11.1 Зміст, завдання фінансового планування

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції розвитку.

Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

– забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

– установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

– визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;

– виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

– здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

11.2 Методи фінансового планування

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.

При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів.

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

– максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

– економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

– економія поточних витрат;

– мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

– максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання.

Економіко-математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів.

11.2 Види фінансового планування

Залежно від використовуваної інформації про минуле, справжнє або бажаному фінансовому стані компанії в майбутньому розрізняють реактивне, инактивное, преактивний, інтерактивний напрямку планування [23].

Реактивне планування націлене в минуле, і тільки в минуле. Основний метод реактивного планування укладається в дослідженні всіх проблем з погляду їх виникнення й розвитку в минулому.

Инактивное планування націлене на пристосування до сьогодення, і тільки до сьогодення. При такім плануванні не вважається потрібним вертатися в минуле або прагнути до руху вперед. Умови, що існують, сприймаються як досить гарні.

Преактивне планування припускає оцінку майбутніх подій. При даному методі велике значення набувають економіко-математичні методи прогнозування.

Інтерактивне планування (приставка «інтер» означає «меж», «між») засноване на принципі участі й максимальної мобілізації творчих здібностей працівників організації. Ціль інтерактивного планування – проектування майбутнього. Передбачається, що при застосуванні інтерактивного планування майбутнє сплановане зі стовідсотковою ймовірністю, що в реальнім житті недосяжне й робить його скоріше ідеально теоретичним, ніж практичним.

У сучасній економічній літературі розглядаються три моделі фінансового планування:

1) розробка фінансового розділу бізнес-плану;

2) бюджетування;

3) складання прогнозних фінансових документів.

Планування також підрозділяють на три види: стратегічне – 2-5 років; поточне – строком на один рік; оперативне – на строк менш одного року.