- •11. Зайнятість. Заходи держави по підвищенню зайнятості
- •12. Політика «дешевих» та «дорогих» грошей
- •13. Ціна ринкової рівноваги та чинники, що на неї впливають
- •14. Внп та суспільний добробут
- •15. Методологія макроекономіки
- •16. Охарактеризуйте ринок ресурсів та ринок продуктів і їх взаємодію
- •17. Еластичність попиту по ціні та фактори, що на неї впливають
- •Визначники еластичності попиту за ціною.
- •18. Головні макроекономічні цілі
- •19. Економічна система, її елементи та суб’єкти
- •20. Споживання та заощадження. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження
- •31. Бюджетний дефіцит та заходи щодо зменшення
- •32. Основні макроекономічні цілі держави
- •33. Методи грошово-кредитної регулювання економіки
- •34. Види податкових ставок
- •35. Кейнсіанська та монетаристська теорії регулювання грошової маси
- •36. Відмінність однотоварного попиту та сукупного попиту.
- •37. Податки – основне джерело наповнення державного бюджету.
- •38. Нбу та його роль в економіці України.
- •39. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції.
- •40. Фіскальна політика та її сутність.
- •61. Номінальний та реальний внп. Визначення реального внп.
- •62. Норма обов'язкових резервів
- •63. Внп: Характеристика і недоліки.
- •64. Фази економічного циклу та їх характеристики
- •65. Як визначається кількість грошей в економіці?
- •66. Охарактеризуйте попит на гроші.
- •68. Обчислення внп за доходами.
- •69. Цілі фіскальної політики
- •70. Основні цілі та завдання макроекономіки.
- •71. Макроекономічні показники в системі міжнародного національного рахівництва
- •72. Становлення макроекономіки як науки
- •73. Шляхи скорочення дефіциту державного бюджету. Бюджетна політика в україні.
- •75. Середня і гранична схильність до споживання та заощадження
- •76. Розрахунок інших макропоказників на базі ввп.
- •77. Грошово кредитне регулювання економіки
- •78. Мультиплікатор податків
- •80. Характеристика безробіття та його вплив на економіку.
- •81. Номінальний та реальний ввп. Індекс дифлятор ввп.
- •82. Як банки створюють гроші? Депозитний мультиплікатор.
- •83. Поняття ринкової вартості.
- •84. Відмінність одно товарного та сукупного попиту.
- •85. Гроші, їх функції в економіці. Рівняння Фішера.
- •87. Споживання, заощадження, інвестиції. Інвестиційний клімат в Україні.
- •88. Чнп та методи його обчислення.
- •90. Втрати від безробіття. Закон Оукена.
- •91Фіскальна політика автоматичних стабілізаторів
- •40. Фіскальна політика та її сутність.
- •41. Схильність до заощадження і споживання
- •42. Індекс Пааше і Ласпейреса у визначенні загального рівня цін
- •43. Розрахунок ввп за методом доходів
- •44. Інфляція як макроекономічне явище
- •45. Витрати на інвестиції. Мультиплікатор інвестицій
- •46. Економічний цикл та його фази
- •47. Пропозиція грошей в економіці та методи впливу на неї збоку нбу
32. Основні макроекономічні цілі держави
Однією з найважливіших цілей державної макроекономічної політики є забезпечення високого рівня обсягу виробництва та високі стабільні темпи його зростання. Найбільш всеохоплюючим та універсальним показником рівня обсягу виробництва є валовий національний продукт.
Іншою важливою метою макроекономічної політики є підтримка високого рівня зайнятості працездатного населення та максимальне зниження вимушеного безробіття. Окрім того, що невикористання значної кількості робочих рук означає неповне використання ресурсів, що є у наявності, і як наслідок — втрату можливості виробництва більшого за обсягом валового національного продукту, високий рівень безробіття являє собою ще й серйозну соціальну проблему. Психологічні навантаження, що випадають на долю осіб, які перебувають тривалий час без роботи, та на їхні родини, досить часто стають причиною таких явищ, як алкоголізм, наркоманія та злочинність. Наступним завданням макроекономіки є стабільні ціни та протидія інфляції. Слід зазначити, що антиінфляційні заходи - одна з найбільш дискусійних теоретичних та дуже важкоздійснюваних практичних проблем. Вважається, що жорстке державне регламентування цін протягом тривалого періоду часу може призвести до повного руйнування ринкового механізм саморегулювання. Водночас, гіперінфляція, що вийшла з-під контролю являє собою таке економічне лихо, що "заморожування" цін на найважливіші види продукції може бути цілком виправданим.
