6. Україна як частина античного культурного кругу

Античність (від лат. antiquus – стародавній) – у широкому розумінні слова – стародавня епоха, у вузькому та найбільш уживаному значенні – це історія і культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму – від виникнення перших давньогрецьких держав (кінець ІІІ-ІІ тисячоліття до н.е.) і до падіння Західної Римської імперії та завоювання Риму варварськими племенами (V ст. н.е.). Термін „античний‖ введено італійськими діячами епохи Відродження. Історія античної культури розглядається наукою як історія формування, розквіту, подальшого розпаду та загибелі стародавніх суспільств, які існували в умовах рабовласницького ладу в районі Середземного моря, Причорномор’я та суміжних країн у період з III тис. до н. е. до середини V ст. н. е. Духовна культура кожного народу є складним утворенням, при розгляді та аналізі якого необхідно враховувати не лише економічні, соціальні та політичні умови життя, але й впливи інших культур, сучасних або тих, що передували їй. Духовну культуру українського народу не можна розглядати, як і культуру Європи в цілому, не враховуючи впливу культури античного світу. Велика грецька колонізація безпосередньо пов'язана з історією України, елліни вийшли із Босфору і почали обживати Чорне море. Перші колонії з'явилися на Західному узбережжі, а наприкінці VІІ ст. до н.е. виникли і на Північному узбережжі Чорного моря на острові Березань проти Дніпровського лиману. Вихідці з Мілету опанували береги Бугу і заснували місто Ольвію – найважливіший форпост грецьких колоній у Північному Причорномор’ї. Мілетяни ж заснували в Криму місто Феодосію, а на березі Боспору Кіммерійського (Керченської протоки), на території сучасної Керчі – місто Пантікапей, яке в подальшому стало великим центром Північного Причорномор'я і столицею Боспорської держави. У V ст. до н.е. у районі сучасного Севастополя був заснований Херсонес. На початковому етапі стосунки еллінів з місцевими племенами обмежувалися торгово-культурними контактами, що привело до розквіту античних міст у IV-III ст. до н.е. Культура античних міст-держав вплинула на всі сторони життя скіфів, залишивши глибокий слід в українській культурі в цілому. Ці колонії були мостами для зв’язків грецької метрополії з степовим населенням, з яким йшов інтенсивний товарообмін продуктами хліборобства і тваринництва. Степове населення купувало предмети ремісничого виробництва. Вважається, що слов’янська молодь могла оселятися в містах-полісах і отримувати там навички ремесел, мистецтва, будівництва, виготовлення кераміки, зброї, ювелірних виробів. Згідно працям грецького історика Геродота, вплив грецької культури простирався далеко на північ аж за дніпровські пороги. Пам’ятники мистецтва грецьких колоній дійшли до нас у формі грецьких скульптур, місцевого та імпортованого виробництва, надгробних рельєфів на міфологічні та побутові теми, мармурових різьблених саркофагів, ювелірних виробів. На відміну від багатьох європейських країн, вплив античної культури на Україні простежується навіть на рівні культури народної. Знайомство з надбаннями культури античної продовжувалось і у часи Київської Русі. Підтримувались тісні торговельні стосунки з Візантією. Грецькі купці часто відвідували слов’янські міста, навіть проживали в них, мали свої церкви (шлях "з варяг у грекі"). Слов'янська молодь служила в імператорських військах - де отримувала не тільки військову підготовку, але й освіту. Речі, вироблені у Візантії, були достатньо поширені в Київській Русі - тканини, кераміка, зброя, які добува- лись як шляхом торгівлі, так і війни. Від античної грецької культури слов’яни також запозичили теракоти та фрески. Теракоти (від італійського опалена земля) неглазуровані керамічні вироби з обпаленої кольорової пористої глини, в основному червоного, брунатного, кремового кольору це архітектурні деталі, облицювальні плити, посуд, вази. Фрески (від італійського свіжий) живопис фарбами, водяними або розведеними на молоці, по свіжій вологій штукатурці. Фрески використовувалися для прикраси культових споруд, церков, соборів, палаців. Вони були відомі з 2 тис. років до н. е.. і були поширені в різних країнах світу.