн. |
0 |
1500 |
3000 |
100 |
1000 |
1 |
1700 |
3000 |
120 |
1200 |
2 |
1800 |
3000 |
140 |
1250 |
3 |
1400 |
3000 |
150 |
1300 |
4 |
1300 |
3000 |
120 |
900 |
5 |
2000 |
3000 |
160 |
1400 |
6 |
1350 |
3000 |
180 |
1450 |
7 |
2100 |
3000 |
90 |
1500 |
Збільшення обсягу замовлень супроводжується зменшенням кількості замовлень на рік при зменшенні витрат, які йдуть на саме замовлення. При цьому збільшуються витрати на зберігання товару, тому що збільшується середня величина запасу, який необхідно зберігати.
Оптимальний економічний розмір замовлення розраховується за формулою:
,
де:
А – економічний розмір замовлення;
В – річний попит на товари (у натуральному вимірі);
С – необхідні витрати на замовлення;
D – витрати, які необхідні для зберігання одиниці продукції протягом року.
В свою чергу, річні витрати на замовлення визначають за формулою:
,
де:
Е – річні витрати на замовлення;
F – кількість замовлень на рік;
G – кількість одиниць у замовленні.
Річні витрати на зберігання продукції обчислюються таким чином:
,
де:
Н – річні витрати на зберігання продукції;
І – середній рівень запасу товару.
Необхідно пам’ятати, що рівень запасу товару підвищується з 0 до І, коли надходять замовлення. Але до моменту, коли запас досягне 0, розміщується і надходить чергове замовлення. Обрахувати середній рівень запасу товарів та річні витрати на зберігання можна за формулами:
I = G / 2 та
H = (G * D) / 2.
Крім того, витрати на зберігання одиниці продукції протягом року можна визначити більш простим способом за допомогою формули:
D = J * K , де:
J – витрати на зберігання (відсоток від ціни товару);
К – ціна одиниці товару.
Оптимальний обсяг замовлення досягається за умови зрівняння річних витрат на замовлення (E) та річних витрат на зберігання продукції (Н), тобто:
(B / G) * C = (G * D) / 2 ;
2 * B * C = G ² * D ;
.
Таким чином, отримуємо, що кількість одиниць у замовленні (G) і визначає оптимальний економічний розмір замовлення (А).