Нарешті до однієї з цілей макроекономіки належить і врівноважена зовнішньоекономічна політика. Дисбаланс зовнішньої торгівлі — серйозна економічна та політична проблема. Крім того, успіхи та невдачі у зовнішньоекономічній діяльності можуть істотно впливати на обмінні курс національної валюти, стабілізація яких також є важливим державним завданням.
Інструментами, що використовуються державою для реалізації вищеназваних цілей, є впроваджувані нею: фіскальна та грошова політика, політика регулювання доходів, а також зовнішньоекономічна політика.
33. Методи грошово-кредитної регулювання економіки
Грошово-кредитна політика – це сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин. Інструменти, якими оперує грошово-кредитна політика для регулювання грошового обігу, зображено на рис. 7.12.
Рис. 7.12. Інструменти регулювання грошового обігу
Основною метою цієї політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, що характеризується повною зайнятістю і стабільністю цін.
Держава створює загальні умови для реалізації цих відносин, формує нормативно-законодавчу базу, визначає загальну орієнтацію функціонування фінансово-кредитних установ і законодавчі основи здійснення грошової емісії та випуску цінних паперів.
Державне регулювання грошової сфери в ринковій економіці означає сукупність заходів, які проводить держава в грошовому обігу з метою забезпечення сталості національної валюти, стримування інфляційного процесу і гнучкого забезпечення грошовою масою потреб сфери обігу.
Головним об'єктом грошово-кредитного регулювання з боку національного банку є наявна готівкова та безготівкова маса в економіці.
Головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки – міністерства фінансів, економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада.
Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які є орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговельний баланси, рівень зайнятості та ін.).
Верховна Рада крім того регулярно заслуховує доповіді голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.
В умовах ринкової економіки всім суб'єктам грошової сфери надається відносна самостійність у здійсненні операцій з кредитування та розрахунково-касового обслуговування.
У рамках грошово-кредитного регулювання застосовуються прямі й непрямі методи.
Прямі методи носять характер адміністративних заходів у формі різних директив Центрального банку, що стосуються обсягу грошової пропозиції та ціни на фінансовому ринку. Реалізація цих заходів дає найбільш швидке ефект з точки зору контролю центрального банку за ціною або максимальним обсягом депозитів та кредитів, особливо в умовах економічної кризи. Проте з часом прямі методи впливу, у разі несприятливого », з точки зору господарюючих суб'єктів, впливу на їх діяльність можуть викликати перелив, відтік фінансових ресурсів у« тіньову економіку »або за кордон.
Непрямі методи регулювання грошово-кредитної сфери впливають на мотивацію поведінки господарюючих суб'єктів за допомогою ринкових механізмів. Природно, що ефективність використання непрямих методів регулювання тісно пов'язана зі ступенем розвитку грошового ринку. У перехідних економіках, особливо на перших етапах перетворень, використовуються як прямі, так і непрямі методи з поступовим витісненням перший другими.
Крім розподілу методів грошово-кредитного регулювання на прямі і непрямі розрізняють також загальні та селективні методи.
Загальні методи переважно є непрямими, що роблять вплив на грошову ринок в цілому.
Селективні методи регулюють конкретні види кредиту і носять в основному директивний характер. Їхнє призначення пов'язане з рішенням окремих задач, таких, наприклад, обмеження як видачі позик деякими банками або обмеження видачі окремих видів позик, рефінансування на пільгових умовах окремих комерційних банків і т.д. Використовуючи селективні методи, центральний банк зберігає за собою функції перерозподілу централізованого кредитних ресурсів, невластиві центральним банкам країн з ринковою економікою, оскільки вони спотворюють ціни на банківському ринку, стримують конкуренцію на фінансових ринках. Застосування у практиці центральних банків селективних методів впливу на діяльність комерційних банків типове для економічної політики, що проводиться на стадії циклічного спаду, в умовах різкого порушення пропорцій відтворення.
У процесі вивчення сучасної грошової системи особливу увагу потрібно звернути на методи регулювання грошового обігу (рис. 7.13).
